ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.06р.

Справа № 9/201

За позовом  Відкритого акціонерного  товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя 

до   товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма

                     "Голд-Імпекс", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 4583 грн.12 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача -Лазарєва О.М.-ю/к, довіреність № 10/7795-27 від 30.12.05 р.

  Від відповідача - представник не з'явився . 

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ „Дніпроенерго” звернулося у травні 2006 року із позовом до ТОВ ВКФ „Голд-Імпекс”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 4583,12 грн. заборгованості, в тому числі: 4380,20 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2005 року по лютий 2006 року включно, 175,25 грн. пені, 27,67 грн. трьох процентів річних, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором № 46т/04-235 юр від 18.07.04р. та додаткової угоди №1 від 01.09.05р.

Відповідач відзив на позов не надав. Представник відповідача у судове засідання не з’явився у зв’язку із чим справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні 13.06.2006р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між ВАТ „Дніпроенерго” (Позивачем) і ТОВ Виробничо-комерційна фірма „Голд-Імпекс” (Відповідачем) був укладений договір № 46т/04-235 юр від 18.07.04р. та додаткової угоди №1 від 01.09.05р. на постачання теплової енергії у виді гарячої води, згідно до умов якого Позивач зобов’язався постачати Відповідачу теплову енергію, а Відповідач зі своєї сторони зобов’язався здійснювати щомісячну у строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 1.1, 6.6 договору).

          В період з 01.10.05р. по 28.02.06р. Позивач поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 4380,20 грн., що підтверджується виставленими рахунками, рахунками –фактурами і актами про надання послуг, підписаними двома сторонами, але Відповідач у встановлені умовами договору строки оплати за цю теплову енергію не здійснив.

          За порушення строків оплати, на підставі п. 7.2.4 договору Позивач додатково до суми основного боргу нарахував Відповідачу пеню у сумі 175,25 грн. за період з 14.12.05р. по 04.05.06р., а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України додатково нарахував суму 27,67 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 14.12.05р. по 04.05.06р.

          Після пред’явлення позову до суду (04.05.06р.) відповідач здійснив повне погашення суми 4380,20 грн. основного боргу, що підтверджується поясненнями позивача та випискою банку про зарахування на рахунок позивача суми 4337,60 грн., яка перерахована за платіжним дорученням відповідача № 74 від 16.05.06р.

          Доказів погашення решти заборгованості відповідач суду на час розгляду справи не надав.

          З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію , пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором  режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 та ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, зокрема, шляхом застосування пені за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Окрім того, згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

          Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем з оплати поставленої на його замовлення теплової енергії, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 175,25 грн. пені та 27,67 грн. три проценти річних –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем були надані докази про повну оплату відповідачем основного боргу в сумі 4380,20 грн., ці грошові зобов’язання відповідача, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

          Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. 9 ч.2, ч. 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 4, ч. 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 80 ч.1 п.1-1, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Голд-Імпекс” на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” суму 175 грн. 25 коп. пені, 27 грн. 67 коп. три проценти річних, 102 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано 23.06.06р.