Справа № 316/468/12
Провадження № 2/0316/98/12
Категорія: 26
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2012 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Тітівалова Р.К.,
при секретарі Ганюк З.Ю.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
в с т а н о в и в:
11 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов мотивований тим, що 07 жовтня 2011 року він надав відповідачу 3220 грн., які останній зобов’язався повернути до 20 січня 2012 року, про що останній 07 січня 2012 року написав відповідну розписку. 21 січня 2012 року ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу повернув йому 2000 грн. і зобов’язався до 23 січня 2012 року віддати решту боргу в розмірі 1230 грн., що підтверджується відповідною розпискою. Вказуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, просив стягнути з останнього кошти в сумі 1230 грн. та судові витрати.
У даному судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 74, 77 ЦПК України був належним чином повідомлений. Про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Зі згоди позивача та відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Судом встановлено, що 07 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачеві ОСОБА_2 3220 грн. на строк до 20 січня 2012 року.
На підтвердження отримання коштів відповідач власноручно 07 січня 2012 року написав відповідну розписку (а.с. 4), що відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
21 січня 2012 року відповідач повернув позивачеві 2000 грн., а решту – 1230 грн. відповідно до розписки від 21 січня 2012 року зобов’язався повернути до 23 січня 2012 року (а.с. 5).
Оригінали зазначених розписок відповідача знаходяться в матеріалах № 5194-11 про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1, які були досліджені в судовому засіданні.
Факт отримання відповідачем коштів також було достовірно встановлено в ході проведення працівниками міліції і прокуратури перевірок за заявами ОСОБА_1, під час яких ОСОБА_2 не заперечував отримання від останнього коштів (а.с. 6-8).
Крім того часткове повернення боргу відповідачем також підтверджує визнання ним боргу.
Строк виконання зобов’язання по розписці від 21 січня 2012 року настав 23 січня 2012 року.
Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за зобов’язання відповідно до вимог ст. 526 ЦК України належним чином не виконав, що виразилося у неповерненні ним позивачеві отриманої суми коштів в розмірі 1230 грн.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд приходить до висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача отриманих у позику коштів.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного в матеріалах даної справи немає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача в користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 224, 228 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1230 (одну тисячу двісті тридцять) гривень боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий