Справа № 0306/5811/2012
Провадження № 2/0306/1401/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 02.10.2012
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої-судді Денисюк Т.В.
при секретарі Пухер Л.Р.
за участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
представника відповідачів ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про спростування неправдивих відомостей , відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 -ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом про захист честі і гідності шляхом спростування недостовірної інформації та стягнення моральної і матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у викладеній її сусідами -відповідачами по справі заяві на адресу головного лікаря Ковельського МТМО від 15 листопада 2011 року про проведення її психіатричного огляду розповсюджена неправдива інформація про наявність у неї психічного захворювання. На підставі даної заяви лікарем-психіатром подано до суду клопотання про проведення її примусового психіатричного огляду. Заяву судом першої інстанції задоволено, однак рішенням апеляційного суду в проведенні примусового психіатричного огляду відмовлено. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів їй завдано моральну шкоду яку вона оцінює в 25 000 грн., а також мало місце погіршення стану здоров'я, що потягло витрати в сумі 662,14 грн. на його часткове відновлення. Просить суд визнати недостовірною інформацію про стан її психічного здоров'я поширену в заяві від 15.11.2011 року, зобов'язати відповідачів спростувати інформацію у спосіб найбільш близький до способу її поширення, стягнути завдану матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала повністю, уточнила спосіб спростування недостовірної інформації -шляхом публікації спростування через засоби масової інформації місцевого чи республіканського значення або через телебачення. Додатково пояснила, що конфлікти із сусідами почались у 2010 році, коли вона виявила значне нарахування їй до оплати послуг за електроенергію. Внаслідок проведених перевірок працівниками «Волиньобленерго»було встановлено неправильність підключення лічильників та проведено їй перерахунок. Згодом вона виявила у себе в кладовці свіжу кладку, за якою була порожнина та з'ясувала у сусідки, що у такий спосіб сусід зверху облаштував собі погріб, у зв'язку з чим зверталась до працівників РЖКП. Також мало місце затоплення її квартири, однак вона не зверталась за відшкодуванням завданої шкоди, а пізніше вона затопила сусідів знизу. Після вказаних подій стосунки із сусідами погіршились, що спричинило звернення останніх до головного лікаря із заявою, в якій викладені відомості, що принижують її честь та гідність. Через неправомірні дії відповідачів вона змушена була з'являтися до лікаря-психіатра, захищати свої права в суді, проходити обстеження щоб довести відсутність будь-яких психічних захворювань та зазнала значних моральних страждань, відчула погіршення здоров'я. Просить позов задовольнити повністю.
Представник позивача ОСОБА_3 заявлені вимоги також підтримав в повному обсязі та пояснив, що відповідачі подавши заяву до лікувального закладу тим самим розповсюдили негативну, а отже недостовірну інформацію про позивачку, чим порушили її особисті права, а тому згідно діючого законодавства зобов'язані нести цивільно-правову відповідальність в солідарному порядку.
Представник усіх відповідачів ОСОБА_7 проти позову заперечила та пояснила суду, що викладена у заяві - зверненні інформація є лише оціночними судженнями та припущеннями відповідачів щодо стану психічного здоров'я позивачки. Такі судження сформувались на підставі поведінки позивачки під час окремих побутових ситуацій, зокрема її тривалих звернень до різних інстанцій із скаргами на неправомірну поведінку сусідів з надуманих підстав. Оцінюючи поведінку позивачки, як таку що не відповідає загальноприйнятій нормі відповідачі турбуючись про своє здоров'я та здоров'я позивачки звернулись до лікаря як уповноваженої особи із відповідною заявою, в якій довели до його відома свою оцінку поведінки відповідачки. Таке право гарантовано відповідачам законодавством і останні не несуть відповідальності за подальші дії та рішення лікаря-психіатра. Вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що написання заяви до головного лікаря не мало на меті помсту чи приниження ОСОБА_2, і було обумовлено загальним враженням від неадекватної поведінки позивачки. Зокрема, остання звинувачувала її у затопленні свого зала, а коли була запрошена в квартиру і побачила суху підлогу, висловила припущення , що це інші сусіди «роблять дірочку через яку її затоплюють». Окрім того, ОСОБА_2 неодноразово звинувачувала її сім'ю у порушенні цілісності конструкції своєї кладовки, що дає можливість проникати в її житло чи викрадати консервацію. На вимогу позивачки мали місце численні перевірки вище вказаної обставини. Також відповідач ОСОБА_4 пояснила, що позивачка звинувачувала сусідів у розкраданні електроенергії і одного разу запросила її чоловіка в свою квартиру, де показала розкриту від штукатурки проводку, по якій повинна була з'ясувати можливість такого викрадення. Усі ці обставини давали можливість припускати саме таку оцінку стану здоров'я позивачки, яка викладена у заяві до лікаря. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечила, вказавши, що підписуючи заяву до головного лікаря також не мала на меті приниження честі і гідності позивачки чи помсту. Викладене у заяві міркування про стан здоров'я позивачки обумовлений її неадекватною поведінкою. Так, остання неодноразово звинувачувала її та її чоловіка у розкраданні електроенергії, розкрила усі провода в щітку. При цьому злорадно висловлювалась з приводу відсутності у них дітей. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 проти позову заперечила і також пояснила, що поданню заяв до головного лікаря передувала неадекватна поведінка позивачки, яка постійно стукає у своїй кладовці, звинувачує сусідів у облаштуванні якоїсь дірки через яку можна лазити , з цього приводу у неї зокрема вже тричі різні комісії проводили перевірку. Також пояснила, що позивачка затопивши її квартиру замість вибачень влаштувала скандал і поводила себе агресивно. А неодноразові звинувачення сусідів у розкраданні електроенергії призвели до того, що усі провода спустили поверхом нижче, щоб позивачка не мала до них доступу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про безпідставність заявленого позову який не підлягає до задоволення виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні 15 листопада 2011 року відповідачами подано колективну заяву на ім'я головного лікаря Ковельського медичного об'єднання з проханням провести психіатричний огляд своєї сусідки -ОСОБА_8, оскільки «її поведінка їх насторожує і на підставі цього вони мають припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона проявляє дії, які становлять небезпеку для себе та оточуючих.»
На підставі даної заяви лікарем-психіатром Ковельського МТМО було ініційовано перед судом питання про проведення психіатричного огляду позивачки в примусовому порядку. Заява лікаря судом першої інстанції задоволена.
За апеляційною скаргою ОСОБА_8 рішення суду першої інстанції скасовано та у проведенні психіатричного огляду в примусовому порядку Апеляційним судом Волинської області відмовлено.
Посилаючись на вказане судове рішення та надаючи суду медичну довідку про придатність до керування транспортним засобом, медичні довідки №625584, № 025637, № 025617 про проходження обов'язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів, як на підтвердженого свого психічного здоров'я, позивачка тим самим визначає викладену відповідачами у заяві від 15.11.2011 року інформацію щодо наявності в неї психічного захворювання - як недостовірну та таку, що принижує її честь та гідність.
Однак, такі висновки позивача не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
У статті ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) передбачено, що кожна людина має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави та незалежно від кордонів.
Разом з тим у ч. 2 цієї статті Конвенції зазначено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
У зв'язку з цим ст.32 та ст.68 Конституції України праву особи на свободу думки і слова кореспондується обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову , є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширення інформації стосується певної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації;
г) це поширення порушує особисті немайнові права.
В тому ж пункті постанови ПВСУ зазначено, що негативною та недостовірною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі , загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому , суспільному чи політичному житті, тощо) і яка на думку позивача порушує його право на повагу честі , гідності і ділової репутації.
За змістом п.19 даної постанови вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до ст.30 Закону України „Про інформацію" (із змінами та доповненнями) під оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок
відшкодувати завдану моральну шкоду.
У Рішенні Європейського Суду в справі „Лінгенс проти Австрії" за 1986 р. закладені всі ос новні правові позиції і прецеденти щодо розмежування понять суджень і фактичних даних. Вони наступні:
-свобода вираження поглядів становить одну з підвалин демократичного суспільства, при чому здійснення цієї свободи можливе у формах і за змістом, які не є нейтральними, а такими, що викликають почуття образи, обурення чи неспо кою (такими є вимоги плюралізму);
-свобода преси є добрим знаряддям для формування громадської думки про поведінку та ідеї керівників. У зв'язку з цим межа допустимої критики є значно ширшою, коли йдеться про по літичного діяча, аніж коли це стосується пересіч ної особи. Політичні діячі неминуче відкривають ся для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають усвідомлювати це;
-необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні.
В той же час , як зазначено вище, обов'язковою умовою для цивільно-правової відповідальності за приниження честі і гідності людини є саме поширення неправдивої інформації.
В силу ст.40 Конституції України та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 у справі N 1-9/2003 усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглядати звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої іншими особами порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Отже, звернення до компетентного органу із заявою для захисту своїх інтересів та викладення у такій заяві певних обставин не є в контексті ст.277 ЦК України поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність і ділову репутацію особи, щодо якої вони викладені.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що до предмету судового захисту не входять оціночні судження , думки переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, а саме по собі звернення до компетентного органу уповноваженого розглянути звернення особи, не є поширення недостовірної інформації, яка порочить честь і гідність особи.
Як вбачається з матеріалів справи за своєю природою заява відповідачів до головного лікаря медичного об'єднання з проханням провести психіатричний огляд позивачки є реалізацією їх права, передбаченого ст..11 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Саме до компетенції лікаря-психіатра, який входить до медичного об'єднання очолюваного головним лікарем Ковельського МТМО, віднесено даним Законом питання визначення порядку розгляду такої заяви та прийняття рішення щодо проведення психіатричного огляду.
Окрім того, викладена у заяві інформація про стан здоров'я позивача висловлена у формі оціночних суджень, що випливає з самого формулювання речення : «її поведінка нас насторожує і на підставі цього ми маємо припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу».
Огрунтовуючи свої міркування заявники вказують на ряд подій, які хоча і викладені суб'єктивно, однак не є навмисно надуманими .
Так, з матеріалів наданих Ремонтно-житловим комунальним підприємством №2 м.Ковеля вбачається, що :
- позивачка 20.01.2012 року зверталась із заявою про проведення комісійного обстеження квартири на предмет безпечної експлуатації на яку отримала відповідь, що комісією в складі працівників відділу містобудування та архітектури, РЖКП та інспекції ДАБК несанкціонованого втручання в несучі конструкції та перекриття багатоквартирного будинку сусідом ОСОБА_4 не виявлено;
- 10.02.2012 року зверталась із заявою до Ковельського міського голови з приводу проникнення сусіда ОСОБА_16 з квартири НОМЕР_1 у її помешкання через панелі міжповерхового перекриття та облаштування погребу, який служить джерелом можливого проникнення.
- аналогічні заяви та скарги мали місце в різні інстанції також у 2011 році (а.с.56, 58, 60, 61, 62,64,67).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила факт висловлювання позивачкою підозри щодо проникнення сусідом через отвір до її кладовки та викрадення закруток.
А у листі начальника управління охорони здоров'я Волинської обладміністрації (а.с. 95) міститься посилання на постанову ДІМ Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 13.05.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справі за фактом порушення цілісності стелі у квартирі позивачки.
Мали місце непорозуміння між сторонами по справі щодо використання електроенергії, що підтверджується заявами позивачки до РЖКП (а.с. 65, 67, 78), квитанціями про надмірне нарахування плати (а.с.75,76), відповідями різних органів з приводу усунення порушень надання послуг з електропостачання (а.с.69, 70, 71, 73, 77).
Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивачки свідки також підтвердили ті обставини, що позивачка висловлювала різного характеру незадоволення щодо надання послуг енергопостачання, з приводу цілісності конструкцій в квартирі, щодо затоплення її квартири та нею сусідів.
Так, свідок ОСОБА_13 підтвердила підозри позивачки щодо підключення до її лічильника інших споживачів, можливо сусідів.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_14, яка окрім того підтвердила факт існування непорозумінь між сусідами з приводу облаштування сусідом в їх кладовій погребу, непорозумінь при затоплені квартир.
Свідок ОСОБА_15 підтвердила ту обставину, що позивачка починаючи з 2010 року постійно переживала з приводу конфліктних ситуацій з сусідами, приймала у зв'язку з цим заспокійливі засоби.
Враховуючи викладене, відповідно до згаданих норм національного і міжнародного права, практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем інформація не підлягає спростуванню відповідачами, а тим більше способом, вказаним позивачем, оскільки за своєю суттю висловлювання відповідачів у заяві від 15.11.2011 року представляють собою оціночне та суб'єктивне судження щодо фактичної ситуації яка склалась між сторонами у зв'язку з проживанням в одному будинку. Викладення у заяві такої інформації не мало на меті приниження особи, наклепу чи помсти. Крім того, саме звернення відповідачів до компетентного органу не може розцінюватись як поширення неправдивої інформації. Отже заявлений позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Оскільки вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, то і в цій частині позову в силу ст. ст.22, 23 , 1166, 1167 ЦК України також слід відмовити.
На підставі ст.32,34,40,68 Конституції України , ст.ст.22,23, 270,277,1166,1167 ЦК України, ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.30 ЗУ «Про інформацію», постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Рішення Європейського Суду в справі „Лінгенс проти Австрії" за 1986 р. , рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 у справі N 1-9/2003, керуючись ст.10,11,60, 88, 212-218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про спростування неправдивих відомостей , відшкодування матеріальної і моральної шкоди -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі , але не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
ГОЛОВУЮЧА: /підпис/ Т.В.ДЕНИСЮК
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2012 року.
Головуючий:Т. В. Денисюк