ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2012 р. Справа № 19/013-12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:Савенко Р.В. -за дов. від 05.06.2012р.
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг"
на рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012р.
та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р.
у справі№ 19/013-12 господарського суду Київської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіон"
проусунення перешкод у користуванні майном,
У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.10.2012р. № 03.07-05/798 для розгляду справи № 19/013-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг" (далі -позивач, ТОВ "Моноліт Холдинг") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго-БЛП" (далі -відповідач, ТОВ "Київхімременерго-БЛП") про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем належним йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. № 1 майном -лінією по виробництву неавтоклавних газобетонних блоків, що знаходиться в раніше орендованих ТОВ "Скорпіон" (третя особа у справі) у відповідача за договором оренди від 12.02.2008р. № 0002/05/02/2008 приміщеннях (частині цеху ЗБІ площею 1 354,0 кв.м), розташованих за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 1-Б, шляхом надання позивачу вільного доступу до цього майна для здійснення його демонтажу, цілодобової охорони (на час здійснення демонтажу), завантаження та вивезення з території відповідача.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2012р. (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Кропивна Л.В., Коротун О.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 321, 387, 391, 655, 662 Цивільного кодексу України, з огляду на недоведення позивачем факту порушення його прав відповідачем, а також чинення останнім перешкод у користуванні позивачем належним йому на праві приватної власності майном.
Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 4, 42, 43, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 16, 316, 317, 319, 321, 328, 387, 399, 400 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт чинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем його майном, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги та прийняли необґрунтовані судові рішення.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.11.2011р. між ТОВ "Моноліт Холдинг" (покупець) та ТОВ "Скорпіон" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі -договір), відповідно до умов якого, з урахуванням додатків №№ 1, 2 до нього, продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця виробниче обладнання та техніку (лінію по виробництву неавтоклавних газобетонних блоків), а покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити за нього визначену даним договором грошову суму.
В пункті 1.4. договору визначено, що місцезнаходження товару -орендований майданчик продавця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 1-Б, виробнича територія ТОВ "Київхімременерго-БЛП".
Відповідно до пункту 7.1. договору вартість товару становить 1 500 000,00 грн.
Розрахунок за товар, згідно з пунктом 7.3. договору, здійснюється наступним чином: передоплата в сумі 5 000,00 грн. на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури від продавця (підпункт 7.3.1.); протягом двох календарних днів після підписання акту введення в експлуатацію та закінчення контрольного пуску лінії по виробництву неавтоклавних газобетонних блоків із використанням матеріалів покупця, і забезпеченням випуску кінцевої продукції у кількості не менш 200 кубічних метрів на добу та якістю по міцності стандарту "В2", відповідно до загальноприйнятих стандартів, покупець перераховує 1 450 000,00 грн. на поточний рахунок продавця (підпункт 7.3.2.).
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов підпункту 7.3.1. пункту 7.3. договору від 28.11.2011р. № 1, ТОВ "Моноліт Холдинг" сплатило ТОВ "Скорпіон" 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.11.2011р. № 14, а 30.12.2011р. між ними підписано видаткову накладну від 30.12.2011р. № 1 на товар - лінію по виробництву неавтоклавних газобетонних блоків.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пунктів 4.1., 4.2. договору дата підписання між продавцем і покупцем видаткової накладної на товар є моментом (датою) переходу права власності на товар до покупця. Видаткова накладна видається продавцем покупцю протягом одного дня з моменту отримання коштів, передбачених пунктом 7.3.1. даного договору.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції встановлено, що з 30.12.2011р. власником товару, який є предметом договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. № 1, є позивач.
В статтях 662, 663 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок продавця передати визначений договором купівлі-продажу товар покупцеві у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. договору від 28.11.2011р. № 1 продавець зобов'язаний передати покупцю на умовах і в термін, передбачений даним договором, належний йому на праві власності товар.
Згідно пункту 5.1. договору товар передається продавцем у строк не пізніше двох календарних днів з моменту закінчення демонтажу товару на майданчику продавця (п. 1.4. даного договору), однак в будь-якому випадку не пізніше 25.01.2012р.
В підпункті 6.1.5. пункту 6.1. договору передбачено, що продавець зобов'язаний протягом двадцяти календарних днів з отримання від покупця коштів відповідно до п 7.3.1. даного договору провести демонтаж товару, здійснити завантаження товару на транспорт покупця та передати його покупцю для здійснення доставки на майданчик покупця.
В додатку № 2 до договору від 28.11.2011р. № 1 передбачено умови приймання товару за кількістю та якістю. Так, в пункті 1.8. даного додатку визначено, що передача товару здійснюється наступним чином: після підписання сторонами даного договору протягом десяти календарних днів продавець здійснює демонтаж товару та передає його покупцю для здійснення доставки на майданчик покупця; після доставки товару на майданчик покупця, продавець протягом двох календарних днів з дня отримання про це повідомлення надає необхідну кількість своїх спеціалістів для проведення монтажних робіт за рахунок покупця; після закінчення монтажу товару на майданчику покупця товар протягом 1 календарного тижня приймається за кількістю та якістю.
Згідно з пунктом 8.1. договору від 28.11.2011р. № 1 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, однак в будь-якому випадку до 28.11.2012р.
З урахуванням викладеного місцевим судом на підставі наявних у справі доказів встановлено неналежне виконання зобов'язань за договором від 28.11.2011р. № 1 з боку продавця -ТОВ "Скорпіон". При цьому, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, позивач не звертався до ТОВ "Скорпіон" з вимогою виконати умови договору та передати товар, а також не надав доказів, які б свідчили про неможливість останнього, як продавця, виконати свій обов'язок за договором купівлі-продажу внаслідок вчинення відповідачем неправомірних дій.
Предмет спору у даній справі становить вимога про усунення з боку відповідача перешкод у користуванні позивачем майном, яке йому належить на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. № 1 та яке знаходиться на території ТОВ "Київхімременерго-БЛП".
Правом власності, згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Можливість захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння передбачено в статті 391 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень щодо розпорядження та користування належним йому майном.
Отже, позивач, який вважає себе власником майна, щодо якого чиняться перешкоди у праві користування та розпорядження, повинен довести наявність у нього вказаних прав, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів лише у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що ТОВ "Моноліт Холдинг" не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав саме відповідачем та чинення ним перешкод у користуванні позивачем майном, обов'язок щодо передачі якого у власність позивача згідно умов договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. № 1 покладено на ТОВ "Скорпіон" -третю особу у справі.
При цьому, місцевим судом не прийнято в якості належних доказів, що свідчать про вчинення відповідачем перешкод у користуванні майном, яке належить позивачу на праві власності, листи ТОВ "МД-Техно" від 05.09.2011р. № 1/05/09 та ТОВ "Паладін Груп" від 13.03.2012р. № 229, оскільки останні адресовані ТОВ "Скорпіон" та пов'язані з правовідносинами, які виникли між третьою особою у справі та відповідачем на підставі договору оренди від 12.02.2008р. № 0002/05/02/2008.
З огляду на приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на недоведення позивачем в силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, як необхідної підстави для їх захисту в судовому порядку.
Крім того, як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач, звертаючись з негаторним позовом, обґрунтовує свої вимоги приписами статті 387 Цивільного кодексу України, якою в свою чергу передбачено право власника на витребування свого майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто можливість звернення з віндикаційним позовом.
За своєю юридичною природою віндикаційний та негаторний позови є різними способами захисту права власності, які застосовуються за різних обставин та правових підстав.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. у справі № 19/013-12 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова