Справа № 11-а-513 2008р. Головуючий в суді І-ї інстанції - Ведющенко В.В.
Категорія - ст.286 ч.2 КК України Доповідач у апеляції - Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого: Драного О.П.
Суддів: Палічука А.О.
Нікітіна О.С.
з участю прокурора: Байдак А.В.
та адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Добровеличківського району, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2006 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м.Кіровограда, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, мешканець АДРЕСА_1, тимчасово мешкає АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ст.135 ч.1 КК України до обмеження волі строком на 2 роки; на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На підставі п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 31.01.2005 року, п.4 ст.6 КПК України ОСОБА_1 звільнено від основного та додаткового покарань внаслідок акта амністії.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину при таких обставинах.
22 липня 2002 року близько 2 год. ночі ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21011, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул.Леніна в смт.Добровеличківка Кіровоградської області по направленню до центру зазначеного селища, порушив вимогу п.12.2 Правил дорожнього руху (ПДР) України, внаслідок чого за перехрестям вказаної вище вулиці та провулку Кутузова в темну пору доби, в дощову похмуру погоду, в умовах недостатньої видимості дороги, рухаючись з ввімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю 60 км/год., яка не давала йому можливості зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги, допустив наїзд на рухавшогося по краю проїзної частини в попутному йому напрямку пішохода ОСОБА_4 Внаслідок чого ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, поставивши тим самим потерпілого в небезпечний для життя стан, в порушення вимог «а,б,г,д,е» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.1001 року, залишив потерпілого ОСОБА_4 на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляціях:
- помічник прокурора Добровеличківського району просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, оскільки судом неправильно застосуваний кримінальний закон при призначенні покарання і призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки;
- адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду як незаконний і постановити новий вирок, яким його виправдати, оскільки зібраними по справі доказами вина останнього не доведена.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали доводи своєї апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_3, який просив вирок залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.22 КПК України органи досудового слідства та суд зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, які обставини, що викривають та які, що виправдують засудженого, також обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
Вказані вимоги кримінально-процесуального закону як органами досудового слідства так і судом порушені.
Так засуджений ОСОБА_1 вину свою в скоєних злочинах не визнав і вказав, що дійсно 22.07.2002 року біля 2 години ночі він управляв автомобілем ВАЗ-21011 і рухався по вул.Леніна смт.Добровеличківка в напрямку центра селища. Рухаючись автомобілем він на відстані 20-25м перед собою побачив пішохода, який почав перебігати дорогу зліва на право, в результаті чого сталося зіткнення. Після зіткнення з пішоходом він зупинився на відстані біля 15-18м від місця зіткнення, вийшов з автомобіля, побачив потерпілого, який лежав. Через деякий час він зателефонував в районну лікарню і викликав швидку медичну допомогу. Вину не визнає, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілого і він, хоча залишив потерпілого, але викликав швидку медичну допомогу.
Показання засудженого ОСОБА_1 не тільки не спростовані зібраними по справі доказами, а навпаки підтверджуються висновками судових автотехнічних експертиз, згідно яких останній, рухаючись автомобілем, вибрав допустиму швидкість до 60 км/год, тобто рухався з допустимою швидкістю і не мав технічної можливості зупинити автомобіль і запобігти наїзду на потерпілого.
Як органи досудового слідства так і суд визнали, що наїзд на потерпілого ОСОБА_4 був здійснений на краю проїжджої частини в попутному напрямку руху автомобіля, яким керував засуджений. Разом з тим, як видно з пояснень потерпілого ОСОБА_4, наїзд на нього був скоєний, коли він знаходився на обочині проїжджої частини, але ні в ході досудового слідства ні в суді не було вжито належних заходів для встановлення місця дорожньо-транспортної пригоди, не перевірені ствердження потерпілого про те, що він йшов по обочині проїжджої частини, де і був скоєний на нього наїзд.
В ході досудового слідства було проведено відтворення обстановки і обставин події з засудженим, потерпілим, свідками для встановлення видимості проїжджої частини і пішохода, але получені дані визивають сумнів в їх достовірності, оскільки дані слідчі дії проводились в суху ясну погоду, в той час як ДТП відбулась в нічний час, погода була похмура дощова.
При таких обставинах висновок, як органів досудового слідства, так і суду про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є передчасним і по справі необхідно шляхом огляду місця пригоди, відтворення обстановки і обставин події з участю засудженого, потерпілого і свідків встановити місце наїзду на потерпілого ОСОБА_4, механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, з урахуванням погодних умов та технічних даних автомобіля засудженого встановити відстань, на якій засуджений мав побачити пішохода і з урахуванням получених даних призначити комплексну судово-автотехнічну експертизу для встановлення чи мав він технічну можливість запобігти наїзду на потерпілого.
Крім того, як органи досудового слідства, так і суд визнали доведеним, що ОСОБА_1 завідомо залишив без допомоги потерпілого, при цьому поставивши його в небезпечний для життя стан, разом з тим не було враховано, що даний злочин особою скоюється умисно, тоді як встановлено по справі після скоєння наїзду на потерпілого засуджений викликав швидку медичну допомогу для надання медичної допомоги останньому і даним обставинам не надано належної оцінки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що по справі допущена суттєва неповнота в дослідженні обставин справи, яка не можу бути усунута в ході судового засіданні, а тому справа підлягає направлення на додаткове розслідування, в ході якого слід врахувати наведене, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і в залежності від встановленого вирішити питання про доведення чи відсутність вини ОСОБА_1 в скоєнні вказаних злочинів.
Міру запобіжного заходу залишити підписку про невиїзд.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Добровеличківського району та адвоката ОСОБА_2 задовільнити частково.
Вирок Добровеличківського районного суду від 26 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Добровеличківського району на додаткове розслідування.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Судді: