Справа № 2-3757/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді                                Ткаченко І.Ю.

при секретарі                                          Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 36000,00 грн., проценти від суми позики у розмірі 5446,28 грн., суму індексу інфляції –4219,20 грн., 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання-1846,36 грн., а також стягнути з відповідачки судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що до неї –ОСОБА_1, в січні 2010 року звернулась її знайома - ОСОБА_2, з проханням позичити для власних потреб певну грошову суму строком на один місяць. 11 січня 2010 року вони зустрілися з відповідачкою і вона особисто передала їй готівкою грошову суму у розмірі 37600 гривень, про що того ж дня відповідачка власноручно написала розписку, в якій підтвердила факт отримання грошей у вказаній сумі та зобов'язалася повернути мені гроші в тому ж розмірі 11 лютого 2010 року. Також відповідачка завірила, що жодних проблем із поверненням грошей не буде. 14 січня 2010 року відповідачка повернула позивачці 1600 (одну тисячу шістсот) гривень, про що вона зробила відмітку на розписці. Таким чином залишок заборгованості склав 36000 (тридцять шість тисяч) гривень. Але до 11 лютого 2010 року включно відповідачка так і не повернула залишок позичених коштів в розмірі 36000 гривень. Позивач намагалась багато разів зустрітись з нею, зв'язатись по телефону з приводу повернення грошей, або хоча б дізнатись причину, в зв'язку з якою вона не повертає гроші. Протягом кількох коротких зустрічей відповідачка пояснила, що у неї скрутне фінансове становище, підприємницька діяльність не дає жодних доходів, що їй нічим кормити сім'ю, а тому вона не може повернути гроші. До теперішнього часу відповідачка грошові кошти у розмірі 36000 грн. так і не повернула. Неодноразові звернення позивачки до відповідачки з приводу повернення боргу виявилися марними. Будь-які виплати відповідачкою в якості процентів сплачені не були. Таким чином, розмір процентів від суми позики, які відповідачка зобов'язана сплатити позивачці за договором позики, згідно розрахунку, складає 5 446,28 грн. Згідно розрахунку, що додається до заяви, розмір інфляційного збільшення заборгованості (інфляційні збитки) становить 4 219,20 грн., а сума 3% річних складає 1 846,36 грн. Таким чином загальна сума позовних вимог складає 47 511,84 грн. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивачки надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги він підтримує і просить задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи - не направила.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, відповідно до ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, а із ст.. 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст..610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В судовому засіданні встановлено, що згідно письмової розписки від 11 січня 2010 року, ОСОБА_2 взяла у борг 37600,00 гривень у ОСОБА_1, та зобов`язалася повернути вищевказану суму 11 лютого 2010 року. 14 січня 2010 року позивачка ОСОБА_1 отримала від відповідачки ОСОБА_2 1600,00 гривень, про що свідчить її підпис у розписці. До теперішнього часу гроші у сумі 36000,00 грн. позивачці не повернуті. Таким чином, відповідачка порушила своє зобов'язання і з неї слід стягнути на користь позивачки суму основного боргу за розпискою у розмірі 36000,00 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовЧязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовЧязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Оскільки відповідачка прострочила виконання зобов’язання, то з неї на користь позивача належить стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення –4219,20 грн., а також три проценти річних від простроченої суми –1846,36 грн..

Частиною 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право па одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір установлюється на рівні облікової ставки Національного банку.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем 11 січня 2010 року укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу позику у розмірі 37600,00 грн., і відповідач зобов’язався повернути позику у визначений договором строк –до 11.02.2010 року. 14.01.2010 року відповідачка повернула лише 1600,00 гривень, остання сума до теперішнього часу не повернута.

Згідно п. 5 розд. VIII "Прикінцевих положень" Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою. Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача процентів від суми позики за період користування грошима задоволенню не підлягають.

           Таким чином, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотки річних від простроченої суми - 42065 грн. 46 коп.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки належить стягнути судовий збір в сумі 420,66 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 540 гривень 66 копійки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", листом Верховного суду України від 03.04.97 р. N 62-97р, ст. ст. 10, 11, 60, 130, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотки річних від простроченої суми - 42065 грн. 46 коп.., а також судові витрати у розмірі 540 грн. 66 коп., а всього –42606 грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя           І.Ю. Ткаченко