Справа № 2-225/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2012 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого Навроцького А. П.

при секретарі Сологуб Л. А.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року ОСОБА_4 (нині –ОСОБА_2 а.с.121-123) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в сумі 123000 гривень, та понесених ним судових витрат.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги.

В кінцевій позовній заяві (а.с.152-153) позивач просить стягнути з відповідача:

- заборгованість за розпискою від 01.01.2006 року в сумі 103000 гривень;

- заборгованість за розпискою від 03.01.2006 року в сумі 31544 грн. 40 коп.;

- три відсотки річних за період з 01.01.2006 року по 12.09.2012 року в сумі 24728 грн. 05 коп.;

- інфляційні втрати за період з 01.01.2006 року по 12.09.2012 року в сумі 138129 грн.;

- упущену вигоду за період з 01.01.2006 року по 12.09.2012 року в сумі 448 335 грн.;

- 40000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди;

- 25114 грн. у відшкодування витрат, пов’язаних із розглядом справи;

- 3306 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього –814156 грн. 57 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав в заявах, що 31 грудня 2005 року він і відповідач уклали усний договір позики коштів на закупівлю сільськогосподарської продукції.

01 січня 2006 року він передав відповідачеві 100000 гривень. Відповідач зобов’язався повернути борг 05 лютого 2006 року в сумі 103000 гривень. Враховуючи дружні стосунки, вони не посвідчували нотаріально вказаний договір позики, оскільки при попередніх позиках відповідач добросовісно і строк повертав борг. В підтвердження отримання грошей в сумі 100000 гривень відповідач написав розписку.

03 січня 2006 року відповідач позичив у нього ще 20000 гривень на закупівлю картоплі. Борг зобов’язався повернути 03 лютого 2006 року про що також написав розписку.

Відповідач в установлений договором строк борг не повернув, став уникати з ним зустрічей, а на його пропозицію про повернення боргу заявив, що не позичав у нього грошей і ніяких розписок про отримання у нього грошей не писав.

Він (позивач) зайшов до відповідача додому і в розмові з батьками, які не заперечували факту отримання відповідачем грошей, дійшли згоди, що борг буде повернуто пізніше. Але згодом, коли він став телефонувати на домашній телефон відповідача, йому відповідали, що відповідач гроші програв у гральні автомати і ніяких грошей йому ніхто повертати не збирається, а розписки він (позивач) нехай викине на смітник, так як він (позивач) не один такий.

Через вказані обставини він був змушений звернутись в прокуратуру Суворівського району м. Одеса, але це не дало ніяких результатів і йому порадили звернутись до суду з цивільним позовом.

При цьому позивач посилається на наведений ним розрахунок боргу та положення ст.ст.15, 16, 207,524,526,536, 625, 1049, 1050 ЦК України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив обставини, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав. В своїх поясненнях і письмових запереченнях проти позову вказав, що в 2005 році він навчався, постійного заробітку не мав і фактично жив за рахунок своїх батьків. Інколи він з друзями заходив до гральних автоматів і в казино. Спочатку йому щастило і він вигравав значні суми грошей, але так було не завжди. В одному із ігрових залів він познайомився з позивачем, який за нього значно старший і за професією є юристом. У них не було нічого спільного, крім того, що один одному позичали гроші на гру. Він декілька разів позичав у позивача гроші в невеликих сумах, але завжди своєчасно віддавав. Останній раз він позичив у позивача 1600 дол. США восени 2005 року і пообіцяв повернути борг через пару місяців в сумі 1700 дол. США. Проте, він тоді не мав роботи і не міг повернути борг. Тоді позивач, під якимось приводом запросив його до себе додому, де були особи кавказької національності. Там позивач із своїми друзями став вимагати у нього негайно повернути борг в сумі 1700 дол. США. При цьому, позивач запропонував йому для «страховки»написати розписку про те, що він у нього начебто взяв в борг 100000 гривень. Він (відповідач) спочатку відмовлявся писати будь-які розписки. Потім позивач із своїми друзями стали його бити і залякувати, примусивши таким чином написати дві розписки про те, що він (відповідач) позичив у позивача 100000 і 20000 гривень. При цьому позивач сказав, що якщо він (відповідач) поверне йому 1700 дол. США, то всі розписки той порве. При цьому позивач вказав, що якщо він не поверне йому борг в сумі 1700 дол. США, то розписку на 100000 гривень він віддасть бандитам.

Він (відповідач) був дуже наляканий, а тому не звертався в міліцію і не розповідав про це батькам. Лише тоді, коли позивач став телефонувати його батькам і вимагати щоб вони повернули за нього борг, він розповів батькам все про ці розписки.

Після цього його батько поїхав в Молдову до своїх родичів та позичив у них 1700 дол. США. 04.02. 2006 року його батько ОСОБА_5, в присутності свідків ОСОБА_6 і його (відповідача) брата ОСОБА_7 та його самого (відповідача) віддав позивачеві кошти в сумі 8670 гривень, що еквівалентно 1700 дол. США.

