КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-35/1177-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Коваленко В.С.,

за участю представників:

від позивача не з'явились,

від відповідача Богуш С.М.,

від третьої особи не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 року

(суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

третя особа ОСОБА_3

про стягнення 202 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 року в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.09.2012 року.

В судовому засіданн 11.09.2012 року було оголошено перерву до 02.10.2012 року .

У судове засідання 02.10.2012 року з'явився представник відповідача надав усні пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Згідно зі ст. 91 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

25.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (позивач) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 172/04/08/Рі/к, відповідно до умов якого позивач надав страхувальнику грошві кошти (кредит) у розмірі 40 000 доларів США на строк 15 років до 24.04.2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,50 відсотків річних (т. 1 а.с. 95-106).

25.04.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (відповідач) та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків особи, яка є позичальником банку №02/0015738/2611/08, за яким відповідач зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові (вигодонабувачеві) в порядку і на умовах визначених договором. Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи (т. 1 а.с. 8-9).

Страховими ризиками за договором страхування є смерть (загибель) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І та ІІ групи внаслідок нещасного випадку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер страхувальник ОСОБА_4, даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.02.2009 року (т. 1 а.с. 15).

12.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 2350/1500-09-2, яким надав відповідачу документи для здійснення страхової виплати та просив здійснити виплату страхового відшкодування згідно договору страхування №02/0015738/2611/08 (т. 1 а.с. 16).

28.12.2009 року відповідачем було надіслано лист № 17-05/13553 в якому на підставі п. 14.2.4 та п. 14.2.5 договору страхування №02/0015738/2611/08 від 25.04.2008 року, ст. 26 Закону України «Про страхуванння» відмовлено у здійсненні страхової виплати.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Стаття 989 Цивільного кодексу України, визначає перелік обов'язків страхувальника, одним з таких обов'язків є повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Як чітко визначено в п. 5 ст. 991 Цивільного кодексу України, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Договір страхування може передбачати також інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, якщо це не суперечить закону.

Так, відповідно до п. 11.1.2. договору страхування у випадку настання передбаченої договором події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа) або законний спадкоємець у випадку смерті страхувальника зобов'язаний письмово повідомити страховика про подію, яку може бути визнано страховим випадком (факсом, телеграфом тощо) протягом 2 (двох) робочих днів з моменту настання події. Перевищення зазначеного строку щодо повідомлення страховика про настання подій, яку може бути визнано страховим випадком є припустимим у випадку, коли страхувальник (законний спадкоємець) не мав фізичної можливості вчасно направити це повідомлення, зокрема внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю під час настання страхової події, що має бути підтверджено відповідним документом закладу охорони здоров'я.

Про смерть ОСОБА_4 страховик був повідомлений 13.04.2009 року на підставі заяви ОСОБА_5 № 914 від 13.04.2009 року про виплату страхового відшкодування, що є прямим порушенням пункту 11.1.2 договору страхування (т. 1 а.с. 50).

Позивачем листом № 2350/1500-09-2 від 12.11.2009 року було повідомлено відповідача про настання події, що може бути визнано страховим випадком у строк що перевищує 3 місяці, а договором передбачено 2 робочі дні (т. 1 а.с. 51).

Згідно із п. 14.2. договору страхування підставами для відмови страховика у здійсненні страхової виплати є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин у строки, визначені у договорі, страховикові у в компетентні державні органи, та (або) якщо цей факт не підтверджується зазначеними компетентними органами, наявність обставин, передбачених розділом 8 договору.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що, відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Проте, суд зроблено хибний висновку, в частині настання страхового випадку на підставах смерті застрахованої особи відповідно до п. 8.2.6 та п. 8.2.7. договору страхування внаслідок інфаркту та у зв'язку перебування застрахованої особи в момент смерті у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня, що стало однією з причин смерті.

Пунктом 8.2. Договору страхування передбачено, що страховик не несе відповідальності за договором, якщо страхові випадки стосовно конкретної застрахованої особи відбулися внаслідок інфаркту, інсульту, а також будь-якого іншого захворювання, крім захворювання, викликаного страховим випадком, виникли внаслідок втрати свідомості або погіршення психічного сприйняття застрахованої особи під дією алкоголю, наркотичних речовин, токсичних препаратів, а також медикаментів, що застосовувалися не за призначенням лікаря, або за призначенням особи, яка не має відповідної кваліфікації, якщо це було причиною нещасного випадку.

Як вбачається з довідки № 273 від 20.02.2009 року причиною смерті ОСОБА_4 була аспірація шматка м'яса, також дана обставина підтверджується, актом судово-медичного обстеження № 243 від 20.02.2009 року, судом помилково зроблно посилання на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.02.2009 року, таким чином, застосування в даному випадку п. 8.2.6. договору страхування - є не доцільним.

Також одним з посилань відмови у виплаті страхового відшкодування є тещо страхувальник в момент смерті перебував у стані алкгольного сп'яніння, дана обставина спростовується наступним.

В матеріалах справах є акт № 14 від 01.11.2010 року посмертної комплексної судової - психіатрічної експертизи, яка була проведена експертною комісією Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Експертизою встановлено, що ОСОБА_4 знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації (F10.00) без розладу сприйняття та втрати свідомості (т. 1 а.с. 113-118).

З наведеного слідує, що до даних правовідносин, які врегульвні в договорі страхування не може бути застосований п. 8.2.7.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що відмова у виплаті страхового відшкодування позивачу на підставах порушення останнім умов договору страхування в частині несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку спадкоємцем застрахованої особи є правомірною, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 року у справі № 5011-35/1177-2012 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 року у справі № 5011-35/1177-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-35/1177-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шапран В.В.