Справа № 0309/8261/2012

                                                                      Провадження № 2/0309/291/2012

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року                                                   селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Глинянчука В.Д.,

при секретарі Оласюк Л.П.,                     

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоглушанського сільського споживчого товариства про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, --

встановив:

ОСОБА_1 просить суд стягнути з Великоглушанського сільського споживчого товариства заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 квітня по 26 липня 2012 року та 3000 гривень моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з 01 липня 2011 року. 03 листопада 2011 року її було звільнено. Вважаючи дії відповідача незаконними, вона звернулася до Любешівського районного суду. 27 квітня 2012 року її поновлено на роботі, рішення в цій частині звернуто до негайного виконання. Натомість відповідач вказане рішення суду першої інстанції не виконав та поновив її на роботі після розгляду справи апеляційним судом лише 26 липня 2012 року. Через незаконне звільнення, відмову відповідача виплати їй середній заробіток за час вимушеного прогулу позивач відчуває реальну неспроможність забезпечувати свій побут, утримувати сім’ю. Через це вона переживала, у неї погіршилось здоров’я тощо. Відтак вважає їй нанесена моральна шкода, яку вона оцінює у 3000 гривень.

У запереченні проти позову відповідач просить врахувати суд те, що споживче товариство станом на 01 серпня 2012 року має збитки в сумі 87600 гривень та 73600 гривень кредиторської заборгованості; заборгованість по виплаті заробітної плати –7000 гривень; по оплаті за електроенергію –7000 гривень. ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтера, неодноразово приходила на роботу п’яна, своїх обов’язків належним чином не виконувала тощо.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Вказала, що заявлені нею вимоги щодо моральної шкоди стосуються періоду, починаючи з часу її незаконного звільнення у листопаді 2011 року до відмови відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 квітня по 26 липня 2012 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила. Додала, що питанням звільнення на роботі позивача займалась попередній голова товариства ОСОБА_3. На день розгляду цієї справи ОСОБА_1 виплачено усю заборгованість згідно рішення суду від 27 квітня 2012 року.

Аналіз законодавства, дослідження доказів по справі суд приводить до висновку про необхідність частково задоволення позову.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі -- КЗпП) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно статті 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України (далі –ЦК) встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Рішенням Любешівського районного суду від 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера Великоглушанського сільського споживчого товариства та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2011 року. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.

25 липня 2012 року апеляційний суд Волинської області відхилив скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Всупереч рішенню Любешівського районного суду відповідача поновлено на роботі розпорядженням в.о. голови правління лише 26 липня 2012 року.

Таким чином, у період з дати поновлення позивача на роботі судом по дату видачі відповідачем відповідного розпорядження право ОСОБА_1 фактично поновлено не було. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

При цьому, в контексті предмету цього судового розгляду, суд залишає без уваги твердження відповідача про неналежне виконання своїх трудових обов’язків позивачем, появу на роботі у нетверезому стані тощо. Адже ці обставини мали б досліджуватись при вирішенні спору про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Виходячи з наданої відповідачем інформації про заробітну плату головного бухгалтера Великоглушанського споживчого товариства (1470 гривень), суд визначив суму, що підлягає стягненню з відповідача, -- 4216, 26 гривень ( 73,50 гривень ? на 1 робочий день у квітні 2012 року + 2940 гривень за червень та липень 2012 року + 66,82 ? на 18 робочих днів у липні 2012 року).

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд констатує, що ОСОБА_1 зазнала певних моральних страждань, що негативно вплинуло на її здоров’я. Разом з тим, слід врахувати тяжкий матеріально-господарський стан відповідача, що на даний час, встановлені рішенням суду від 27 квітня 2012 року порушення трудових прав ОСОБА_1 відновлено. Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд присуджує до стягнення з відповідача в користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.

          Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК).

Враховуючи наведене, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 197, 209, 213-215 ЦПК, на підставі статей 236, 237-1 КЗпП, статті 23 ЦК, суд --

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Великоглушанського сільського споживчого товариства в користь ОСОБА_1 4216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) гривень 26 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня по 26 липня 2012 року та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Великоглушанського сільського споживчого товариства в користь держави 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судового збору.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.           

          Головуючий: суддя                                                             В.Д. Глинянчук