Справа № 22ц- 3927/2007 Головуючий в І інстанції: Григоренко Л.М.
Категорія - 21 Доповідач: Савченко В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Савченко В.О.
суддів: Свинцової Л.М. Карташова О.Ю.
при секретарі: Самохіної І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування, від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань
України у Попаснянському районі Луганської області
на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19
червня 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 19 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача недонараховані щомісячні страхові виплати за період з 01.03.2002р. по 01.02.2007р. у розмірі 1387,47 грн., а також зобов'язав відповідача виплачувати позивачу з 01.02.2007р. до наступного перерахунку по 175,14 коп. щомісячно.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. ЗО, 33, 213 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Також, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:
- судом не взято до уваги статусу та компетенції відділення ВД Фонду ССНВ України у Попаснянському районі, те, що страхування від нещасного випадку безпосередньо здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який через свої органи -Правління і Виконавчу дирекцію здійснює покладені на нього права і обов'язки; Правління фонду направляє і контролює діяльність Виконавчої дирекції Фонду і її робочих фондів, затверджує нормативні документи, які регламентують внутрішню діяльність Фонду, при цьому рішення Правління Фонду є обов'язковими для виконання;
· перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився відповідно до «Порядку призначення та здійснення страхових виплат, застрахованим особам (ч.1енам їх сімей)», затвердженого постановою Правління Фонду від 31.01.2002 року № 7, та відповідно до «Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (ч.1енам їх сімей)», затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2005 року № 83, якими визначено, що коефіцієнт підвищення страхових виплат затверджується Правлінням Фонду. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.09.2006 року Постанова Правління ФССНВ від 14.03.2002 року № 15 та від 04.03.2003 року № 3 були визнані недійсними, проте жодним іншим нормативно-правовим актом не врегульовано порядок перерахування сум щомісячних страхових виплат, його механізм, та не визначено на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми;
· судом не враховані положення пп. 11, 12, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) , відповідно до яких загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлено тривалістю у три роки, при цьому , у випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних страхових платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, кошти стягуються за час, що не перевищую трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду;
· ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" визначає лише підставу , із настанням якої виникає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві перераховувати суму щомісячних страхових виплат, проте не визначено чи підлягає сума перерахунку саме на коефіцієнт, не передбачає механізму проведення перерахунку, а тільки визначає право потерпілого на підвищення страхових виплат;
· динаміка реальної заробітної плати визначається за допомогою індексу вартості життя і обчислюється порівнянням суми товарних цін, що в різні періоди сплачують робітники на придбання необхідних засобів для існування, тому коефіцієнт зростання реальної заробітної плати у попередньому календарному році точніше характеризує купівельну спроможність;
· відповідно до підпункту л п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», суми одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянином в період, за який здійснюється оподаткування, не включається, як не включається сума страхових виплат, отримана платником податку з бюджетних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника, відповідно до п. 4.З.1. ст.. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Таким чином, на думку апелянта, при перерахуванні щомісячних страхових виплат потерпілим правильним є застосування коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях національної економіки.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного
дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що предметом спору по даній справі є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
В період з 14.03.2002 р. по Об.03.2006р. правління Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)", згідно з якими з 01 березня поточного року провадилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях економіки.
Судом було встановлено, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, що цим фактично були внесені зміни в ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну, так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальні заробітна плата. Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає використання показника реальної середньої заробітної плати. Також суд виходив з того, що належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, бо саме у нього знаходиться особиста справа позивача і безпосередньо ним проводиться перерахунок належних позивачеві страхових виплат і їх виплата, а позивач просив стягнути на його користь страхові виплати у встановленому законом розмірі. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002р. по 01.02.2007р. у розмірі 1387,47 грн. з урахуванням коефіцієнтів зростання номінальної середньої заробітної плати в галузях економіки за зазначений період, а також зобов'язав відповідача виплачувати позивачу з 01.02.2007р. до наступного перерахунку по 175,14 грн.
Вказані обставини та висновки суду І інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 06.09.2006р. визнано недійсними : п.4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11.2001р. № 43 із змінами внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002р. № 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2002р., постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2003р., як такі, що не відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
Колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір сум, які підлягають виплаті позивачу, розмір сум відповідачем не оспорюється.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд поспішно
прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми
матеріального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", що перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу правильно проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно -правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги статус ВД Фонду ССНВ України у Попаснянському районі, те, що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, також не заслуговують на увагу, оскільки позивач перебуває на обліку саме у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, у нього ж знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України. Предметом спору по даній справі є належні позивачу страхові виплати, які призначалися і перераховувалися йому згідно із постановами саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно
здійснюють його правління та виконавча дирекція. Згідно зі ст. 18 цього ж Закону, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не взято до уваги статус і компетенцію відділення ВД ФССНВ в Попаснянському районі Луганської області, на думку судової колегії, є необгрунтованими.
Посилання апелянта стосовно застосування строку позовної давності, на думку судової колегії, на увагу не заслуговують, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування рішення суду.
Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись 218, п.іч.1ст. 307, 308, п.1 ч. Іст.314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області - відхилити.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19 червня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.