Справа № 2-2033/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2011                                                             м. Джанкой          

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

                    головуючого судді Козуб О. В.,

                    при секретарі - Кузь Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2В про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 300 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, посилаючись на ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 28, 49, 50 КПК України, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані матеріальна та моральна шкода завдана протиправними діями відповідача шляхом вчинення хуліганських дій, пошкодження майна бару у вигляді заламаної металевої ніжки столу, ушкодження її здоров'я внаслідок завдання їй відповідачем ударів кулаком в обличчя, ділянку грудей, у зв’язку із чим, впродовж місяця вона відчувала болі, не спала вночі, крім того, відповідач, скоюючи хуліганські дії, у присутності відвідувачів бару виражався в її адресі нецензурною лайкою, принижував її, внаслідок чого вона перенесла душевні та моральні страждання. Постановою Джанкойського міськрайонного суду АРК у справі № 1-531/11 від 19.08.2011 року відповідач звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1, ст. Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, вину в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи визнав.

У судове засідання з'явилася позивач, підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення згідно змісту позову, просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 300 гривень, яка завдана пошкодженням металевої ніжки від столу, при цьому зазначила, що ніжку столу вони відремонтували своїми силами, гроші за ремонт вона не сплачувала, та стягнути на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень. Позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 100 гривень. Вона писала заяву на 300 гривень у кримінальній справі.

Відповідач та його представник у судове засідання з'явилися, позовні вимоги не визнали у повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення проти позову тим, що вину при розгляді кримінальної справи відповідач не визнавав, фабула постанови не містить відомостей про винність дій відповідача, а застосування амністії не обумовлюється визнанням вини у скоєнні злочину, обвинувального вироку відносно відповідача немає. Також зазначили, що розмір матеріальної та моральної шкоди позивачем не підтверджено, не надано нею належних доказів, позивачу не завдано душевних та моральних страждань, він її не бив, удар був ненавмисним. Відповідач пояснив, що він не мав наміру пошкодити майно, але його штовхнули і він впав на стіл.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, кримінальної справи № 1-531/11 року, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що постановою Джанкойського міськрайонного суду АРК від 19.08.2011 року, яка набрала законної сили, відповідач ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію», а саме за вчинення ним хуліганських дій, які полягали в тому, що він 01.05.2011 року в 00.30 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні бару «Т-клуб», розташованого за адресою: АРК, Джанкойський р-н, с. Завет-Ленинський, вул. Шевченко, 13, що належить ОСОБА_1, безпричинно, з хуліганських мотивів, проявляючи явну неповагу до суспільства, шляхом здійснення дій, що грубо порушують громадський порядок, порушуючи торгову діяльність бару, заважаючи спокійним умовам відпочинку відвідувачів, став виражатися на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 грубою нецензурною лайкою, і побив їх, чим причинив їм тілесні ушкодження. Продовжуючи хуліганські дії, відповідач пошкодив майно бару, зламавши металеву ніжку від столу, чим завдав позивачеві матеріальної шкоди на суму 300 гривень.

Зазначені обставини та вина відповідача у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України, встановлені постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2011 року, яка на момент розгляду справи набрала законної сили, і відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, доказуванню при розгляді даної цивільної справи не підлягають в частині наявності винних дій відповідача. Цивільний позов не заявлявся позивачем у кримінальний справі.

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Частиною 4 ст.61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, виключно з двох питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Інші обставини встановлені таким вироком, не є преюдиціальними, а тому підлягають доказуванню у загальному порядку.

           Відповідно до ст.9, ст.14 ЗУ «Про амністію», ст. 5 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», які діяли на момент розгляду кримінальної справи відносно підсудного – відповідача ОСОБА_5, застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 300 гривень, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження понесених позивачем витрат ремонту ніжки столу на суму 300 гривень, матеріали кримінальної справи також не містять таких доказів.

Відповідно до п.2. ч. 2 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди і стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, виходить з того, що дійсно відповідач своїми протиправними діями завдав позивачу моральної шкоди, яка полягає у образі і прояви неповаги до неї, ображення її нецензурною лайкою, завдання їй фізичного та морального болю, оскільки сам відповідач підтвердив, що він вдарив позивача, але не навмисно. Суд вважає саме цей розмір достатнім та розумним, і при визначені розміру моральної шкоди, суд враховує глибину душевних та фізичних страждань позивача.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивачу не завдано ніякої моральної шкоди та про те, що він намагався відшкодувати матеріальну шкоду, оскільки ним не надано жодного доказу в підтвердження цих обставин. Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача та його представника стосовно невизнання відповідачем вини у кримінальній справі, відсутність у обвинувального вироку та відсутність у змісті постанови обставин щодо встановлення його вини, оскільки відповідач просив застосувати відносно нього ЗУ «Про амністію», виправдовувального вироку відносно відповідача судом не ухвалювалось, він погодився на застосування до нього амністії та закриття провадження у кримінальній справі за нереабілітуючих обставин, постанова суду ним не оскаржена.

Відповідно до ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, понесені нею по наданню правової допомоги по складанню позовної заяви у розмірі 100 гривень, оскільки вказані витрати підтверджені квитанцією від 05.09.2011 року, яка мається в матеріалах справи, та надавалися адвокатом за договором про надання правової допомоги від 06.09.2011 року.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень, судовий збір у розмірі 50 гривень виходячи з суми судового збору за позовом про відшкодування моральної шкоди за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі п.2, 4 ч.2 ст.23, 280, 297, 1166, ч.1 ст. 1167, ст. 1177 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60,ч.3 ст. 61, 84, 88, 212, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, судовий збір у розмірі 50 гривень, витрати на ІТЗ у розмірі 120 гривень, а всього 1170 гривень.

В інший частині позову відмовити.

Суддя

ОСОБА_6