Справа № 0309/8238/2012
Провадження № 1/0309/68/2012
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2012 року Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Глинянчука В.Д.,
при секретареві Оласюк Л.П.,
з участю прокурора Комзюк Н.Н.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
підсудної ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки та жительки АДРЕСА_1, з базовою вищою освітою, непрацюючої, неодруженої, несудимої,
в скоєнні злочинів, передбачених частиною 1, 2 статті 190 КК України, --
встановив:
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 10 грудня 2010 року, перебуваючи на посаді секретаря Любешівської державної нотаріальної контори, умисно, з корисливої зацікавленості, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, які виразились в обіцянці ОСОБА_1 в оформленні документів на право володіння спадщиною, а саме: в написанні позовної заяви про визнання права власності на житловий будинок, в складанні постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та в написанні заяви про прийняття спадщини, не маючи відповідних повноважень у написанні такого роду документів, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди.
Крім цього, ОСОБА_3 10 лютого 2011 року, перебуваючи на посаді секретаря Любешівської нотаріальної контори, умисно, повторно, увійшовши в довіру до ОСОБА_4, якій пообіцяла оформити документи на право володіння спадщиною, хоча подібними повноваженнями в написанні такого роду документів наділена не була, шляхом обману, заволоділа грошима ОСОБА_4 в сумі 3200 гривень, чим заподіла потерпілій матеріальну шкоду.
Також ОСОБА_3 01 вересня 2011 року, перебуваючи в селі Угриничі Любешівського району Волинської області, умисно, переслідуючи корисливу мету, зловживаючи довірою ОСОБА_5, якій дала обіцянку посприяти у прискоренні розгляду в Любешівському районному суді на користь останньої і користь її родичів позовних заяв «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак знаючи заздалегідь про неможливість виконання нею даної обіцянки, шляхом обману, повторно, змусила останню передати їй гроші в сумі 5500 гривень, якими в подальшому заволоділа, спричинивши цим самим потерпілій матеріальної шкоди.
Своїми умисними діями, за версією досудового слідства, ОСОБА_3 вчинила злочини, передбачені частинами 1, 2 статті 190 КК України.
В ході судового слідства захисник підсудної ОСОБА_2 подав клопотання про направлення справи на додаткове досудове розслідування.
Звертає увагу суду, що в постанові про притягнення його підзахисної як обвинуваченої вказані дані, що не відповідають дійсності, а саме підсудна не перебувала на посаді секретаря Любешівської нотаріальної контори; позовних заяв «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не існує; жодних доказів того, що підсудна змушувала потерпілу ОСОБА_5 передати їй гроші в сумі 5500 гривень не здобуто.
Крім цього захисник вважає, що підсудній ставляться у вину дії, які не є порушенням кримінального законодавства, адже для написання позовних заяв, будь-яких повноважень не потрібно, законодавством України це не заборонено. Водночас відповідно до пунктів 2.2.1 договорів, укладених між підсудною та Головним управлінням юстиції у Волинській області, ОСОБА_3 зобов'язувалась здійснювати: набір проектів документів на комп'ютері; виготовляти проекти документів, перевіряти наявність чи відсутність заведеної спадкової справи та посвідченого заповіту; перевіряти дані про зміну чи скасування заповіту, реєструвати нотаріально посвідчені заповіти, реєструвати заведені спадкові справи та свідоцтва про право на спадщину, вести діловодство та архів.
На думку ОСОБА_2 у діях підсудної відсутній склад злочину, передбаченого статтею 190 КК України, оскільки не зібрані докази того, що підсудна, отримуючи гроші від потерпілих, мала на меті їх привласнити, не виконуючи своїх зобов'язань. Зазначене є припущенням досудового слідства.
Прокурор вважає, що вказані захисником недоліки досудового слідства можливо усунути в ході судового розгляду, а відтак повертати справу на додаткове розслідування підстав немає.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі суд констатує, що досудове слідство проведено не у повній відповідності з положеннями статті 22 КПК України, а допущені слідчим формулювання обвинувачення є неконкретними.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
У судовому засіданні підсудна вказала, що отримуючи кошти від потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мала на меті їм допомогти. Однак не змогла цього зробити: у перших двох випадках через своє звільнення, у третьому -через те, що її підвели інші люди, прізвища яких вона не назвала. Зазначила, що за її проханням спеціаліст відділу архітектури ОСОБА_6 виїжджала в село Березичі Любешівського району та виготовила звіт про оцінку нерухомого майна, яке мала успадковувати ОСОБА_4, по ОСОБА_1 вона виготовила заяву про відмову у вчиненні нотаріальних дій та звернулася до ОСОБА_7 з проханням виготовити позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно.
На досудовому слідстві вказані обставини належним чином не перевірялись, хоча встановлювались в ході допитів потерпілих, свідків, самої ОСОБА_8 тощо.
Слідчим не з'ясовано про характер трудових відносин ОСОБА_8 у Любешівській державній нотаріальній конторі, коло її обов'язків. Не вказано яким нормативно-правовим актом ОСОБА_8 заборонялось оформляти позовну заяву про визнання права власності на житловий будинок, складати постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій та писати заяви про прийняття спадщини. Зазначено, що вона працювала на посаді секретаря, тоді як свідок ОСОБА_9 це заперечив, вказавши, що підсудна була найманим працівником по цивільно-трудовій угоді, а в її обов'язки входило набір документів на комп'ютері, робота з спадковим реєстром, видача документів, допомога громадянам в написанні заяв тощо.
У зв'язку з цим слідством допущено неконкретне формулювання «не маючи відповідних повноважень у написанні такого роду документів».
Враховуючи наведене, суд вважає, що слідчим органам допущена така неповнота досудового слідства, яка не може бути виправлена в ході судового розгляду і унеможливлює прийняття рішення, яке б відповідало положенням статті 323 КПК України, а тому справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
Стаття 281 КПК України не встановлює обов'язку суду при направленні справи на додаткове розслідування вказувати які слідчі дії необхідно провести для усунення недоліків досудового слідства.
Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу ОСОБА_3 у справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтею 281 КПК України, суд,--
постановив:
Клопотання захисника задовольнити.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 статті 190 КК України направити прокурору Любешівського району на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_8 залишити підписку про невиїзд.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук