УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 102608/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.03.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

21.02.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , передбаченого ст. 6 ЗУ «Про Соціальний захист дітей війни», за період 6 місяців, що передували дню мого звернення до суду з адміністративним позовом по день ухвалення рішення в справі.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.03.2011 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 21.08.2010р. по 14.03.2011р. включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010-2011 років, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010-2011 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у період до 23.07.2011 року не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 21.08.2010р. по 14.03.2011р. відповідно до заявлених позовних вимог та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 1832, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.03.2011 року у справі № 2а-1226/11 - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор