Справа № 11-1081 / 2007
Головуючий в 1-й інстанції Криворучко І.В.
Категорія: постанова про звільнення від покарання
Доповідач Ігнатюк О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області
в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Шилової Т.С., Шевченка О.В.
з участю прокурора Чупринської Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією представника цивільного позивача ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2007 року -
встановила:
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, який мешкає АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України звільнено від покарання на підставі п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28б КК України, а саме у тому що він 30 червня 2006 року близько 16 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем „Тойота" реєстраційний НОМЕР_1, рухаючись по вул. Котовського м. Бориспіль Київської області та здійснюючи лівий поворот для заїду у пров. Котовського, порушивши п.п. 2.3 „б", 10.1, 16.13 ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3. Внаслідок зіткнення автомобілів пасажир автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров"я.
Своє рішення про необхідність звільнення ОСОБА_2 від покарання суд першої інстанції обгрунтував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачене покарання до 3-х років обмеження волі, він має батька ІНФОРМАЦІЯ_2, який не має інших працездатних дітей. Це вказує на те, що на ОСОБА_2 поширюється дія п. „г" ст. 1 Закону України
2
„Про амністію" від 19 квітня 2007 року і сам ОСОБА_2 просить застосувати щодо нього цей Закон.
На указану постанову представником цивільного позивача ОСОБА_1 подана апеляція в якій вказано на незаконність постанови та необхідність її скасування. В обгрунтування апеляції представник цивільного позивача посилався на те, що висновок суду про відсутність у батька обвинуваченого інших дітей не відповідає матеріалам справи. Окрім того послався і на те, що судом при винесенні постанови не вирішене питання про цивільний позов. Просив постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляцію підтримав, просив її задовольнити, постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд із стадії попереднього розгляду справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення.
За змістом п.п. 1, 2 та 4 ч.1 ст. 367 і ст. 382 КПК України неповнота проведеного дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону є підставами для скасування судових рішень при розгляді справи у апеляційному порядку.
Як убачається із постанови, суд визнав доведеним те, що ОСОБА_2 має батька віком більше 70-ти років і який не має інших працездатних дітей. Це, на думку суду, вказує на те, що ОСОБА_2 підпадає під дію п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року і, відповідно до вказаної норми Закону та ст.ст. 85 і 86 КК України, він повинен бути звільнений від покарання. На думку колегії суддів даний висновок судом зроблений без з"ясування із належною повнотою даних про особу обвинуваченого та внаслідок неправильного тлумачення кримінального закону, яке суперечить його точному змісту, із застосуванням кримінального закону, який не підлягав застосуванню, і погодитись із цим висновком не можливо.
Так, під дію п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року дійсно підпадають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей. Між тим, матеріали кримінальної справи не містять будь-яких даних, які б вказували на те, що батько ОСОБА_2 не має інших працездатних дітей. Дана обставина вказує на те, що висновок суду про поширення на ОСОБА_2 дії п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року не відповідає матеріалам справи, він зроблений без належного з"ясування даних про особу обвинуваченого, а тому його не можливо визнати законним і обгрунтованим.
При звільненні ОСОБА_2 від покарання на підставі п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року та відповідно до вимог ст. 85 і 86 КК України, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне. Дія ст. 85 КК України, якою передбачається можливість звільнення особи від покарання, поширюється на засуджених, а тому на ОСОБА_2, як на особу, щодо якої не виносився обвинувальний вирок, дана норма Закону не поширюється. Статтею 86 КК України передбачається можливість звільнення осіб, які вчинили злочини, як від кримінальної відповідальності, так і від покарання. Однак відповідно до ст. 6 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року особи, які підпадають під дію ст. 1 зазначеного Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, при наявності їх згоди, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Таким чином, прийнявши рішення про звільнення ОСОБА_2 від покарання на стадії попереднього розгляду справи, суд неправильно застосував кримінальний закон.
3
За змістом ст. 9 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року на застосування амністії вимагається згода обвинуваченого, підсудного чи засудженого. Провівши попередній розгляд даної справи у відсутності обвинуваченого та приєднавши до матеріалів справи заяву від імені обвинуваченого, датовану 28 серпня 2007 року, тобто днем проведення попереднього розгляду даної справи, на якій підпис обвинуваченого не завірений, суд не перевірив те, чи дійсно ця заява написана і підписана обвинуваченим ОСОБА_2. Дана обставина вказує на те, що судом із належною повнотою не перевірений факт згоди обвинуваченого на застосування щодо нього амністії, що є порушенням вимог ст. 9 зазначеного вище Закону.
За наявності зазначених вище порушень закону постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2007 року щодо ОСОБА_2 не може визнаватись законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд із стадії попереднього розгляду справи в процесі якого необхідно врахувати наведе, з"ясувати питання, зазначені у ст. 237 КПК України, прийняти законне та обгрунтоване рішення відповідно до вимог ст. 244 КПК України.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію представника цивільного позивача задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2007 року про звільнення ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України від покарання на підставі п. „г" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року скасувати.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України направити на новий судовий розгляд із стадії попереднього розгляду справи до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд.