Справа № 22ц-2963/07 Головуючий в суді першої інстанції Шембелян B.C.
Категорія Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведева Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Оробцової Р.І.
Сергєєвої С.В. при секретарі - Божкової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду М.Луганська від 18 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою, що знаходиться у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про збільшення часток у праві власності на квартиру, припинення права власності на зменшену частку ОСОБА_3 з виплатою йому компенсації,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. посилаються на порушення судом норм матеріального права та просять скасувати рішення і ухвалити нове, яким визначити порядок користування квартирою : ОСОБА_3. і ОСОБА_2 жилу кімнату 2-4 площ. 28,4 кв.м, ОСОБА_4. - кімнату 2-3 .площ. 8,7кв.м, ОСОБА_1. - жилу кімнату 2-1, площ. 11,2 кв.м, коридори 2-2 площ. 6 кв.м, 2-5, площ. 4,1 кв.м, 2-6, площ. 4,2 кв.м, Ш - площ. 3,0 кв.м залишити в спільне користування, визнати приватизацію квартири в рівних долях частково недійсною із збільшенням долі ОСОБА_1. - 1/3 частину, ОСОБА_2 - 1/3 частину і зменьшенням долі ОСОБА_3 - 1/6 частину, ОСОБА_4 - 1/6 частину, визначити суму компенсації для виплати ОСОБА_3. його частки.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3. вважає рішення суду законним і обгрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_3. до
ОСОБА_4, ОСОБА_1., ОСОБА_2 задоволені частково, ОСОБА_3 вселено з ч.1енами його сім'ї - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до квартири за адресою : АДРЕСА_1, виділено в цій квартирі в користування ОСОБА_3 з ч.1енами його сім'ї житлову кімнату 2-1 площею 11,2 кв.м, кухню 10 площею 3,5 кв.м, тамбур 1 площею 1,6 кв.м з окремим виходом ; ОСОБА_4. - житлову кімнату 2-3 площею 8,7 кв.м, ОСОБА_2 -житлову кімнату 2-2 площею 6 кв.м, ОСОБА_1. - житлову кімнату 2-4 площею 28,42 кв.м, в спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1. залишено житлові приміщенння : 2-5 площею 4.10 кв.м, 2-6 площею 4.20 кв.м, кухню площею 3.0 кв.м з окремим виходом, розділено розрахункові рахунки для окремої оплати комунальних послуг ОСОБА_3 від ОСОБА_4, ОСОБА_1. і ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов'язано відділити житлову кімнату 2-1 площею 11,2 кв.м від житлової кімнати 2-2 площею 6,0 кв.м, що з'єднані спільними дверима, а також покласти на нього обов'язок з переоформлення окремих розразхункових рахунків щодо оплати комунальних послуг,зобов'язано сторони не чинити перешкоди один одному в користуванні надвірними будівлями, в задоволенні інших вимог ОСОБА_3, вимог ОСОБА_4, вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1. і ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті державного мита в сумі 8,50 гривень, по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 7,50 гривень, по оплаті будівельно-технічної експертизи 326 гривень 85 копійок.
У судовому засіданні ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримала і пояснила, що рішенням суду порушені її права в користуванні власністю. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України і ст.156 ЖК України дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5. та її донька - ОСОБА_7 не можуть бути вселені в квартиру без письмової згоди всіх співвласників, для їх вселення вона та син згоди не давали. Вона пропонує, щоб її сину та ОСОБА_3. було виділено у користування одну кімнату, так як вони одного полу, дружина ОСОБА_5 та її діти не мають права користуватися квартирою.Крім цього, між нею та дружиною ОСОБА_3 -ОСОБА_5. склалися неприязні відносини. Вона та її син згодні виплатити ОСОБА_3. вартість його частки в квартирі.
ОСОБА_2. у судовому засіданні підтримав пояснення ОСОБА_1..
ОСОБА_3. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та пояснив, що суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яким було визначено порядок користування квартирою.
