Справа № 2/0825/1890/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2012 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляр А.М.
при секретарі Чередниченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2, Державна іпотечна установа про визнання дій незаконними, визнання договору недійсним та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(далі –Банк), треті особи: Павлова ОСОБА_3, Державна іпотечна установа про визнання дій незаконними, визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2010 року позов задоволено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.05.2010 року рішення залишено без змін. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14.03.2012 року скасувала рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2010 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за іпотечним договором № ZPONGI0000006691 від 01.04.2008 року (далі –Договір) він одержав у Банку 227 250 грн. на побутові потреби зі сплатою 15% річних за користування кредитом на строк до 01.04.2018 року. У липні 2008 року Банк повідомив про встановлення нового розміру відсоткової ставки, збільшивши проценту ставку до 25,08% на місяць та запропонував укласти додаткову угоду за якою кредитні гроші перераховуються в іноземну валюту - долари США, оскі льки Державна іпотечна установа відмовилась від рефінансування взя того кредиту. 27 серпня 2008 року він уклав додаткову угоду за якою кре дит вважався виданим у американських доларах. Згодом йому стало ві домо про те, що головною причиною відмови у рефінансуванні взятого ним кредиту в Банку було порушення Банком закону щодо оформлення до кументів які направлені до Державної іпотечної установи для рефінан сування взятого кредиту. Вважав, що при укладенні додаткової угоди відповідач замовчав про дійсні факти відмови рефінансування кредитів Іпотечною установою, тим самим, ввів його в оману щодо наявних при чин зміни умов кредитного договору. Просить визнати дії банку щодо зміни відсоткової ставки незаконними, визнати додаткову угоду до договору про іпотечний кредит недійсною, стягнути з банку одержані грошові кошти.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи, наведені в позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вказуючи на незаконність вимог позивача та на їх необґрунтованість. Просив суд допустити поворот виконання за скасованим рішенням, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 88496,76 гривень, зобов’язати Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ повернути Банку виконавчий збір у сумі 8859,18 гривень.
Треті особи –ОСОБА_2, Державна іпотечна установа в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили. Заяв з проханням розглядати справу за їх відсутності або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за іпотечним договором № ZPONGI0000006691 від 01.04.2008 року ОСОБА_1 на побутові потре би одержав у Банку 227 250 грн. на строк до 01.04.2018 року. Сторо ни домовились, що процентна ставка за користування кредитом стано вить 15% річних (п.1.1 Договору) (а.с.8).
У липні 2008 року Банк збільшив процентну ставку за креди том, виходячи з того, що Державна Іпотечна Установа України відмови ла у рефінансуванні укладеного з відповідачем іпотечного кредиту.
27 серпня 2008 року позивач та Банк уклали додаткову угоду про перерахування основного кредиту в американські долари за умовами визначеними у відповідній угоді (а.с.14).
Позивач зазначав, що він сумлінно виконував зобо в'язання за кредитним договором і не мав будь-якої заборгованості з виплати належних платежів. Укласти додаткову угоди погодився тільки за наявності наданої Банком інформації про відмову Державної Іпотечної Установу у рефінансуванні кредиту.
Банк обґрунтував збільшення відсоткової ставки від мовою іпотечної установи від рефінансування кредиту.
Відповідно листа Державної іпотечної установи на адресу ОСОБА_1 відмова у рефінансуванні кредиту позивача обумовлена тим, що Банк наді слав до Установи необхідні документи з порушенням Стандартів ДПІ, а саме не додав 5-ту та 2-гу сторінки іпотечного Договору (а.с.26).
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру звичайної про центової ставки, що встановлена у кредитора для таких видів кредитів. (а.с. 10)
Оскільки відступлення прав Банку на користь третіх осіб не відбулось, була укладена додаткова угода між сторонами. При цьому були застосовані механізми змін, що вказані в п.8.9. Як вбачається з листа банку, відповідач при визначенні причини збільшення відсоткової ставки посилався на п.8.8 Договору. Пунктом 8.9. Договору закріплений механізм зміни відсоткової ставки Кредитором в сторону збільшення, та механізм прийняття чи неприйняття таких змін Позичальником.
Відповідно до абз.5 п.8.9. Договору, сторони погодили, що факт неподання Позичальником у строк не пізніше 7 календарних днів до дати початку дії нової відсоткової ставки письмового повідомлення про його незгоду з такою новою ставкою, вважається згодою Позичальника на встановлення Кредитором такого нового розміру відсоткової ставки з дати, що зазначена у Повідомленні. Таким чином, відповідач, не отримавши незгоди Позичальника, правомірно підвищив відсоткову ставку.
Дослідивши доводи позивача щодо введення його в оману Банком, суд прийшов до висновку про їх необґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на обман зі сторони відповідача, який виявився в тому, що Банк ввів його в оману щодо причин зміни відсоткової ставки. Отже позивач вказує саме на обман щодо мотивів правочину, який не є обставиною, яка має істотне значення. Суд не знаходить підстав для визнання додаткової угоди недійсною на цій підставі.
Окрім того, Банком було заявлено про поворот виконання на підставі того, що ОСОБА_1 за скасованим рішенням отримав кошти, які були стягнуті з ПАТ КБ «Приватбанк»в розмірі 97355, 94 грн. ОСОБА_1 отримав 88496,76 грн., а 10% виконавчого збору –8859,18 грн. отримав Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
Відповідно до положень ч.2 ст.380 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
В частині стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, суд вважає можливим допустити поворот виконання.
Згідно меморіальному ордеру №11 від 05.07.2010 року з ПАТ КБ «Приватбанк»стягнено на підставі платіжної вимоги від 30.06.2010 року на користь Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ 97355,94 грн.
ОСОБА_1 отримав 88496,76 грн., що визнав в судовому засіданні.
В частині зобов’язання Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ повернути Банку 10% виконавчого збору у розмірі 8859,18 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
Банк посилається на положення ч.6 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно якого у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Суд вважає, що це положення не узгоджується із порядком повороту виконання, встановленим ст.380 ЦПК України. По-перше, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ не є стороною у справі, а суд може зобов’язати лише позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. По-друге, суд вважає, що ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 380 ЦПК України, ст.215, 216, 229, 230 ЦК України, ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.
Заяву ПАТ КБ «Приватбанк»про поворот виконання –задовольнити частково.
Допустити поворот виконання в частині стягнення з ОСОБА_1 безпідставно стягнутого з ПАТ КБ «Приватбанк»за скасованим рішенням.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»88 496 (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев’яносто шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.
В іншій частині заяви про поворот виконання –відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги.
Суддя: А.М. Котляр
26.07.2012