04.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/2790/2345/12 Головуючий у першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Володіної Л.В., Моцного М.В.,
секретаря: Івченко М.О.,
за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника позивача Кричуна М.М. та представника відповідачів ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із гуртожитку ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» звернулось із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із гуртожитку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди житлової площі 50,0 кв.м. у житловому блоці за АДРЕСА_1 для проживання відповідачки та членів її сім'ї зі строком дії договору з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010. Оскільки строк договору оренди сплив, а позивач не виявив бажання на укладення нового договору, то адміністрацією «Жил-Уют» було направлено на адресу відповідачів повідомлення про звільнення приміщення, однак до теперішнього часу, відповідачі відмовляються звільніти житлове приміщення, то підлягають бути виселеними у примусовому порядку.
Рішенням суду першої інстанції від 21 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідачі мешкають у спірному приміщенні законно, тому, ніяких правових підстав немає для їх виселення.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При відмові у позові позивачу, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доказано свого права власності на оскаржуване приміщення. Так, гуртожиток, як об'єкт соціального призначення, не може бути приватизоване та передане до статутного фонду господарського товариства, яким є позивач, та що виключає можливість його відчуження шляхом укладення угод.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що виданні, ордера можуть бути підставою для виникнення у відповідачів особливого права користування спірним приміщенням, яке є відмітним від права найму.
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, у зв'язку з наступним.
Актом від 05 січня 2000 року будівля гуртожитку «Романтик» по АДРЕСА_1 передано засновникам до статутного фонду ТОВ «Жил-Уют».
Угодою від 12 січня 2000 року, засновником підтверджена передача свого права власності на будівлю гуртожитку, заснованому ним ТОВ «Жил-Уют».
Угода з передачі вказаної будівлі ніким не оспорювалась.
А у 1992 році вказана вище будівля була власністю державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе» та стало об'єктом приватизації на той час.
Судова колегія дійшла висновку, що ТОВ «Жил-Уют» використовує будівлю за цільовим призначенням.
Встановлено, що 01.01.2010 року між ОСОБА_3 (Орендарем) та ТОВ «Жил-Уют»(Орендодавцем) був укладений договір №27 оренди житлової площі в гуртожитку, предметом якого є передання ТОВ «Жил-Уют» Орендарю в оренду жилу площу розміром 50,2 м2 в житловому блоці АДРЕСА_1. Строк дії договору №27 оренди житлової площі в гуртожитку від 01.01.2010 року був встановлений сторонами з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що спір між сторонами виник з орендних правовідносин, а це є цивільними правовідносинами, які підлягають регулюванню гл.59 підр.1 р.3 кн.5 ЦК України.
Право відповідачів не підлягає захисту шляхом визнання права користування жилою площею з підстав, передбачених положеннями ЖК України.
Відповідно до ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у ч. 4 пункті 10 постанови за № 2 від 12.04.1985 року, яка є чинною, суд, встановивши, що особа не набула права на житлове приміщення, відмовляє у позові про захист порушеного права.
Отже, немає законних підстав для визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права користування оскаржуваною житловою площею.
Також судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що за рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12.08.12 у справі за №2-1232/11, яке набрало чинності, у відповідачів відсутнє право на користування спірним житловим приміщенням в порядку Житлового кодексу України.
Таким чином, проведений колегією суддів апеляційного суду аналіз зібраних по справі доказів та їх оцінка в сукупності дає підстави прийти до висновку, що позов ТОВ «Жил-Уют» підлягає задоволенню.
За таких обставин, слід визнати, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307,пунктом 1 та 4 частини 1 статті 309, 313, частиною 2 статті 314, статтями 316 та 317 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із гуртожитку - скасувати.
Прийняти нове рішення: позов товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» задовольнити.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з житлового приміщення типу - АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» з кожного по 80 грн. 35 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Зотов В.С.,
судді: Володіна Л.В.,
Моцний М.В.,