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8. у судовому засіданні пояснила, що рішення законне та обґрунтоване, просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Відповідач по первісному позову і позивач по зустрічному ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та пояснила, що вона має намір вселитися в квартиру, не заперечує проти вселення в неї і сина - ОСОБА_3 із ч.1енами сімТ
Третя особа ОСОБА_5. у судовому засіданні пояснила, що визначений рішенням суду порядок користування квартирою відповідає інтересам ч.1енів родини і права нікого не порушує. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
20 березня 2006 року, звернувшись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_3. у викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив, що він є власником 1/4 частини приватизованої квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 1042 від 03.06.2005 року, виданому управлінням з приватизації житла Луганської міської ради.
Власниками решти 3/4 частин квартири в рівних частках є його мати -ОСОБА_4, рідна сестра - ОСОБА_1., її повнолітній син, а його племінник - ОСОБА_2..
Квартира складається із трьох житлових кімнат, житловою площею 48,3 кв.м, загальна площа квартири складає 62,6 кв.м..
В даний час в квартирі проживають його сестра - ОСОБА_1. і її син - ОСОБА_2., його мати - ОСОБА_4 проживає окремо в квартирі АДРЕСА_2, він із своєю сім'єю теж проживає окремо, в квартирі АДРЕСА_3, яку він знімає, а зареєстрований він в квартирі по АДРЕСА_1.
У зв'язку із збільшенням цін для знімання та мешкання в квартирах за договором, він не може оплачувати мешкання в зйомній квартирі і вирішив переїхати проживати в ту частину квартири, яка йому належить.
Однак, відповідачі відмовляють йому в цьому та не пускають в квартиру. З цієї причини йому із сім'єю ніде жити.
Просив вселити його і ч.1енів сім'ї - дружину, сина і доньку дружини в квартиру АДРЕСА_1, визначити порядок користування приміщеннями квартири, виділивши йому для мешкання з сім'єю першу кімнату площею 28,4 кв.м., для мешкання відповідачу ОСОБА_1. виділити другу кімнату площею 11,2 кв.м, для мешкання відповідачу ОСОБА_2 виділити третю кімнату плошею 8,7 кв.м, всі інші нежилі приміщення квартири визнати приміщеннями загаль ного користування, зобов'язати відповідачів ОСОБА_1. і ОСОБА_2 розділити і оформити розрахункові рахунки для оплати комунальних послуг.
18 квітня 2006 року з позовом про переросподіл часток власності на при ватизовану квартиру АДРЕСА_1 і про розділ жилої площі, до ОСОБА_3 з зустрічним позовом звернулись ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які у викладенні обставин, якими вони обґрунтовували свої позовні вимоги, вказали, що під час отримання матірью спірної квартири в 1974 році кімната площею 11,2 кв.м та коридори площею 6 кв.м і 3,5 кв.м були в аварійному стані. Нею та її сином ОСОБА_2 аварійна кімната та коридори були капітально відремонтовані і при приватизації війшли в загальну площу всієї квартири, яка стала складати 69 кв.м..
В серпні 2004 року її мати ОСОБА_9 переїхала до свого чоловіка на кв.Димитрова в м,Луганську для догляду за ним. У вересні 2004 року вона і її син зробили поточний ремонт в решті частині квартири площею 48,3 кв.м, яка не ремонтувалась більше 10 років, не відповідала нормам санітарії і потребувала ремонту. Ремонтні роботи були здійснені нею та сином за їх особистий рахунок. Мати в силу стану здоров'я та віку не приймала участі у здійсненні ремонту, ОСОБА_3. також участі в ремонті не приймав, так як багато років проживав окремо . Вважає, що додаткова жила площа 20,7 кв.м належить їй та її сину, а жила площа 48,3 кв.м - всім чотирьом ч.1енам сім'ї: їй, її сину, матері і брату.
її мати ОСОБА_4 у майбутньому збирається проживати з нею та її сином, її батькові - ОСОБА_10., якому 83 роки, і який проживає один окремодеж прийдеться переїхати до неї.
Дружина брата - ОСОБА_5. та її троє дітей ніколи не проживали в їх квартирі і не можуть користуватися усіма правами згідно ст.64 ЖК Украї ни.
Просили визначити частки власності на квартиру в наступних долях : ОСОБА_1. - 1/3 частка, ОСОБА_2. - 1/3 частка, ОСОБА_3.-1/6 частка, ОСОБА_4 - 1/6 частка, проізвести розділ квартири у вартісному виразі з виплатою ОСОБА_3. вартості 1/6 частки жилої площі - 12 кв.м в сумі 3 600 гривень з метою придбання ОСОБА_3 окремого равноціного за площею і умовам житла.
У судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_3. неодноразово змінював та уточнював свої позовні вимоги, та остаточно просив виділити йому та його сім'ї в користування житлову кімнату за номером 2-1 площею 11,2 кв.м, кухню П площею 3,5 кв.м, тамбур 1 площею 1,6 кв.м з окремим виходом.
За результатами розгляду цивільної справи судом першої інстанції були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них наступні правовідносини.
Так, судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.06.2005 року право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 62,6 кв.м мають ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в рівних частках / 1А кожному /.
Згідно з технічним паспортом, що складався на момент приватизації спірної квартири, вона складається з : 2-1 - житлової кімнати загальною площею 11,2 кв.м. ; 2-2 - коридору загальною площею 6 кв.м. ; 2-3 -житлової кімнати загальною площею 8,7 кв.м. ; 2-4 - житлової кімнати загальною площею 28,9 кв.м. ; 2-5 - коридору загальною площею 4,1 кв.м. ; 2-6 - коридору загальною площею 4,2 кв.м. ; а,а-2 - тамбурів ; 1,2,3 -огороджень ; № 4 - водяної колонки ; Б- сараю ; У-1 - уборної ; Д-душа.
За порядком, що склався в користуванні квартирою до її приватизації, ОСОБА_1. і ОСОБА_2. тривалий час проживали в приміщеннях 2-2, 2-1, користуючись тамбуром П і тамбуром з окремим входом 1, ОСОБА_4 займала спальню 2-3, а ОСОБА_3. кімнату 2-4, вони спільно користувались приміщеннями 2-5, 2-6 і тамбуром з окремим входом Ш. На даний час в приміщеннях, які займати ОСОБА_1, проживають вселені ними квартиранти, а самі вони займають інші приміщення спірної квартири, оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_3. тимчасово в ній не проживають.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1443/22 від 23.10.2006 року встановлено наступне : ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 за станом до виконання
ремонтних робіт ОСОБА_1 у вересні-грудні 2004 року складає 109 362 гривні ; на частку, що належить кожному із співвласників - 1/4 частини квартири приходиться 17,67 кв.м загальної площі, що недостатньо для організації окремої однокімнатної квартири з виділенням потрібних приміщень, відповідно до вимог будівельних норм та правил ; розподіл спірної квартири в натурі неможливий з технічної точки зору, оскільки відсутня можливість організації окремих входів-виходів, організації окремої ванної кімнати, уборної, для кожної з квартир, що виділяються, без порушення вимог будівельних норм та правил. Крім того, при натурному дослідженні експертом встановлено, що приміщення № 2-2, що зазначене в технічному паспорті як коридор площею 6 кв.м, використовується як житлове приміщення, тому суду запропонований варіант порядку користування квартирою в цілому з деяким відступом від норм, відповідно до якого пропонується виділення в користування кожному із чотирьох співвласників квартири одне з наступних приміщень : 2-1 площею 11.2 кв.м, 2-2 площею 6 кв.м, 2-3 площею 8,7 кв.м, 2-4 площею 28,4 кв.м, а приміщення : 2-5 площею 4,1 кв.м, 2-6 площею 4,2 кв.м, 1 площею 1,6 кв.м, П площеюЗ,5 кв.м, Ш площею 3 кв.м залишити в загальному користуванні.
Судом першої інстанції спір вирішено на підставі ч.2 ст.64, ст.ст.150,151, ч.4 ст.156 ЖК України, ст.365 ЦК України, суд керувався при ухваленні рішення ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги первісного позивача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що третя особа - ОСОБА_5. та її неповнолітній син ОСОБА_6 є ч.1енами сім'ї співвласника квартири ОСОБА_3, а ОСОБА_7 , яка є донькою ОСОБА_5., має бути визнана ч.1еном його сім'ї, оскільки постійно мешкає разом з ними та веде спільне господарство, у зв'язку з чим, у разі, коли громадяни, якщо вони мають у приватній власності будинок / частину будинку /, користуються ним для особистого проживання і проживання ч.1енів їх сімей.
Враховуючи ці обставини, суд першої інстанції ухвалив рішення про вселення ОСОБА_3 та ч.1енів його сім'ї до спірної квартири.
Далі, враховуючи порядок користування квартирою, що склався раніше, а саме : використання приміщення, зазначеного на плані квартири як коридор / 2-2 площею 6 кв.м /, в якості житлової кімнати, суд визнав за можливе встановити порядок користування квартирою з виділенням кожному із власників по житловій кімнаті в користування.
При цьому суд врахував думку ОСОБА_3 щодо порядку користування квартирою з метою запобігання конфліктів між його дружиною та сестрою, думку ОСОБА_4, яка просила виділити їй в користування житлову кімнату 2-3 площею 8,7 кв.м і її згоду на спільне користування не
житловими приміщеннями та окремим виходом з квартири з будь-яким співвласників квартири, з урахуванням віку та статі ОСОБА_2, 26.06.1981 року народження, його згоди на спільне користування не житловими приміщеннями та окремим виходом з квартири з його матір'ю, йому має бути виділене у користування приміщення, що зазначене на плані квартири як коридор / 2-2 площею 6 кв.м /, яке може бути ізольоване від суміжної кімнати 2-1 шляхом закладення пройому дверей, ОСОБА_1. у такому разі має бути виділена у користування житлова кімната 2-4 площею 28,42 кв.м. В спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_1. і ОСОБА_2 мають бути залишені не житлові приміщення : 2-5 площею 4,10 кв.м, 2-6 площею 4,20 кв.м, приміщення, що використовується як кухня № Ш площею 3,10 кв.м з окремим виходом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у разі затвердження такого порядку користування квартирою ОСОБА_3. з ч.1енами його сім'ї фактично має проживати у відокремленому приміщенні. На думку суду на ОСОБА_3 має бути покладений обов'язок щодо оформлення розподілу рахунків у відповідних комунальних службах по оплаті за комунальні послуги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у відшкодування шкоди ХА суми, отриманої ними від квартирантів за здачу квартири під найом, суд визнав їх необгрунтованими, оскільки договір було укладено без згоди інших співвласників квартири та його не зареєстровано у виконавчому комітеті.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що підстав для визнання за ОСОБА_1. і ОСОБА_2. права власності на приміщення 2-1 площею 11,2 кв.м, 2-2 площею 6 кв.м, П площею 3,5 кв.м, які ввійшли до спільної часткової власності всіх співвласників немає, щодо ремонту квартири , проведеного ними у вересні-грудні 2004 року, як підстави для перерозподілу часток у праві спільної часткової власності на квартиру, суд не міг оцінити дійсну вартість та якість проведеного ремонту, оскільки від оплати експертизи для вирішення цього питання позивачі за зустрічним позовом відмовилися і достатніх доказів на підтвердження даного ними розрахунку вартості робіт не надали.
Далі, відмовляючи в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову про припинення права власності ОСОБА_3 на його частку з підстав неможливості спільного користування квартирою через негативні відносини, що склалися між його дружиною та позивачами за зустрічним позовом, суд виходив з положень ст.365 ЦК України, відповідно до якої право особи на
майном, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності, кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 20 від 22.12.95. з подальшими змінами / „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності „ , квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника / учасників / цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири , якщо про це заявлено позов. / п.14 /.
Учасникам даного спору - родині, а саме : матері - гр.ОСОБА_4, її дітям - сину ОСОБА_3. і дочці ОСОБА_1. та сину останньої -ОСОБА_2 відповідно до ст.8 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду „ , введеного в дію постановою Верховної Ради України № 2489-ХП від 19.06.1992., з подальшими змінами, передано у їх спільну сумісну часткову власність спірна квартира, їх частки визначені рівними.
Виходячи з положень ст.319 ЦК України, яка передбачає здійснення права власності, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням не порушені права осіб, які беруть участь у справі, суд ухвалив справедливе рішення на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.
При викладених обставинах колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга має бути відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,314,315 ЦГЖ України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду М.Луганська від 18 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою, що знаходиться у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про збільшення часток у праві власності на квартиру, припинення права власності на зменшену частку ОСОБА_3 з виплатою йому компенсації, відхилити, рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.