Справа № 2610/13983/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07 вересня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Голубенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу
за позовом ОСОБА_1;
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»»;
третя особа ОСОБА_2;
про стягнення суми страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И В:
В червні 2012 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(далі відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (далі третя особа), про стягнення суми страхового відшкодування. Відповідно до уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача на його користь 62180,08 грн. страхового відшкодування, 800,00 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження, судовий збір в сумі 629,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим що, 08 жовтня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1. Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2012 року визнано винним у скоєнні ДТП ОСОБА_2, водія автомобіля «Форд», державний номер НОМЕР_2. Відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт». Тому, позивачем було подано до відповідача повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування. Проте, на день подання позову відповіді та страхового відшкодування від відповідача він не отримав. Відповідно до звіту ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза -Стандарт»про визначення вартості матеріального збитку від 10.11.2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1 становить 126175,44 грн., а вартість матеріального збитку становить 62180,08 грн.
Ухвалою від 24 липня 2012 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в уточненій позовній заяві, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. У письмових запереченнях зазначив, що 31.10.2011 року позивач надав відповідачу повідомлення про ДТП. На виконання вимог закону, відповідач розпочав розслідування ДТП та 08.11.2011 року направив свого представника до місцезнаходження автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1. Згідно п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи лише у разі, якщо представник страховика не з'явився у десятиденний строк. Тому, відповідач не зобов'язаний відшкодовувати витрати позивача за проведення авто товарознавчого дослідження. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки, згідно проведених авто товарознавчих досліджень витрати на ремонт транспортного засобу у розмірі 105146,20 грн. значно перевищують його ринкову вартість, то відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між ринковою вартістю автомобіля 62180,08 грн. та залишками 34241,32 грн., що становить 27938,76 грн. Вказана сума вже виплачена позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 4044 від 30.08.2012 року.
Третя особа в судовому засіданні заперечила проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з Постанови Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2012 року (а.с.6-9), відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 08 жовтня 2011 року о 20 годині 00 хвилин в м. Вишневе по вул. Київській, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Форд оріон», державний номер НОМЕР_2, порушуючи п. 8.7.3 (е), п. 12.1. Правил дорожнього руху України, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Шкода Фабія», державний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як передбачено ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно з ст. 1193 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що транспортний засіб «Форд оріон», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/5684708.
29.03.2012 року позивач надав відповідачу заяву про отримання страхового відшкодування (копія заяви а. с. 10) та повідомлення про ДТП (копія повідомлення а. с. 12).
Згідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку від 10.11.2011 року №С11-475 (а.с.22-38), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_1 складає 126175,44 грн., ринкова вартість автомобіля може складати 62180,08 грн., вартість матеріального збитку складає 62180,08 грн.
Тобто, ремонт автомобіля, що належить позивачу, є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на ремонт транспортного засобу в розмірі 126175,44 грн. перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що становить 62180, 08 грн.
Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.(30.2, 30.3 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, в контексті норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»ремонт автомобіля, що належить позивачу, є економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП, а тому позивачу повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Звітом №22817-зал. від 19.06.2012 року встановлено, що автомобіль після ДТП не на ходу, проведення відновлювального ремонту недоцільне з економічної точки зору, утилізаційна вартість транспортного засобу становить 34 241,32 грн.
Отже, сума, що підлягає до відшкодування становить різницю між ринковою вартістю автомобіля у розмірі 62180,08 грн. та залишками 34241,32, що становить 27938,76 грн.
Як вбачається з копії платіжного доручення №4044 від 30.08.2012 року позивачу відповідачем було виплачено грошові кошти у розмірі 27938,76 грн.
Отже, відповідач в повному обсязі виконав перед позивачем свої зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, а тому позовна вимога про стягнення 62180,08 грн. страхового відшкодування не підлягає до задоволення.
Щодо позову в частині стягнення 800 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 34.1., 34.2., 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 року позивач надав відповідачу повідомлення про ДТП, після чого, відповідач розпочав розслідування ДТП та 08.11.2011 року направив свого представника до місцезнаходження автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу №911 від 08.11.2011 року.
Оскільки чинним законодавством передбачений обов'язок страховика відшкодовувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) лише у разі неявки представника страховика на місце настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна протягом 10 днів з дня отримання повідомлення про ДТП, та враховуючи, що у встановлений строк відповідач направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, відсутні правові підстави для відшкодування позивачу 800 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 800 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження.
Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»», третя особа ОСОБА_2, про стягнення суми страхового відшкодування -відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя: