Справа № 2-1113/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року м. Алушта

          Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Шустової І.П., при секретарі Бородаєвій К.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ земельної ділянки,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вимоги мотивовані тим, що 30.06.1995 року вона за договором дарування стала власником ? частки домоволодіння № 9, розташованого по вул. Морський в с. Рибаче м. Алушти. Власником іншої частки є відповідач ОСОБА_2. Земельна ділянка, на який розташоване ціле домоволодіння складає 0,1195 га. Рішенням Малоріченської сільської ради від 29.01.1998 року за нею як за користувачем була закріплена земельна ділянка розміром 0,06 га. Їй було відомо на момент укладення договору дарування, що між дарувальником і відповідачем був укладений договір про порядок користування жилим будинком. Рішенням Алуштинського міського суду від 07.02.2007 року був проведений реальний розділ будинку між нею та відповідачем. Вважає, що порядок користування між сторонами склався, тому просить постановити рішення, яким провести розділ спірної земельної ділянки, площею 0,1195 га між нею та відповідачем, згідно порядку користування, який склався.

Після проведення судової будівельно-технічної експертизи та отримання її висновку, позивачі просили розділити спірну земельну ділянку відповідно до варианту № 2, запропонованому експертом.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти позову, пояснив при цьому, що він не погоджується з варіантами розділу земельної ділянки, запропонованими експертом, вважає, що на визначеній йому частці є русло річки більшим розміром, ніж на земельній ділянці позивачки.

Представник відповідача до суду декілька разів не з`являлася, розгляд справи декілька разів відкладався, на підтвеордження поважності причин неявки суду доказів не надано. За таких обставин суд вважає це навмисним затягуванням процесу.

Суд, заслухавши позивача, його представника, відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно державному акту про право приватної власності на землю від 03 листопада 2003 року, земельна ділянка площею 0,1195 га належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с. 13)

Рішенням Алуштинського міського суду від 07.02.2007 року був поділений між сторонами будинок № 9 по вул. Морській в с. Рибачому м. Алушти, по ? часці, відповідно до порядку користування, який склався між сторонами (а.с. 6).

На підставі цього рішення позивачем зареєстровано право власності на свою частку, виділену в натурі, у цілому (а.с. 7)

Відповідно до положень частини 3 статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Частина 4 цієї ж статті встановлює, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в своє володіння, користування частину спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Стаття 367 ЦК також передбачає можливість розділу спільної часткової власності й роз'яснює, що у випадку розділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони по справі мають право на припинення спільної часткової власності та виділ в натурі належних їм часток, проте реалізувати таке право можливо тільки в судовому порядку.

Згідно зі статтею 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися й розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно зі статтею 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку засвідчується державними актами.

Суд погоджується з доводами позивача, що за відсутності правовстановлюючого документу на належну йому земельну ділянку обмежується його право власності.

Вирішуючи питання про межі земельних ділянок, що виділяються кожному із сторін, суд виходить з того, що такі межі можуть бути встановлені відповідно до варианту № 2, запропонованому експертом (а.с. 94-106), як просить позивач. Відповідач при цьому пояснив, що його не влаштовує жоден варіант розділу земельної ділянки, судові тяжби тривають вже декілька років. Не зміг пояснити суду, чому його не влаштовує жоден із запропонованих експертом вариантів розділу ділянки. Оскільки земельна ділянки поділена порівну –по 579,5 кв.м. кожному із співвласників, на земельній ділянці, що переходить одному із сторін, не знаходяться споруди та будівлі іншого, суд вважає такій поділ справедливим та таким, що відповідає вимогам Закону.

Відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року, що діяв під час звернення позивача до суду, державне мито справляється із позовних заяв у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд вважає, що, виходячи з існуючих цін на землю, державне мито повинне бути сплачене у сумі 1700 грн.. Оскільки 51 грн. ОСОБА_1 вже сплачена при подачі позову, сума 1649 грн. повинна бути стягнута на користь держави як державне мито. Стягуючи державне мито з позивача, суд враховує, що саме вона зверталася до суду, перш за все, в своїх інтересах.

Витрати на проведення судової будівельної експертизи правильно були понесені той стороною, якою заявлені позовні вимоги.

Враховуючи викладене й керуючись ст. ст. 78, 88, 126 ЗК України, ст. ст. 16, 358, 364,367, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ земельної ділянки, задовольнити.

Призвести реальний розділ земельної ділянки загальною площею 0,1195 га, що розташована в м. Алушті, с. Рибаче, вул. Морська, 9, виділивши в цілому у власність ОСОБА_1 самостійну земельну ділянку, площею 579,5 м2 в межах і розмірах, визначених варіантом № 2, вказаному у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 58 від 26.05.2012 року.

Виділити в цілому у власність ОСОБА_2 самостійну земельну ділянку, площею 579,5 м2 в межах і розмірах, визначених варіантом № 2, вказаному у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 58 від 26.05.2012 року.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,1195 га, що розташована за адресою: м. Алушта, с. Рибаче, вул. Морська, 9.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1649 грн. в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення через Алуштинський міський суд АР Крим.

Суддя І.П.Шустова