справа № 2-2768/11

провадження № 21827/81/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року                                                    м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді                                                                        Тютюник М.С.

при секретарі                                                                        Оболонковій Ю.В.

за участю представника позивача , відповідача , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»(надалі ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»») до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 17.07.2007 р. між товариством та відповідачем був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності, згідно з умовами якого страховик при настанні страхового випадку повинен здійснити страхове відшкодування.

27 червня 2008 року о 19.30 год. по вул. Куйбишева в м. Запоріжжі за провини ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода. Потерпілій у пригоді стороні - ОСОБА_2, на виконання умов договору страхування, позивачем здійснена виплата в розмірі 5698 грн. 84 коп., яку ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»», на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування, прохає стягнути з відповідача на власну користь.

У судовому засіданні, представник ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на постанову суду, якою відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу, заяву відповідача на страхове відшкодування потерпілій стороні.

Відповідач позовні вимоги ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»не визнав, мотивуючи тим, що дорожньо-транспортна пригода сталось не з його вини та відмовою страхової компанії від перевірки технічного стану приналежного йому автомобіля, на якому скоєна дорожньо-транспортна пригода. Прохає у позові ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»відмовити.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши про те, що ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»не впевнилась в провині ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді, відповідач проходив в ДАІ технічний огляд свого транспортного засобу, який був задовільним. Представник посилається на відсутність доказів провини ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки відповідач не повинен був перевіряти технічний стан автомобіля. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Неявка ОСОБА_2 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п/п "г" п.38.1.1. ст.38 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" –страховик, після виплати страхового відшкодуван, має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до полісу № ВВ 2091704 від 17.07.2007 р. у ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди. У випадку настання зазначеної страхової події ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»повинна здійснити страхове відшкодування потерпілій стороні (а.с.5).

27.06.2008 року о 19.30 год. в м. Запоріжжі по вул. Куйбишева, ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок чого, були пошкоджені автомобілі.

Безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди була невідповідність технічного стану приналежного відповідачу автомобіля існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а саме відмова гальмівної системи автомобіля під керуванням ОСОБА_1, який не дотримався вимог п/п «б»п. 2.3. Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченного ст. 124 КоАП України, що підтверджується постановою суду від 21.07.2008 року (а.с.4).

Постанова суду від 21.07.2008 року відповідачем не оскаржувалась, набрала законної сили та, у відповідності до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особо.

Відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, яка саме і передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пояснення відповідача про те, що він перед виїздом впевнився щодо задовільності технічного стану його автомобіля, суд до уваги не приймає, оскільки матеріали адміністративної справи, оглянутої у судовому засіданні, свідчать про те, що ДТП виникла саме з провини ОСОБА_1, на якого у відповідності до вимог п/п «б»п. 2.3. Правил дорожнього руху покладений обов'язок стежити за технічним станом транспортного засобу. Відповідач чи його представник, в дотримання вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, доказів відповідності технічного стану приналежного йому автомобіля вимогам Правил дорожнього руху суду не надали, клопотань щодо витребування будь-яких доказів не заявляли, поламку гальмівної системи свого автомобіля ОСОБА_1 не спростовує.

Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу було ним сплачено, що також підтверджується відповідачем у судовому засіданні.

Наявність вище зазначеної постанови суду, яка є чинною, унеможливлює встановлення відсутності вини відповідача у виникненні ДТП, тому пояснення ОСОБА_1 та його представника з цього приводу судом до уваги не приймаються.

Таким чином, 27.06.2008 року настав страховий випадок, який передбачений полісом № ВВ 2091704 від 17.07.2007 р., що також узгоджується з висновком страхового акту, складеного ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»у відповідності до обов’язків страховика, передбачених Законом України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с.6).

01.07.2008 року страхувальник ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»з заявою про страхове відшкодування (а.с.7).

За присутності учасників ДТП, 02.07.2008 року був оглянутий транспортний засіб водія ОСОБА_2 –автомобіль НОМЕР_3, виявлені пошкодження, складений протокол та фототаблиця огляду (а.с.8-9).

Відомості зазначеного огляду пошкоджень автомобіля НОМЕР_3 підтверджені у судовому засіданні відповідачем як такі, що відповідають дійсності.

Розрахунок суми страхового відшкодування, складений на підставі акту огляду автомобіля, оцінювачем- аварійним комісаром ОСОБА_3 свідчить, що сума страхового відшкодування становить 5698 грн. 84 коп. (за відрахуванням розміру франшизи, сплаченої ОСОБА_4 на користь позивача, яку позивач при подачі позову до суду не враховував).

Сплата суми страхового відшкодування в розмірі 5698 грн. 84 коп. позивачем ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»на користь ОСОБА_2 підтверджується платіжними дорученнями від 20.08.2008 року та 21.08.2008 року (а.с.14,15).

Таким чином, матеріальний збиток ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»складає 5698 грн. 84 коп., що не оспорюється відповідачем чи його представником.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Даний висновок суду також грунтується на вимогах: статті 1166 ЦК України, відповідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; статті 1188 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою; п. 2 статті 1187 ЦК України, згідно якого шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд приймає до уваги надані позивачем докази, які є належними та допустимими та не спростовані відповідачем.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в регресному порядку на користь ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»суму понесених збитків в розмірі 5698 грн. 84 коп.

Стосовно строку позовної давності, про яку заявлено представником відповідача у судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Відтак, позивач (страховик) виконав своє зобов’язання перед страхувальником 21.08.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням про сплату ОСОБА_2 страхового відшкодування.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з регресною вимогою до відповідача 01.08.2011 року, що підтверджується штампом на конверті (а.с.18), внаслідок чого строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права ВАТ «Страхова Компанія «Оранта-Січ»» не пропустило. Отже, наслідки, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України застосуванню не підлягають.

Вимоги ст. 88 ЦПК України передбачають, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому стягненню з відповідача пыдлягають судові витрати у розмірі грн. 56 грн. 99 коп. (судовий збір) та 120 грн. та 120 грн. (оплата затрат на інформаційно –технічне забезпечення).

На підставі викладеного, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.38 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166,118, 1188 ЦК України, ст.ст. 118, 119 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»в регресному порядку суму страхового відшкодування в розмірі 5698 грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Оранта-Січ»»судові витрати у розмірі 56 грн. 99 коп. (судовий збір) та 120 грн. (витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.С.Тютюник