Позивач тоді показав всім присутнім розписки на 1700 дол. США, 100000 грн. і 20000 грн., а потім порвав їх усі і спалив. Крім того, позивач сам написав розписку його (відповідача) батькові про те, що станом на 04.02.2006 року борг повністю погашений і ніяких претензій він до їхньої сім’ї не має.

Вважає, що позивач їх всіх обманув, оскільки оригінали розписок були написані чорним чорнилом і неможливо було зрозуміти, що позивач порвав і спалив копії цих розписок, а не оригінали.

Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 підтвердив пояснення відповідача. Крім того вказав, що відповідач тоді був зовсім молодою людиною, ніяким бізнесом не займався і йому не потрібна була така сума грошей. Сам факт такого боргу є сумнівним. До того ж, позивач за освітою є юристом, а тому мало вірогідно, що він дійсно позичав відповідачеві, як зовсім незнайомій людині, таку суму грошей.

Крім того, представник відповідача вказав, що є розписка позивача від 04 лютого 2006 року, про те, що батько відповідача борг за відповідача позивачеві повернув в повному обсязі. На те, що батько відповідача повернув позивачеві борг саме за відповідача вказує те, що позивач до цього не знав батька відповідача, ніколи грошей йому в борг не давав і ніяких правовідносин між ними до цього не було.

А тому, просить відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в кінці січня –на початку лютого 2006 року його син ОСОБА_8 прийшов додому і сказав, що ОСОБА_4 (нині ОСОБА_7) вимагає повернути 1700 дол. США. Він (свідок) хотів про це подати заяву в міліцію але син сказав, що ОСОБА_4 погрожував розправою. А тому він (свідок) поїхав в м. Бендери до свого брата, у якого позичив 1700 дол. США.

4 лютого 2006 року він із сином пішов до позивача додому, де віддав останньому 1700 дол. США. Позивач показав розписки і порвав два аркуші та спалив їх в попільниці. Крім того позивач написав розписку про те, що отримав від нього (свідка) гроші. При цьому, коли він (свідок) віддав позивачеві гроші, то позивач нічого не говорив про те, що син йому ще щось винен.

На запитання суду і учасників процесу свідок вказав, що його син ОСОБА_8 в 2006 році ніде не працював і підприємництвом не займався. Він (свідок) на той час мав вантажний автомобіль і займався підприємництвом. А саме закупляв картоплю. Його син ОСОБА_8 лише інколи допомагав йому завантажувати автомобіль.

Також свідок вказав, що його син ОСОБА_8 в 2006 році захоплювався грою на гральних автоматах.

Відповідно до розписки від 01.01.2006 року відповідач в присутності свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_9 позичив у ОСОБА_4 (нині ОСОБА_2І.) 100000 грн., які зобов’язався повернути в розмірі 103000 грн. 05.02.2006 року.

Відповідно до розписки від 03.01.2006 року відповідач позичив у ОСОБА_4 (нині ОСОБА_2І.) для закупівлі картоплі 20000 грн., які зобов’язався повернути 03.02.2006 року.

(а.с.3)

Відповідно до висновку судово-почеркозначої експертизи №3620/10-11 від 21 липня 2010 року рукописний текст розписки від імені ОСОБА_3 від 01.01.2006 року та підпис від імені ОСОБА_3 навпроти запису відповідного прізвища в цій розписці, а також рукописний текст розписки від імені ОСОБА_3 від 03.01.2006 року та підпис від імені ОСОБА_3 навпроти запису відповідного прізвища в цій розписці –виконані самим ОСОБА_3.

При цьому, будь-якому значному впливу збиваючих факторів (таких, як сильні хвилювання, страх, алкогольне сп’яніння та інш), які призвели б до порушення письмово-рухових функцій, ОСОБА_3 при виконанні рукописних текстів та підписів в розписках не піддавався.

(а.с.96-98)

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів №164/11-13 від 07 липня 2010 року у наданих на дослідження розписці від імені ОСОБА_3 на суму 20000 грн. від 03.01.2006 року та розписці від імені ОСОБА_3 на суму 100000 грн. від 01.01.2006 року тексти і підписи виконані рукописним способом відповідно пастою і чорнилом авторучок, а не являють собою копії, які виконані через копіювальний папір.

При цьому, в дослідницькій частині зазначеного висновку вказано, що тексти вказаних розписок виконані барвною речовиною чорного кольору відповідно пастою кулькової ручки і чорнилом авторучки

(а.с.105-109)

Відповідно до розписки від 04.02.2006 року ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6 і ОСОБА_11 кошти в сумі, еквівалентній 1700 дол. США (8670 грн.) в повному обсязі, претензій не має, борг повністю погашений.

(а.с.76)

При цьому, на запитання суду позивач підтвердив, що цю розписку він писав, проте, не зміг зрозуміло пояснити, що саме за гроші повертав йому батько відповідача. Єдине, вказав, що вважає, що ця його розписка ніякого відношення до справи не має, оскільки відповідач неодноразово у нього позичав гроші, віддавав, позичав і знову віддавав.

На запитання суду щодо того чи був він знайомий з батьком відповідача до 04 лютого 2006 року позивач дав неконкретні і суперечливі відповіді. А саме, спочатку вказав, що з батьком відповідача він познайомився за місяць до того, як звернувся в районний відділ міліції з приводу неповернення відповідачем боргу, а потім вказав, що з батьком відповідача він познайомився в грудні 2005 року. При цьому, вказав, що батько відповідача ніколи у нього гроші не позичав. На послідуюче запитання, що саме за гроші в сумі 1700 дол. США повертав йому батько відповідача 04 лютого 2006 року позивач спочатку вказав, що можливо батько відповідача викупляв речі, які закладав його син в ломбард, а потім вказав, що він не пам’ятає за що батько відповідача повертав йому борг в сумі 1700 дол. США.

При цьому, вказав, що квитанцій про здачу відповідачем в належний йому ломбард речей у нього немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Так, з пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2005 року відповідач неодноразово позичав у позивача гроші на свої потреби, які вчасно позивачеві повертав.

Восени 2005 року відповідач в чергове позичив у позивача 1600 дол. США, пообіцявши повернути борг через пару місяців в сумі 1700 дол. США. Проте, повернути борг в обумовлений термін відповідач не зміг.

01 і 03 січня 2006 року відповідач за місцем проживання позивача, з невідомих мотивів і за невідомих обставин, в присутності громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_9, написав розписки про те, що він позичив у позивача відповідно 100000 і 20000 гривень, в яких зобов’язався повернути позивачеві борг 05 і 03 лютого 2006 року відповідно. При цьому, в розписці від 01 січня 2006 року відповідач зобов’язався повернути позивачеві 103000 гривень.

В кінці січня –на початку лютого 2006 року про борг відповідача перед позивачем в сумі 1700 дол. США взнав батько відповідача ОСОБА_5, який 04.02.2006 року за місцем проживання позивача в присутності ОСОБА_6 і ОСОБА_11 повернув позивачеві кошти в сумі 1700 дол. США, які був позивачеві винен відповідач.

Про це позивач надав ОСОБА_5 розписку від 04.02.2006 року, в якій вказав, що борг повністю погашений.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

На те, що батько відповідача ОСОБА_5 повернув позивачеві борг за відповідача вказує те, що позивач до цього не був знайомий з батьком відповідача, ніколи грошей йому не позичав, що позивач сам підтвердив в судовому засіданні, і ніяких правовідносин між ними до цього не було. Позивач не довів того, що ОСОБА_5 мав перед ним які-небудь грошові зобов’язання.

В той же час, повернення ОСОБА_5 позивачеві боргу за договором позики за відповідача узгоджується із положеннями ч.1 ст. 528 ЦК України.

Відповідач не визнає позов, заперечуючи сам факт одержання ним від позивача грошових коштів за вищевказаними розписками в сумах 100000 і 20000 гривень відповідно. Написання вищевказаних розписок відповідач пояснює впливом насильства з боку позивача і його друзів.

Остання обставина відповідачем суду не доведена.

Право позичальника оспорювати договір позики його безгрошовістю, тобто тим, що гроші насправді не були ним одержані від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, передбачено ч. 1 ст. 1051 ЦК України.

Відповідно до ч.2 вказаної статті якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

На те, що у відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2006 року був реальний борг за договором позики лише в сумі 1700 дол. США опосередковано свідчить не твердження свідка ОСОБА_5, а сам зміст розписки позивача від 04 лютого 2006 року (а.с.76) про отримання ним від батька відповідача ОСОБА_5 1700 дол. США, в якій позивач вказав, що борг повністю погашений. Це при тому, що у ОСОБА_5 не було перед позивачем яких-небудь грошових зобов’язань, а за змістом розписок, які є предметом розгляду даної справи, борг відповідачем мав бути повернутий 03 і 05 лютого 2006 року. Тобто, цей борг повертався фактично в термін, зазначений у вищевказаних розписках.

Твердження позивача про те, що його розписка від 04 лютого 2006 року ніякого відношення до справи не має, оскільки відповідач неодноразово у нього позичав гроші і повертав, в цій ситуації є неспроможним, оскільки позивач, будучи юристом, професійно надаючи юридичні послуги (а.с.159), мав би в своїй розписці ідентифікувати борг, який йому повернув ОСОБА_5 за свого сина, або ж надати суду докази грошових зобов’язань ОСОБА_12 перед ним.

Оскільки позивач прийняв виконання зобов’язання відповідача про повернення боргу за договором позики від батька відповідача і видав батькові відповідача розписку про те, що борг повернутий повністю, то це узгоджується з положеннями ч.1 ст. 528 та ч.1 ст. 545 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Позивач надав батькові відповідача розписку про те, що борг повернутий повністю.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов’язання відповідача про повернення позивачеві боргу за договором позики виконано батьком відповідача в порядку, який не суперечить чинному законодавству, то таке зобов’язання є припиненим.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212 –215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_13 про стягнення боргу за договором позики.

Повне рішення буде складено включно до 28 вересня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Суддя - Секретар -

Дата документу 24.09.2012 року