Справа № 22ц-4857 Головуючий 1 інстанції - Шаргоровська B.I.
Доповідач - Сергеева СВ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Сергєєвої СВ.,
суддів - Коротенка Е.В., Ступіної Я.Ю.
при секретарі - Плахотнюк К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення Виконавчої дирекції Фонду ССНВ України у м.Стаханові Луганської області на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 16.07.2007 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України у м.Стаханові Луганської області та відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод феросплавів" про відшкодування шкоди у зв"язку з втратою працездатності, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових виплат, відшкодування моральної шкоди.
встановила:
У січні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України у м.Стаханові Луганської області та ВАТ "Стаханівський завод феросплавів" в якому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованості по сплаті щомісячних страхових виплат за період з червня 2001 р. по березень 2006 р. у сумі 3873,82 грн., компенсацію за затримку виплат страхових сум у розмірі 1327,29 грн.. а також відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 16.07.2007 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, з ВД ФССН України м.Стаханові на його користь було стягнуто заборгованість по страховим виплатам за період з 01.06.2001 р. по 29.03.2006 р. у сумі 3873,82 грн., а в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України у м. Стаканові Луганської області з вказаним рішенням суду не погодилася, вважає його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши представлені по справі докази, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах апеляційної скарги, обговоривши ці доводи , судова колегія приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачу у зв"язку з отриманням професійного захворювання в 1993 p., під час роботи на ВАТ "Стаханівський завод феросплавів", встановлено втрату працездатності у розмірі 25%. З часу встановлення втрати працездатності відшкодування шкоди провадилося ВАТ "СЗФ". а з червня 2001 р. - ВД ФССН в м.Стаханові Луганської області шляхом здійснення позивачеві страхових виплат, розмір яких станом на червень 2001 р. згідно довідки про розмір відшкодування шкоди, наданої ВАТ "СЗФ", складав 64 грн. із наступним корегуванням вказаної суми на
відповідний коефіцієнт згідно Постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У 2006 р. ВАТ "СЗФ" було проведено перевірку нарахованих робітникам виплат, якою встановлено, що суму щомісячного відшкодування шкоди Закотенку І.К. було визначено невірно, і на момент передачі його особової справи до виконавчої дирекції Фонду вона повинна була складати не 64 грн., як було зазначено у довідці підприємства, а 108,98 грн. Тому 27.03.2006 р. до Фонду було направлено нову довідку із зазначенням правильної суми щомісячного відшкодування шкоди, і на підставі вказаної довідки 30.06.2006 р. постановою відділення ВД ФССН України в м.Стаханові позивачеві було призначено страхову виплату у розмірі 236,66 грн., яка підлягала виплаті з 30.03.2006 р. безстроково. На звернення позивача про виплату заборгованості по страховим виплатам за період з 01.06.2001 р. по 29.03.2006 p., яка утворилася у зв"язку з неправильним розрахунком суми відшкодування шкоди, ВД ФССН України в м.Стаханові відповіло відмовою, посилаючись на відсутність вини в утворені вказаної заборгованості.
Вказані обставини в повній мірі підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами.
З 01.04.2001 р. обов'язок відшкодування шкоди, завданої потерпілому трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснює вказане відшкодування на підставі ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Таким чином, з моменту передачі особової справи позивача до ВД ФССН України у м.Стаханові між ним та відділенням виконавчої дирекції ФССН України в м.Стаханові виникли правовідносини в сфері страхування, які передбачають здійснення страхових виплат потерпілому у зв"язку з настанням страхового випадку, і не передбачають наявність вини страховика. І той факт, що сума відшкодування шкоди позивачеві було невірно визначено саме з вини підприємства - ВАТ "СЗФ" та що ВД ФССН України в м.Стаханові не порушувало в даному випадку ніяких зобов'язань відносно позивача, ніяким чином не впливає на її обов'язок згідно ст.. 5 вказано вище Закону своєчасно та повно відшкодовувати потерпілому шкоду.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність стягнення саме з ВД ФССН України в м.Стаханові на користь позивача заборгованості по сплаті страхових виплат за період з 01.06.2001 р. по 29.03.2006 р. без обмеження такого стягнення трирічним строком, а доводи апеляційної скарги про відсутність вини апелянта в утворенні заборгованості перед позивачем та обов'язку перерахунку та здійснення страхових виплат в новому розмірі з моменту звернення потерпілого або прийняття довідки підприємства з виправленими помилками, вважає безпідставними та такими, що не грунтуються на діючому законодавстві.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що вимоги про перерахунок сум відшкодування шкоди, можуть бути задоволені за час, який не перевищує три роки, оскільки у даному випадку мова фактично йде не про перерахунок сум відшкодування, а про їх правильне нарахування та сплату заборгованості у зв'язку з їх неправильним розрахунком. Тому положення п. 22 Постанови Пленуму ВСУ№6 від 27.03.1992 р. "'Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", на яке посилається апелянт, до даних правовідносин застосовуватися не можуть.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про відсутність у системі фінансування Фонду підстав та можливостей для сплати стягнутою судом заборгованості і про порушення в даному випадку принципу цільового використання коштів, оскільки вони не можуть бути підставою для відмови у поновленні права позивача на повне відшкодування шкоди.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і згідно положень ст.. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, 308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ України у м. Стаханові Луганської області відхилити.
Рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 16.07.2007
року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
ССНВ України у м.Стаханові Луганської області та відкритого акціонерного товариства
"Стаханівський завод феросплавів" про відшкодування шкоди у зв"язку з втратою
працездатності, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових
виплат та відшкодування моральної шкоди залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісячний строк з моменту її проголошення.