Справа № 0309/7957/2012
Провадження № 2/0309/235/2012
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2012 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого –судді Глинянчука В.Д.,
при секретарях Оласюк Л.П., Поліщук І.І.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, -- ПАТ «Кульчинський силікатний завод»-- ОСОБА_3,
представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Любешівагробуд»про повернення авансу,
встановив:
У суд з цивільним позовом звернувся ОСОБА_1, просить ухвалити рішення, яким стягнути з спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Любешівагробуд»250 тисяч гривень.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 13 травня 2008 року в готівковій формі надав директору СМП «Любешівагробуд»ОСОБА_5 250 тисяч гривень як аванс за придбання лінії по виготовленню газосилікатних блоків. Оскільки відповідач не виконав свого обов’язку щодо передачі майна та не уклав договір купівлі-продажу, угода втратила для нього інтерес. 30 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів. На день пред’явлення позову відповіді від СМП «Любешівагробуд»він не отримав. Гроші йому не повернуто.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав. Зазначив, що надана 13 травня 2008 року розписка є доказом того, що між ОСОБА_6 як фізичною особою та СМП «Любешівагробуд»існував намір укласти договір купівлі-продажу. Позивач бажав придбати лінію по виготовленню газосилікатних блоків та використовувати її особисто. У розписці сторони між собою врегулювали, що отримана для цієї мети ОСОБА_5 сума є авансом, а факт одержання директором СМП «Любешівагробут»коштів від ОСОБА_1 не заперечується.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав. Звернув увагу суду на те, що у розписці, яка є предметом судового дослідження, не зазначено хто надав ОСОБА_5 250 тисяч гривень авансу за придбання лінії по виготовленню газосилікатних блоків. Подальша переписка Кульчинського силікатного заводу свідчить про те, що між сторонами існували і продовжують існувати господарські відносини. Доказами цього є документи МСП «Любешівагробуд»про оприбуткування коштів, отриманих від ВАТ «Кульчинський силікатний завод», договір № 7/10 від 11 червня 2010 року про реалізацію та зберігання лінії по виготовленню газосилікатних блоків, видана на ім’я ОСОБА_7 довіреність серії ЯАЖ № 940179 від 11 червня 2010 року на її отримання у СМП «Любешівагробуд», претензії від 05 жовтня та 16 грудня 2011 року.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав. Не заперечив, що 13 травня 2008 року в службовому кабінеті директора ВАТ «Кульчинський силікатний завод»ОСОБА_1 вони домовились про купівлю-продаж лінії газосилікатних блоків. Одразу ж він отримав готівкою 250 тисяч гривень авансу. З цього приводу він склав розписку, яку передав позивачу. Отримані кошти він оприбуткував та використав на потреби очолюваного ним підприємства. В подальшому вказана лінія була передана на зберігання та реалізацію Кульчинському заводу. Настоює, що кошти він отримував від ОСОБА_1 як від директора, а не як від фізичної особи.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, ОСОБА_3, суду пояснив, що Кульчинський силікатний завод як юридична особа ніколи не надавав відповідачу кошти як аванс за купівлю будь-якого обладнання. Свою позицію обґрунтовує відсутністю у сторін податкової накладної, яка відповідно до чинного у 2008 році Закону України «Про податок на додану вартість»мала б складатися у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал накладної надається покупцю (за логікою відповідача -- ВАТ «Кульчинський силікатний завод»), копія залишається у продавця (СМП «Любешівагробуд»). Крім цього, підтвердженням відсутності взаєморозрахунків між підприємствами є довідка ПАТ «Кульчинський силікатний завод»№ 131 від 10 травня 2012 року. Разом з тим, не заперечив факт укладення угоди № 7/10 від 11 червня 2010 року, якою СМП «Любешівагробуд»передало ВАТ «Кульчинський силікатний завод»лінію обладнання по виготовленню газосилікатних блоків для її швидкої реалізації та зберігання. Вважає його змішаним договором комісії та зберігання, а не купівлі-продажу. Зазначений правочин не стосується розписки, наданої ОСОБА_1 директором СМП «Любешівагробуд»13 травня 2008 року.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані докази. Суд приходить до наступного.
Предметом судового розгляду є взаємні права-обов’язки сторін, які виникли 13 травня 2008 року і випливають з розписки директора СМП «Любешівагробуд»про отримання 250 тисяч гривень авансу за лінію по виготовленню газосилікатних блоків.
Допитаний в порядку статті 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК) в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду показав, що 13 травня 2008 року у його робочому кабінеті, від нього особисто, директор СМП «Любешівагробут»ОСОБА_5 отримав готівкові кошти в сумі 250 тисяч гривень як аванс за придбання лінії по виготовленню газосилікатних блоків. При цьому будь-яких бухгалтерсько-банківських операцій ВАТ «Кульчинський силікатний завод»у зв’язку з цим не проводив, а на підтвердження свого зобов’язання директор СМП «Любешівагробуд»надав розписку. Через два-три місяці потому він зрозумів, що ОСОБА_5 не збирається поставляти йому обладнання чи повертати гроші. Він розпочав переговорний процес з відповідачем. За ініціативи ОСОБА_5 і було укладено договір № 7/10 від 11 червня 2010 року про реалізацію ВАТ «Кульчинський силікатний завод»належної відповідачу лінії по виготовленню газосилікатних блоків. Зазначив, що він хотів якнайшвидше повернути свої гроші, а наявні в матеріалах справи претензії він підписував як директор заводу через свою юридичну необізнаність, хоча вони і стосуються його особистих коштів.
Згідно розписки від 13 травня 2008 року голова СМП «Любешівагробуд»ОСОБА_5 отримав аванс в розмірі 250 тисяч гривень за лінію по виготовленню газосилікатних блоків. Документ скріплений підписом ОСОБА_5 та печаткою СМП «Любешівагробуд».
У вказаному борговому документі немає реквізитів позивача як особи, яка надала кошти. З цього приводу суд вважає, що при відсутності належних та допустимих доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 вказаною розпискою, останнього можна вважати належною стороною досліджуваних правовідносин. Крім цього, факт отримання готівки від ОСОБА_1, її сума представником відповідача ОСОБА_5 не заперечується.
Позивач ОСОБА_1 30 травня 2012 року через пошту звертався до СМП «Любешівагробуд»з претензією повернути у семиденний строк 250 тисяч гривень, отриманих згідно розписки від 13 травня 2008 року.
Згідно інформації з веб-сайту ДП «Укрпошта»вказане поштове відправлення надійшло відповідачу 31 травня 2012 року.
В судовому засіданні встановлено, що кошти ОСОБА_1 відповідачем не повернуто.
Суд констатує, що за наявної доказової бази немає підстав вважати, що ОСОБА_1, надаючи директору СМП «Любешівагробуд»250 тисяч гривень авансу за придбання виробничої лінії, діяв як представник очолюваного ним підприємства.
Підтвердженням правовідносин, які могли існувати між ВАТ «Кульчинський силікатний завод»та СМП «Любешівагробуд»у 2008 році як між суб’єктами господарювання, могли б бути підписані сторонами та скріпленими печатками господарські договори, податково-банківські документи (податкові накладні, квитанції), які свідчили про їх виконання, тощо.
Наявні у справі прибутковий касовий ордер № 63 від 13 травня 2008 року, довідка СМП «Любешівагробуд»про оприбуткування одержаних від Кульчинського силікатного заводу коштів таким доказом, на думку суду, бути не може.
Досліджені в судовому засіданні претензії ПАТ «Кульчинський силікатний завод»від 05 жовтня та 16 грудня 2011 року також не є допустимими доказами існування у 2008 році між підприємствами договірних відносин щодо купівлі-продажу лінії по виготовленню газосилікатних блоків.
Таким чином, розпискою від 13 травня 2008 року стверджено намір фізичної особи ОСОБА_1 та СМП «Любешівагробуд»заключити договір-купівлі продажу лінії по виготовленню газосилікатних блоків, який, проте, доведено до кінця не було.
Разом з тим, договір № 7/10 від 11 червня 2010 року між ПАТ «Кульчинський силікатний завод»та СМП «Любешівагробуд»про реалізацію, зберігання вказаного вище майна за своєю суттю є господарською угодою і лежить за межами предмету доказування обставин, які мають значення для вирішення позову ОСОБА_1
Згідно статті 509 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК) зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є договори та інші правочини.
Статтею 525 ЦК встановлено заборону від односторонньої відмови від зобов’язання.
Згідно статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позову.
Відповідно до статті 88 ЦПК судові витрати у формі судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК, на підставі 11, 509, 525, 526, 570 ЦК суд, --
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Любешівагробуд»(код ЄДРПОУ 03583077, вулиця Червоноармійська, 52, селище Любешів Волинської області) в користь ОСОБА_1 250 (двісті п’ятдесят) тисяч гривень авансу, отриманого згідно розписки від 13 травня 2008 року.
Стягнути з спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Любешівагробуд»в користь держави 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук