Справа № 2610/10988/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2012 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі головуючого суддіМальцев Д.О.

при секретаріЖигня І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкінофільм»про стягнення невиплаченого при звільненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2011р. позивачка була звільнена за власним бажанням, у відповідності до ст.38 КЗпП України наказом № 99-к від 15.07.2011р. вказує, що при звільненні повного розрахунку не отримала, заборгованість складає 7734, 12 грн. У зв'язку із безпідставною затримкою повного розрахунку позивачка просить стягнути відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України заборгованість невиплаченого розрахунку при звільненні 7734, 12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 46656 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 68428, 80 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову надавши письмові заперечення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2008р. наказом № 62-К позивачку було призначено на посаду головного бухгалтера КП «Київкінофільм»з окладом згідно із штатним розкладом.

Наказом від 15.07.2011р. № 99 -к, позивачку було звільнено з займаної посади з 29.07.2011р. за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до відомості по заробітній платі за липень 2011р., відповідач зобов'язаний був виплатити позивачці 14981, 89грн.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення ст.116 КЗпП України відповідач не виплатив працівникові всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. При цьому, в обґрунтування затримки з виплати позивачці всіх належних сум при звільненні, представник відповідача зазначає, що затримка з виплати відбулась внаслідок проведення перевірки Контрольно-ревізійним управлінням м. Києва та актами від 23.03.2011р. та 09.09.2011р. в яких зафіксовані значні порушення фінансової дисципліни, в тому числі пов'язані з нарахуванням заробітної плати, фінансування в листопаді 2010року затримувалося, що призвело до виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, таким чином розрахуватися з позивачкою своєчасно у відповідача не було можливості.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу. Зокрема, Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Установлено, що відповідно до видаткових касових ордерів починаючи з 03.04.2012р., та від 26.11.2011р., 07.09.2011р., 06.06.2012р., 02.03.2012р., 14.10.2011р., платіжних відомостей № 120 від 11.09.2011р., № 106 від 26.07.2011р., відповідачем було виплачено заборгованість з виплати заробітної плати, а позовна заява подана позивачкою 05.05.2012р., що не заперечується сторонами. Отже, твердження представника відповідача про пропущення позивачкою строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з виплати всіх належних працівникові сум при звільнення є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого час затримки з виплати належних звільненому працівникові сум складає 278 діб. Крім цього, відповідно до довідки відповідача від 15.03.2012р. № 94 середньомісячна заробітна плата позивачки складає 5184грн., отже середньоденна заробітна плата позивачки складає 252, 88 грн., що підтверджується серед іншого й письмовою довідкою та розрахунком відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 68428, 80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000грн. слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем не доведено та в ході судового розгляду справи не підтвердився факт заподіяння позивачу моральної шкоди, позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив при визначенні розміру її відшкодування та не наведено докази, які підтверджують позовні вимоги в цій частині. Тому суд вважає такі вимоги безпідставними.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_3 про стягнення невиплаченого при звільненні розрахунку, середнього заробітку за час затримки при звільненні, моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 12, 15, 21, 24, 29, 30, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.21, 47, 94, 110, 115, 116, 117, 121, 233 КЗпП України, ст.10, 11, 57, 60, 88, ч.3 ст.209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 -задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкінофільм»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 68428, 80 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