19.07.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ас-46/2012р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 116 Доповідач у апеляційній

інстанції Клочко В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Володіної Л.В., Птіціної В.І.,

при секретарі - Мазнєве Ю.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополі на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.

Вимоги позову мотивовані тим, що він має статус дитини війни та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни " має право на отримання до пенсії надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року позов задоволений частково.

Вирішено зобов`язати Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену щомісячну державну допомогу, як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.10.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року, за період з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 2942 грн. 40 коп. Відшкодувати позивачу судові витрати за рахунок місцевого бюджету Ленінського району м.Севастополя. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, проте фактично відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) встановлено підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (далі - підвищення до пенсії), для дітей війни.

Відповідно до п.п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 19.12.2011 р. «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 9 липня 2007 року, у 2008 році - з 22 травня 2008 року. Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом про соціальний захист дітей війни, мають діти війни: за 2007 рік - з 9 липня до 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня до 31 грудня 2008 року. Відповідно у 2007 році у період із 1 січня до 8 липня 2007 року та у 2008 році - з 1 січня до 21 травня 2008 року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вказані норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата у 2009 - 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

За таких обставин слід визнати, що судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: /підпис/ В.П. Клочко

Судді: /підпис/ Л.В.Володіна

/підпис/ В.І. Птіціна

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.П.Клочко