Справа № 0309/7936/2012

                                                                      Провадження № 1/0309/53/2012

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року                                                             селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Глинянчука В.Д.,

при секретареві Оласюк Л.П.,

з участю прокурора Собка В.І.,

підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, утримує троє дітей,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України,--

встановив:

          ОСОБА_1 30 березня 2012 року в селі Цир Любешівського району, маючи вільний доступ, викрав 1378 штук силікатної цегли з частини приміщення майстерні сільськогосподарського виробничого комплексу імені ОСОБА_2, чим завдав шкоди на суму 689 гривень.

          Підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій визнав повністю та показав, що після обіду 30 березня 2012 року повертався з городу через територію СВК імені ОСОБА_2. Побачив рештки приміщення майстерні колишнього колгоспу. Вирішив взяти цегли для потреб у господарстві. 10 квітня 2012 року був викритий працівниками міліції. Під час огляду його подвір’я встановлено, що загальна кількість викраденої ним цегли становить 1378 штук.

Крім показань підсудного його винуватість доведена і іншими зібраними у справі доказами: протоколами огляду місця події (а.с. 11-21) встановлено звідки ОСОБА_1 викрав цеглу, її кількість, та місце зберігання у його господарстві у селі Цир.

Зазначені докази повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вартість якого (а.с. 74) не дозволяє визнати вчинене дрібною крадіжкою. Таким чином, його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 185 КК України.

Вирішуючи питання про відповідальність підсудного, суд враховує, що вчинене ним є злочином середньої тяжкості.

Каяття у скоєному, добровільне відшкодування завданих збитків судом визнаються як обставини, що пом’якшують покарання.

Обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено.

Беручи до уваги викладене, а також позитивну характеристику ОСОБА_1 по місцю проживання (а.с. 170), наявність на його утриманні трьох дітей, суд приходить до висновку, що для досягнення мети, передбаченої статтею 50 КК України, слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 185 КК України, не пов’язане з ізоляцією підсудного від суспільства.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 81 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України,

присудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання –100 (сто) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази: 1378 штук силікатної цегли, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_1, передати йому у повне розпорядження.

На вирок протягом 15 діб з моменту проголошення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд.                                        

Головуючий: суддя                                                   В.Д. Глинянчук