Справа №22ц - 3874/2007 Головуючий
в І інстанції Харченко Г.А. Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Савченко В.О.
суддів Свинцової Л.М. Карташова О.Ю.
при секретарі Самохіної І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляиійною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в
м Кіровськи Луганської області
на рішення Кіровського міського суди Луганської області від 20 червня 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 20 червня 2007 року задоволено у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області на користь ОСОБА_1. 3506,76 грн. недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002р. по 01.03.2007р., на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області покладено зобов'язання виплачувати позивачу з 01.03.2007р. до наступного перерахунку по 426,05 грн. щомісячно.
В апеляційній скарзі відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, не погодившись із судовим рішенням, просить його скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, відповідач послався на те, що суд поспішно прийшов до необґрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. 213 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Крім того, апелянт посилається на наступне:
- судом не прийнято до уваги статусу та компетенції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, того що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо
вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду;
· перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився відповідно до постанов правління Фонду, виконання яких є обов'язковим для його управлінь і відділень, при цьому зазначені постанови не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано, на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми;
· відповідно до підпункту «л» п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», суми одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянином в період, за який здійснюється оподаткування, не включається, як не включається сума страхових виплат, отримана платником податку з бюджетних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника, відповідно до п. 4.З.1. ст.. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»., тоді як порядок розрахунку, передбачений Методикою розрахунку індексів реальної заробітної плати дає підставу для висновку про те, що цей показник відображає зростання купівельної спроможності страхових виплат,
· 26.03.2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", .яким ст. 17 зазначеного закону доповнено новим абзацом, відповідно до якого Правління Фонду визначає порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
· судом не враховані положення пп. 11, 12, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № б «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) , відповідно до яких загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлено тривалістю у три роки, при цьому , у випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних страхових платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, кошти стягуються за час, що не перевищую трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що предметом спору по даній справі є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" . В період з 14.03.2002р. по 06.03.2006р. Правління
Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)", згідно яких з 01 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях економіки. Судом було встановлено, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я , що цим фактично були внесені зміни в ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну, так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальні заробітна плата. Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає використання показника реальної середньої заробітної плати. Також суд виходив з того, що належним відповідачем по справі є саме Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, бо саме у нього знаходиться особиста справа позивача і безпосередньо ним проводиться перерахунок належних позивачеві страхових виплат і їх виплата, а позивач просив стягнути на його користь страхові виплати у встановленому законом розмірі. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002р. по 01.03.2007р. у розмірі 3506,76 грн. з урахуванням коефіцієнтів зростання номінальної середньої заробітної плати в галузях економіки за зазначений період, а також зобов'язав відповідача виплачувати позивачу з 01.03.2007р. до наступного перерахунку по 426,05 грн.
Вказані обставини та висновки суду І інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від Об.09.2006р., визнано недійсними :
· п. 4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11.2001р. № 43 із змінами, внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7,
· постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002р. №> 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2002р.
· постанову правління Фонд}' соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2003р.",
як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності". Розмір сум, які підлягають виплаті позивачу визначено правильно.
З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального права і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги статус та компетенцію Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно із постановами правління Фонду, також не заслуговують на увагу, так як позивач перебуває на обліку саме у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, у нього ж знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України.
Предметом спору по даній справі є належні позивачу страхові виплати, які призначалися і перераховувалися йому згідно із постановами саме Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області. Таким чином, належним відповідачем по справі є саме Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області, бо саме за результатами його діяльності виник спір по даній справі.
Крім того , згідно зі ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно здійснюють його правління та виконавча дирекція. Але ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Необгрунтованими, на думку судової колегії, є і посилання апелянта на те, що 26.03.2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким ст. 17 зазначеного закону доповнена абзацом, стосовно того, що Правління Фонду визначає порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, оскільки рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову від 27.04.2007 року № 24, яка була зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982 і якою було затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Але, станом на 20 червня 2007 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України ще не були затверджені вищезазначені коефіцієнти за 2002-2007 p.p., тому суд при постановленні рішення не міг взяти їх до уваги.
Посилання апелянта стосовно застосування строку позовної давності, на думку судової колегії, на увагу не заслуговують, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив вид правовідносин, що склалися між: сторонами по справі і дав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування рішення суду. Керуючись ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області - відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 20 червня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кіровську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.