Справа №22-4131/07

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Сергєєвої С.В.

суддів: Ступіної Я.Ю. Коротенка Е.В.

при секретарі: Трачук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського районного суду М.Луганська від 01.03.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з квартири,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Артемівського районного суду М.Луганська від 01.03.2006 р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі, ОСОБА_3 було виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_3.. звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказав, що рішення постановлено без йо7го участі і про розгляд справи він у встановленому законом порядку повідомлений не був. Крім того, суд неправильно застосував нормі матеріального права, та невірно встановив обставини по справі, оскільки він ніколи не спричиняв позивачам незручностей при сумісному проживанні, не застосовував фізичної сили, не був притягнений до адмінітсратиної чи кримінальної відповідальності з цього приводу, а навпаки з вини позивачів, які створили неможливі для його мешкання умови, не може проживати в своїй квартирі. Таким чином, судом було порушено норми матеріального та процесуального права, тому він просив скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг , судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 01.03.2006 р. залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права . Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити  справу згідно  із законом, ухваливши  рішення  на основі  повно  і  всебічно

з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції згідно вимог ст..ст.. 212, 213 ЦПК України вірно було встановлено обставини по справі, повно, всебічно та об"єктивно досліджені докази, і на підставі вказаного, з додержанням процесуальних норм, вірно встановлено обставини по справі, правовідносини, що склалися між сторонами, та зроблено висновки про порушення ОСОБА_3 житлових прав позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та про необхідність на підставі вимог ст.. 116 ЖК України виселення відповідача з квартири без надання йому іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3., маючи право користування та проживаючи сумісно із дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , яка знаходиться у комунальній власності, систематично порушував правила співжиття, зловживав спиртними напоями, влаштовував скандали , застосовував фізичну силу до позивачів, відносився до них з неповагою, принижуючи їх честь та гідність, створюючи їм перешкоди у нормальному користуванні жилим приміщенням та роблячи неможливим сумісне проживання з ним в одній квартирі. У зв"язку з цим позивачі вимушені були неодноразово звертатися до правоохоронних органів та до суду із вимогами про його виселення та притягнення до відповідальності. В результаті таких звернень рішенням Артемівського районного суду М.Луганська від 14.03.2005 р. відповідач був попереджений про недопущення порушень правил поведінки при проживанні в зазначеній квартирі та про можливість виселення без надання іншого жилого приміщення у разі продовження порушень правил співжиття (а.с.5). Але незважаючи на вказане рішення відповідач не припинив своєї протиправної поведінки, і в результаті звернення позивачки до органів міліції постановою Артемівського РВ УМВС України в Луганській області від 04.08.2006 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 по ст.. 296 ч.1 КК України, однак при цьому було встановлено порушення ним правил співжиття (а.с.2).

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст.116 ЖК України, для задоволення вимог позивачів та виселення відповідача без надання йому іншого жилого приміщення, а доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом положень ст.. 116 ЖК України та невірне встановлення судом обставин справи та неправильну оцінку доказів вважає безпідставними та необгрунтованими.

Не заслуговують також на увагу доводи апелянта про те, що суд    порушивши                            

норми процесуального права, не повідомивши його належним чином про час та місце

судового засідання, розглянув справу у його відсутність, позбавивши його таким чином            

права давати пояснення та надати докази в обґрунтування своїх заперечень до позову, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так згідно протоколу попереднього судового засідання 18.11.2005 р. ОСОБА_3. був присутній у судовому засіданні та був повідомлений під розписку про дату розгляду справи, однак в судове засідання більше не з"явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно акту від 28.02.2006 р. , складеного мешканцями будинку № 11 по вул.. Побідоносній М.Луганська (а.с.24) судову повістку про виклик в судове засідання 01.03.2006 р. ОСОБА_3. було вручено, але від підпису про її отримання він відмовився, що також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4. (а.с.30 на обороті) та ОСОБА_5 (а.с.31).

Таким чином судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи були дотримані вимоги ст.. 74, 76 ЦПК України, і доводи апелянта в цій частини також є необгрунтованими.

Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому згідно вимог ст.. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК Україи, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Артемівського районного суду М.Луганська від 01.03.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з квартири залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак                 

може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.