Справа № 2-240/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року            Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Маймур Ф.Ф.

при секретарі –Величко О.М.

за участю : позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу №2-240/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, треті особи –Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна, визнання права власності, виселення, вселення, зобов`язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи –ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_5, треті особи – Державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, виселення, вселення, скасування реєстрації. (а.с. 2-31, т. 1)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2008 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. (а.с. 45, т. 1)

19.01.2009 року ОСОБА_1 подав до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська виправлену та уточнену позовну заяву до ОСОБА_5, КП «ДМБТІ», треті особи –Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення, вселення, скасування реєстрації. (а.с. 47, 49-85, т. 1)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2009 року, постановленою в судовому засіданні, ОСОБА_3 було виключено з числа третіх осіб та залучено його до участі у справі у якості співвідповідача. (а.с. 173-177, т.1)

18.11.2009 року ОСОБА_5 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи –ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності. (а.с. 55-62, т. 2)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року провадження по цивільній справі № 2-567/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, КП «ДМБТІ», треті особи –Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи –ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, було зупинено до розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи № 11561/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа –КЖЕП «Центральне», про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним. (а.с. 179-180, т. 2)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2010 року було скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с. 226, т. 2)

Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилався на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.09.1993 року належить квартира АДРЕСА_1. 20.11.2006 року ОСОБА_3 підробив договір купівлі-продажу, укладений у простій письмовій формі, за умовами якого він придбав у ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 ? частини зазначеної квартири, який в подальшому був визнаний дійсним на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року та яким за ОСОБА_3 також було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 в цілому, зобов’язано ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. На підставі вказаного заочного рішення суду ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру та в подальшому 29.02.2008 року продав її відповідачу –ОСОБА_5 Після реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5, остання прийшла до позивача з невідомими особами та фактично проти його волі виселила його з приміщення квартири посилаючись на те, що вона є законною власницею спірної квартири, змінила замки, а відтак на даний момент позивач позбавлений можливості користуватися належною йому квартирою, яка була незаконно відібрана у нього у зв’язку з протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а тому позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 у

м. Дніпропетровську від 29.02.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, витребувати зазначену квартиру у ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину вказаної квартири, виселити ОСОБА_5 зі спірної квартири, вселити ОСОБА_1 у спірну квартиру, зобов’язати КП «ДМБТІ»скасувати запис про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_3 у

м. Дніпропетровську. (а.с. 2-31, 49-85 т. 1, а.с. 1-3, 199-201 т. 3)

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_2, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 29.02.2008 року укладався із ОСОБА_3, який був єдиним власником спірної квартири, підстав для визнання даного договору недійсним не має, відповідач ОСОБА_5 набула право власності на спірну квартиру правомірно, на підставах, встановлених законом.

Відповідач - КП «ДМБТІ», свого представника для участі у розгляді справи не направив, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суду не повідомив. (а.с. 97, 136, 253 т. 2)

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували посилаючись на незадовільний стан здоров’я позивача, а також на те, що спірну квартиру ОСОБА_3 продав для того, щоб придбати позивачу окрему квартиру за адресою: АДРЕСА_4.

Третя особа –Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, свого представника для участі у розгляді справи не направила, про час та день розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки представника суду не повідомила. (а.с. 36, 99, 235, т. 2)

Третя особа –ОСОБА_6, у судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. (а.с. 38, 95, т. 2)

Третя особа –ОСОБА_7, у судове засідання не з`явилася, про час та день розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. (а.с. 37, 96, т. 2)

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 у своїй зустрічній позовній заяві та її представник в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 29.02.2008 року між ОСОБА_3 та нею було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений нотаріально та відповідав всім вимогам чинного законодавства. На момент укладення договору ОСОБА_3 був єдиним власником зазначеної квартири, а ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу була впевнена що жодних спорів або можливості виникнення таких з приводу даної квартири не має і не може бути. Окрім того, остання посилалася на те, що вона як добросовісний набувач спірної квартири здійснила перебудування та поліпшення квартири, внаслідок чого спірна квартира замість трьох кімнат на час розгляду даної справи складається вже з двох, була змінена загальна площа квартири, а отже ОСОБА_5 вважає що фактично нею було створене нове нерухоме майно, а тому ОСОБА_5 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 57-62, т. 2)

Представник ОСОБА_5 –ОСОБА_2 у судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував посилаючись зокрема на те, що заочне рішення, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру та в подальшому продав її ОСОБА_5 було скасовано, чим фактично було відновлено статус попередніх власників спірної квартири, а відтак на момент укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу спірної квартири, останній не був її власником, а отже не мав права нею розпоряджатися. Крім того, ОСОБА_5 не висуває вимог про визнання її добросовісним набувачем спірно квартири, що виключає можливість визнання за нею права власності на спірну квартиру. (а.с. 4-56, т. 3)

Третя особа –ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову фактично не заперечували.

Третя особа –Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, свого представника для участі у розгляді справи не направила, про час та день розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки представника суду не повідомила. (а.с. 36, 99, 235, т. 2)

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача ОСОБА_5А, відповідача ОСОБА_3 та його представника, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Житлово-комунальним управлінням Міністерства промисловості України 27.09.1993 року, належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією зазначеного свідоцтва. (а.с. 37, т. 1)

Судом також було встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року, винесеним у цивільній справі № 2-2746/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа –ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено, а саме визнано дійсним договір купівлі-продажу ? частин квартири АДРЕСА_5, укладений 20.11.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_5 в цілому, зобов’язано ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_6, дані обставини підтверджуються копією зазначеного рішення та сторонами не заперечувалися (а.с. 38-39, т. 1; а.с. 25-26, т. 2)

Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано 02.10.2007 року КП «ДМБТІ»за ОСОБА_3 на підставі вказаного заочного рішення, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 40, т. 1)

У судовому засіданні також було встановлено, що 29.02.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири № 70, що знаходиться у

м. Дніпропетровську, по вул. Гоголя у будинку № 1, посвідчений державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1-1952, що підтверджується копією вказаного договору. (а.с. 46, т. 1; а.с. 63, т. 2)

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 29.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2007 року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»02.10.2007 року, номер витягу 16136220, реєстраційний № 20493350, що підтверджується копією даного договору та копією відповідного витягу. (а.с. 46, т. 1; а.с. 63, 64, т. 2)

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано КП «ДМБТІ»за ОСОБА_5 на підставі укладеного договору купівлі-продажу 04.04.2008 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18377332. (а.с. 65, т. 2)

Судом також встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2008 року по справі № 2-п-47/2008 за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.07.2007 року у цивільній справі № 2-2746/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа –ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, зазначене заочне рішення від 02.07.2007 року було скасовано, а у справі призначено проведення попереднього судового засідання на 17-00 годину 29.10.2008 року, ці обставини підтверджуються копією вказаної ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2008 року (а.с. 43, т. 1; а.с. 30, т. 2)

У судовому засіданні було встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2008 року по цивільній справі № 2-4464/2008 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа –ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду, що підтверджується копією вказаної ухвали. (а.с. 44, т. 1; а.с. 31, т. 2)

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2009 року, постановленим у цивільній справі № 2-3404/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа – Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Центральне», про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, позов ОСОБА_3 було задоволено - визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 27.09.1993 року за № 206, в частині належності на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією зазначеного заочного рішення. (а.с. 53, 66, т. 2)

Судом також було встановлено, що вищезазначена справа про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло розглядалася судами неодноразово. Заочне рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська у зазначеній справі від 25.06.2009 року було скасовано судом апеляційної інстанції. Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 –відмовлено, ці обставии підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами у судовому засіданні. (а.с. 60-61, т. 3)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 року) та Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу майна (товару), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові майна (товару).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року «Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін».

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд виходив з того, що в силу імперативних вимог закону право продажу майна належить його власникові. Натомість у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що правовстановлюючий документ –рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 здійснив відчуження спірної квартири ОСОБА_5, скасовано, чинність свідоцтва про право власності на житло на спірну квартиру у судовому порядку не спростована.

При цьому суд також враховує, що про наявність заочного судового рішення, на підставі якого ОСОБА_3 здійснював відчуження спірної квартири, а й відтак й про існування ризику його можливого оскарження відповідачами відповідач ОСОБА_5 знала, про що свідчить її підпис у договорі купівлі-продажу та надані суду пояснення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_1 про витребування спірної квартири у ОСОБА_5 та її виселення суд виходить з того, що нормами Цивільного кодексу України (ст. 204) правомірність правочину презюмується, а тому до набрання рішенням у даній справі законної сили такі позовні вимоги суд розглядає як передчасні та не вбачає підстав для їх задоволення.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_1 визнання за ним права власності на ? частину вказаної квартири суд виходив з того, що за умови визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 по цивільній справі № 2-2746/2007 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, третя особа –ВГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська залишені без розгляду, а у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло було відмовлено, єдиним чинним правовстановлюючим документом на спірну квартиру залишається свідоцтво про право власності на житло, видане Житлово-комунальним управлінням Міністерства промисловості України 27.09.1993 року, на підставі якого ОСОБА_1 вже належить ? частина квартири АДРЕСА_1.

А тому суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та вбачає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_1 про вселення суд виходить з того, що дані вимоги обґрунтовані, ОСОБА_1 має право мешкати у зазначеній квартирі, йому на праві власності належить частка у спірній квартирі, а тому його право на вселення має бути захищене судом.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КП «ДМБТІ»скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 суд виходив з того, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення з боку КП «ДМБТІ»прав та законних інтересів позивача щодо скасування реєстрації, як-то відмова відповідача, позивачем у судовому засіданні не було надано суду доказів звернення позивача до КП «ДМБТІ» із відповідною заявою щодо скасування зареєстрованого за ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом –ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 суд виходить з того, що підставою для визнання права власності за ОСОБА_5 в зустрічній позовній заяві зазначається договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.02.2008 року, укладений між нею та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської держаної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1-1952, який за наслідком задоволення первісного позову у даній справі визнаний судом недійсним.

Суд також враховує, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в розумінні ст. 330 ЦК України є добросовісним набувачем, адже про те, що правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснювалося відчуження спірної квартири, було заочне рішення суду, про яке ОСОБА_5 було достеменно відомо.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути за позивача за зустрічним позовом –ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат сплачені ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. (а.с. 33, т. 1) та судові витрати у розмірі 17,00 грн. (а.с. 49, 50)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 202, 203, 215, 216, 317, 319, 321, 330, 388, 655, 658 Цивільного кодексу України (2003 року), ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 1, 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 у

м. Дніпропетровську укладений 29 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

ОСОБА_5 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1, треті особи –ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат –47 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур