Справа № 22ц-790/07 Головуючий у 1 інстанції - Веремчук Л.М.
Категорія -34 Доповідач Русинчук М.М.
УХВАЛА Іменем України
24 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого - судді Сівчука Є.І.,
суддів - Мудренко Л.І., Русинчука М.М.,
при секретарі - Губарик К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 4 липня
2007 року про відмову у відкриті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини до місця її постійного проживання в
Росії і забезпечення безперешкодного спілкування з нею та участі в її вихованні,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 4 липня 2007 року відмовлено у відкритті провадження у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини до місця її постійного проживання в Росії і забезпечення безперешкодного спілкування з нею та участі в її вихованні у зв'язку з наявністю такого, що набрало законної сили, рішення названого місцевого суду від 9 вересня 2006 року між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану ухвалу судді, посилаючись на те, що останній і попередній позови відрізняються за своїми підставами.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із наявних позовних матеріалів вбачається, що до пред'явлення розглядуваного позову ОСОБА_1 звертався в суд з такими ж позовними вимогами до ОСОБА_2. В обох випадках підставою позову було те, що відповідачка самовільно забрала їх спільну неповнолітню дитину і вивезла її з Росії в Україну, чим порушила його права і права дитини.
Звідси випливає, що за суб'єктним складом, предметом і підставами ці позови є тотожними.
За наслідками розгляду попереднього позову Луцьким міськрайонним судом 9 червня 2006 року винесено рішення про відмову в позові, яке ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 грудня 2006 року залишено без змін, тобто набрало законної сили.
За таких обставин суддя дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за останнім позовом ОСОБА_1 через наявність такого, що набрало законної сили, рішення суду по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із змісту ч. 1 ст. 3 ЦПК України випливає, що підставами позову є порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача з боку іншої особи (осіб).
З огляду не це доводи апелянта про відмінність між собою зазначених позовів за своїми підставами через те, що в першій позовній заяві він посилався на ст. 162 СК України, а в другій - на ст. 16 ЦК України, є неспроможними, оскільки остання норма матеріального права на відміну від першої не визначає навіть правових підстав позову, а містить лише перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів, до яких вдається суд в разі задоволення позову.
Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального права, які регулюють вирішене нею питання.
2
Керуючись ст.ст. 307, 321-315 ЦПК України, колегія судців
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 4 липня 2007 року про відмову у відкриті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини до місця її постійного проживання в Росії і забезпечення безперешкодного спілкування з нею та участі в її вихованні залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.