Справа № 0309/8237/2012

Провадження № 1/0309/67/2012

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Глинянчука В.Д.,

при секретареві Оласюк Л.П.,

з участю прокурора Комзюк Н.Н.,

потерпілого ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця селища Старобешево Донецької області, жителя АДРЕСА_1, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України,--

встановив:

ОСОБА_2 близько 03 години 13 березня 2011 року неподалік Будинку культури села Ветли Любешівського району на ґрунті короткочасних неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_1 не менше семи ударів в різні ділянки тіла, чим завдав потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійних ран шкіри і слизової оболонки верхньої губи, повного вивиху першого справа зуба верхньої щелепи, які спричинили незначну втрату працездатності.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому визнав. Проте зазначив, що захищав неповнолітнього ОСОБА_3, а конфлікт носив двосторонній характер.

Крім показань підсудного, його винуватість доведена і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що вночі близько 03 години 13 березня 2011 року поблизу Будинку культури села Ветли він розбороняв ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які між собою шарпалися. Натомість ОСОБА_2, підійшовши до нього, запропонував відійти та поговорити. Відійшовши вдвох, підсудний наніс йому удар головою в ніс, від чого він упав. Незважаючи на це, ОСОБА_2 продовжував наносити йому удари ногами та руками в різні ділянки тіла. В цілому конфлікт тривав не більше хвилини. Внаслідок бійки у нього був вибитий зуб, розбита верхня губа, відчувався біль по всьому тілу.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вранці 13 березня 2011 року побачила сина, у якого все лице було в синцях, вибитий зуб. В міліцію звернулися наступного дня.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив факт нанесення ударів підсудним потерпілому коли останній лежав на землі. Побачивши це, він підбіг до них та відкинув ОСОБА_2. ОСОБА_1 скаржився, що йому вибито зуб, було видно, що у нього розбита губа.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що бачив як ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та запропонував йому відійти, а згодом почав його бити.

Свідок ОСОБА_3 вказав, що це він просив підмоги у ОСОБА_2, адже під час його шарпанини з ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 намагався затіяти з ним бійку.

Згідно акту судово-медичного обстеження (а.с. 39-40), висновку судово-медичної експертизи від 24 травня 2012 року (а.с. 72-73) у потерпілого ОСОБА_1 виявлено струс головного мозку з легкими клінічними проявами; забійні рани шкіри і слизової оболонки верхньої губи; повний вивих першого справа зуба верхньої щелепи; підшкірні гематоми лівої тім'яно-скроневої ділянки волосистої частини голови і обох параорбітальних ділянок обличчя; забій м'яких тканин носа. Експертами виключається, що вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок падіння з висоти власного зросту. Констатовано, що кількість травматичних контактів була не менше семи. Тілесні ушкодження віднесено до категорії легких за ознаками тривалості розладу здоров'я (від 6 до 21 дня) та незначної (до 10 %) стійкої втрати працездатності.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну втрату працездатності. Його дії підлягають кваліфікації за частиною 2 статті 125 КК України.

Вирішуючи питання про відповідальність підсудного, суд враховує, що скоєне є злочином невеликої тяжкості.

Каяття підсудного судом визнається за обставину, що пом'якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Також слід взяти до уваги молодий вік ОСОБА_2, його позитивну характеристику по місцю проживання (а.с. 102), що він не працює тощо.

Аналізуючи в сукупності всі обставини, суд приходить до висновку, що для виправлення підсудного та запобігання вчиненню ним нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання у виді громадських робіт.

Потерпілим по справі заявлено цивільний позов (а.с. 44) про відшкодування 250,20 гривень матеріальної та 5 тисяч гривень моральної шкоди.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 зменшив свої вимоги, загалом просить стягнути з підсудного 4 тисячі гривень.

ОСОБА_2 цивільний позов в остаточно заявленому потерпілим розмірі визнав.

Суд приходить до висновку, що визнання підсудним позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що відповідно до частини 4 статті 174 ЦПК України є підставою для задоволення вимог потерпілого.

Передбачених законом підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу (а.с. 79, 80) не встановлено.

Судових витрат, речових доказів по справі немає.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України,

присудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 150 (сто п'ятдесят) годин.

Цивільний позов потерпілого задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень завданої злочином моральної та матеріальної шкоди.

Запобіжним заходом ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук