ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/11/122/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна», м.Харків, ЄДРПОУ 34859748,

до відповідача, Приватного підприємства «Явис-М», м.Донецьк, ЄДРПОУ 35035676,

про стягнення 40 592,21 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Полтавець В.О. - за ордером від 01.06.2012р. та договором №1 від 01.06.2012р.,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна», м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства «Явис-М», м.Донецьк, про стягнення заборгованості за означений вище товар у розмірі 40 592,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати поставленої продукції відповідно до видаткових накладних, внаслідок чого виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: видаткових накладних №Укр-010815 від 01.10.2010р., №Укр-011476 від 18.10.2010р., №Укр-012172 від 01.11.2010р., №Укр-012173 від 01.11.2010р., №Укр-012522 від 10.11.2010р., №Укр-012583 від 10.11.2010р., №Укр-013674 від 30.11.2010р. №Укр-014524 від 14.12.2010р., №Укр-014939 від 21.12.2010р., №Укр-015251 від 27.12.2010р., №Укр-015252 від 27.12.2010р., №Укр-000655 від 26.01.2011р., №Укр-003011 від 16.03.2011р., №Укр-003520 від 23.03.2011р., №Укр-003521 від 23.03.2011р., №Укр-003519 від 23.03.2011р., №Укр-003581 від 25.03.2011р., №Укр-004955 від 28.04.2011р., №Укр-006098 від 26.05.2011р., №Укр-006099 від 26.05.2011р., №Укр-007224 від 21.06.2011р., №Укр-007584 від 30.06.2011р., №Укр-010401 від 31.08.2011р., №Укр-013536 від 17.11.2011р., №Укр-013537 від 17.11.2011р., накладних на повернення №012522/1 від 14.12.2010р., №ЯМ-0000020 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000021 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000022 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000070 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000072 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000073 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000069 від 08.12.2011р., №ЯМ-0000071 від 08.12.2011р., №ЯМ-0000020 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000021 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000022 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000023 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000024 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000025 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000026 від 17.04.2012р. №ЯМ-0000027 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000028 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000029 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000030 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000031 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000032 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000033 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000034 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000036 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000037 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000038 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000039 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000040 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000041 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000042 від 17.04.2012р., розрахунок оплат за видатковими накладними між сторонами, розшифровка оплати за накладною №Укр-006099 від 26.05.2011р., вимоги №62 від 17.05.2012р., №63 від 17.05.2012р., №64 від 17.05.2012р., №65 від 17.05.2012р., №95 від 07.07.2012р., №№96 від 07.07.2012р., №97 від 07.07.2012р., №98 від 07.07.2012р., №114 від 18.07.2012р., №115 від 18.07.2012р., №116 від 18.07.2012р., №117 від 18.07.2012р., копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, опису-вкладення документів, що направляються поштою із фіскальним чеком №2957 від 18.07.2012р., актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2011р. , на 31.12.2011р., на 20.04.2012р., на 02.07.2012р., гарантійного листа №б/н від 13.03.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 203, 204, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 612, 629, 639, 640, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 22, 44, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи представником Позивача до матеріалів справи долучено письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог від 15.08.2012р., заява про відсутність розгляду у іншого судді даних позовних вимог від 15.08.2012р., реєстр оплат за період з 21.09.2010р. по 15.08.2012р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2012р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу, довідку з обслуговуючого банку ПАТ «Укрсоцбанк» про рух коштів по поточним рахункам ТОВ «Косметікмаркет Україна» з контрагентом ПП «Явис-М» та належним чином посвідчений реєстр платіжних доручень з обслуговуючого банку про підтвердження здійснення часткових оплат Відповідачем за період з 01.09.2010р. по 30.08.2012р., а також подана заява про механічне допущення помилки під час набору тексту позовної заяви разом із уточненою позовною заявою.

Представники Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не представив, причин неявки не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України.

Згідно видаткових накладних №Укр-010815 від 01.10.2010р., №Укр-011476 від 18.10.2010р., №Укр-012172 від 01.11.2010р., №Укр-012173 від 01.11.2010р., №Укр-012522 від 10.11.2010р., №Укр-012583 від 10.11.2010р., №Укр-013674 від 30.11.2010р. №Укр-014524 від 14.12.2010р., №Укр-014939 від 21.12.2010р., №Укр-015251 від 27.12.2010р., №Укр-015252 від 27.12.2010р., №Укр-000655 від 26.01.2011р., №Укр-003011 від 16.03.2011р., №Укр-003520 від 23.03.2011р., №Укр-003521 від 23.03.2011р., №Укр-003519 від 23.03.2011р., №Укр-003581 від 25.03.2011р., №Укр-004955 від 28.04.2011р., №Укр-006098 від 26.05.2011р., №Укр-006099 від 26.05.2011р., №Укр-007224 від 21.06.2011р., №Укр-007584 від 30.06.2011р., №Укр-010401 від 31.08.2011р., №Укр-013536 від 17.11.2011р., №Укр-013537 від 17.11.2011р., Позивач поставив товар Відповідачу загальною вартістю 274 124,82 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах скріпленими печатками з обох сторін.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочину поставки - найменування сторін, асортимент, кількість та вартість товару, у тому числі з урахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту представленої суду документації, первинні документи не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Згідно п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо передачі товару суду не надавались.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до положень п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи додано вимоги №62, №63, №64, №65 від 17.05.2012р., згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що виникла у зв'язку з неоплатою видаткових накладних №Укр-006099 від 26.05.2011р., №Укр-007224 від 21.06.2011р., №Укр-007584 від 30.06.2011р., №Укр-010401 від 31.08.2011р. у сумі 40 592,21 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначених документів підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Окрім того, згідно опису вкладення у цінний лист, на якому проставлений штамп поштового відділення, датований 18.07.2012р. разом із фіскальним чеком №2957 від 18.07.2012р., вбачається направлення Відповідачу вимог від 18.07.2012р., примірники яких представлені суду, про сплату поставленого, але несплаченого товару, вдруге.

Приймаючи до уваги дане, суд вважає, що Позивачем доведений факт направлення Відповідачу вимоги про оплату боргу, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на таке, враховуючи поштовий перебіг та положення ст.530 Цивільного кодексу України, на дату подання позову строк виконання зобов'язання по оплаті переданого товару за накладними є таким, що настав.

Як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідачем за накладними №012522/1 від 14.12.2010р., №ЯМ-0000020 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000021 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000022 від 23.03.2011р., №ЯМ-0000070 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000072 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000073 від 08.11.2011р., №ЯМ-0000069 від 08.12.2011р., №ЯМ-0000071 від 08.12.2011р., №ЯМ-0000020 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000021 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000022 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000023 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000024 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000025 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000026 від 17.04.2012р. №ЯМ-0000027 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000028 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000029 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000030 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000031 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000032 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000033 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000034 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000036 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000037 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000038 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000039 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000040 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000041 від 17.04.2012р., №ЯМ-0000042 від 17.04.2012р. повернуто товар на загальну суму 37 857,35 грн.

Відповідно до тверджень Позивача, що не спростовані матеріалами справи, Відповідач частково здійснив оплату отриманого від Позивача товару на підставі всіх наведених вище видаткових накладних у загальній сумі 195 675,26 грн., проте, у подальшому в повному обсязі не розрахувався. Внаслідок цього, є наявною заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 40 592,21 грн. з оплати товару прийнятого Приватним підприємством «Явис-М» за накладними №Укр-006099 від 26.05.2011р., №Укр-007224 від 21.06.2011р., №Укр-007584 від 30.06.2011р., №Укр-010401 від 31.08.2011р.

Дане грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовані.

Отже, вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства «Явис-М», м.Донецьк, боргу у розмірі 40 592,21 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна», м.Харків, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати за послуги адвоката у сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг та ведення справи в суді №1 від 01.06.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна» (Замовник) та адвокатом Полтавець Владислав Олександрович (Виконавець). Згідно з умовами даного договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги та юридичну допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів Замовника щодо захисту інтересів останнього в державних органах - господарському суді Донецької області з питання: стягнення заборгованості з ПП «Явис-М» в судовому порядку за поставку товару за накладними: №Укр-006099 від 26.05.2011р., №Укр-007224 від 21.06.2011р., №Укр-007584 від 30.06.2011р., №Укр-010401 від 31.08.2011р.

За приписом ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №783 від 12.08.2010р., видане на ім'я гр.Полтавець Владислав Олександрович.

Крім того, надано копію рахунку №б/н від 01.06.2012р. на суму 12 000,00 грн., видаткового касового ордену від 01.06.2012р. та квитанцію №33 від 01.06.2012р., відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна» на користь Полтавець В.О. сплачено юридичні послуги за договором №1 від 01.06.2012р.

Суд вважає дані документи належними у розумінні ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України доказами надання Позивачу правової допомоги, передбаченої вказаною угодою.

Однак, відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 1-2.10.1999р., які на підставі статей 11, 33-34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (15, 16 Закону України «Про адвокатуру») є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п.2 ст.33 Правил встановлено принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, що:

- зміст п.1.1 договору №1 від 01.06.2012р. про надання юридичних послуг не виключає ймовірної необхідності надання адвокатом послуг клієнту і на стадії апеляційного та касаційного перегляду справи №5006/11/122/2012, тоді як здійснений за договором платіж у 12 000,00грн. опосередковує повне виконання клієнтом своїх грошових зобов'язань і з урахуванням можливого апеляційного та касаційного провадження. В свою чергу, господарським судом Донецької області витрати мають розподілятися з огляду на обсяг наданих на момент прийняття рішення суду послуг;

- протягом розгляду справи адвокат Позивача був присутній у судових засіданнях, проте представництво також здійснювалось одноразово іншою особою, тоді як за змістом п.3.1.2 зазначеного договору представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях визначено як складова частина послуг, вартість яких заявлена до компенсації у складі судових витрат;

- матеріали справи містять документи, з яких вбачалося їх складання адвокатом (клопотання), проте з представлених разом із позовом - не вбачається їх підготовка адвокатом, як і документів поданих із клопотанням від 16.08.2012р., від 18.09.2012р. (не вбачається подання адвокатом запиту до банку з метою отримання представленої суду інформації), від 06.09.2012р.;

- характер та незначна складність розглядуваних в межах справи №5006/11/122/2012 правовідносин, відсутність серед наданих Позивачем документів доказів на підтвердження видатків, пов'язаних із розглядом справи (транспортних на відрядження тощо), невелика кількість судових засідань;

суд дійшов висновку, що належна до компенсації Позивачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 4 000,00 грн.

Судові витрати розподіляються, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 44, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна», м.Харків, до Відповідача, Приватного підприємства «Явис-М», м.Донецьк, про стягнення заборгованості за означений вище товар у розмірі 40 592,21 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Явис-М» (83074, м.Донецьк, Пролетарський район, вул.Вільнюська, б.3, кв.9, ЄДРПОУ 35035676, фактична адреса офісу: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Таганрогська, б.5, п/р26006210169915 в АТ «Прокредитбанк» у м.Донецьк, МФО 320984, п/р26001193071900 АКІБ «Укрсиббанк» у м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна» (61105, м.Харків, вул.Морозова, б.18, офіс, ЄДРПОУ 34859748, фактична адреса: 61105, м.Харків, вул.Киргизька, 19, корпус 1, оф.601, поштова адреса: 61105, а/с 8318, р/р26006000072255 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 40 592,21 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Явис-М» (83074, м.Донецьк, Пролетарський район, вул.Вільнюська, б.3, кв.9, ЄДРПОУ 35035676, фактична адреса офісу: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Таганрогська, б.5, п/р26006210169915 в АТ «Прокредитбанк» у м.Донецьк, МФО 320984, п/р26001193071900 АКІБ «Укрсиббанк» у м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Косметікмаркет Україна» (61105, м.Харків, вул.Морозова, б.18, офіс, ЄДРПОУ 34859748, фактична адреса: 61105, м.Харків, вул.Киргизька, 19, корпус 1, оф.601, поштова адреса: 61105, а/с 8318, р/р26006000072255 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн. та .витрат на адвокатські послуги в розмірі 4 000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В судовому засіданні 03.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 08.10.2012р.

Суддя Соболєва С.М.