Справа № 2610/10069/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 серпня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі Жигня І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа Банк»про визнання недійсним та скасування третейського застереження, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним положення договору, укладеного між позивачем та відповідачем в частині третейського застереження, посилаючись на те, що таким застереженням порушені його конституційні права.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з наведених в ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на те, що третейське застереження в договорі було укладено з дотриманням усіх вимог, які передбачені ст. 12 Закону України «Про третейські суди», крім того, позивачем не доведено жодного факту, на підставі якого третейське застереження може бути визнано недійсним.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
24.12.2007 року між ЗАТ «Альфа Банк»правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк»та фізичною особою -резидентом України ОСОБА_2 було укладено договір про надання траншу (кредитний договір) № SME0006616, відповідно до якого був наданий кредит.
Одночасно 24.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа Банк»правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк»було укладено договір поруки № SME0006616/3.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між позивачем та відповідачем 24.12.2007 року було укладено Іпотечний договір № SMERS00424/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 6189.
В пункті 4.4 Договору поруки № SME0006616/3 та п. 6.7 Іпотечного договору № SMERS00424/1 зазначено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Підтвердженням досягнення згоди з усіх умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника -ОСОБА_1
Статтею 629 ЦК України передбачено обов'язковість договору до виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди»до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, а відповідно ст. 11 цього закону, Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
Законодавством чітко передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами.
Згідно ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Також в статті 12 цього ж Закону передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
В ч. 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість тощо) та таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину.
Жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_1 на момент укладання та підписання договору не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняття на себе прав та обов'язків, зазначених у договорі.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3 пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські суди»(справа про завдання третейського суду) визнано наступне: «Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2044 року № 3-рп/20040. Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів України.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У розумінні ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин, що виникають за кредитним договором, застосовуються положення параграфа 1 глави 71, яка регулює відносини позики. Таким чином, і третейське застереження у зазначеному кредитному договорі, а також оспорюваний пункт 5 в цілому, були укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених чинним законодавством та у відповідності до ст. 12 Закону України «Про Третейські суди», тому підстав для визнання його та рішення Третейського суду недійсними не має. Крім того, позивачем не наведено жодного конкретного факту, на підставі якого третейське застереження у договорі може бути визнано недійсним у розумінні ст.ст. 215, 203 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 629, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про Третейські суди», ст. 10, 11, 17, 60, 88, 213, 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа Банк»про визнання недійсним та скасування третейського застереження - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: