ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2012 р. Справа № 26/5014/1386/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуЛуганської міської ради
на постановувід 20.08.12 Донецького апеляційного господарського суду
у справі№26/5014/1386/2012
господарського судуЛуганської області
за позовомЛуганської міської ради
доПублічного акціонерного товариства "Український комунальний банк"
простягнення 743831,10 грн.
за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Український комунальний банк"
доЛуганської міської ради
про визнання припиненим з 10.12.09 договору оренди землі
за участю представників сторін
від позивача:Кожихов А.Ю., дов.
від відповідача:Шатських В.В., дов.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 17.07.12 господарського суду Луганської області (суддя Єжова С.С.), яке залишено без змін постановою від 20.08.12 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Будко Н.В. - головуючого, Манжур В.В., М'ясищева А.М.) у первісному позові Луганської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 739605,22 грн. та пені в сумі 4225,88 грн., та у зустрічному позові Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" до Луганської міської ради про визнання припиненим з 10.12.09 договору оренди землі від 19.04.07, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 03.07.07 за №040740200142, відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач за первісним позовом не довів факт користування відповідачем за первісним позовом спірною земельною ділянкою, з огляду на що вимога про стягнення заборгованості з орендної плати є безпідставною, а плату за користування земельною ділянкою зобов'язаний вносити належний землекористувач.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з огляду на приписи ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст. 152 ЗК України, вимога про визнання факту припинення спірного договору оренди земельної ділянки не відповідає передбаченим чинним законодавством способам захисту, не призводить до відновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову в господарському суді.
Ухвалою від 09.10.12 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача за первісним позовом, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення первісного позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення та неврахування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 526, 654 Цивільного кодексу України, а також недотримання порядку переоформлення права оренди земельної ділянки новим власником нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, без згоди власника земельної ділянки.
Відповідач заперечив доводи касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов 23.10.12 до Вищого господарського суду України.
Від позивача 24.10.12 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових документів, а в судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про розгляд вказаних письмових доказів. Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судова колегія в судовому засіданні дійшла висновку про відмову в задоволенні усного клопотання скаржника та долучення письмових документів до матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі рішення Луганської міської ради від 27.12.06 №12/121 між позивачем та відповідачем 19.04.07 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,5720 га, про що у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська вчинено запис від 03.07.07 за №040740200142.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана земельна ділянка передана відповідачу за актом приймання-передачі від 04.07.07.
За умовами п. 1 договору оренди землі орендодавець (Луганська міська рада) надає, а орендар (Акціонерний банк "Український комунальний банк") приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщені нежитлові будівлі та споруди, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, 2-й Оборонний проїзд, 7г.
Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці розташовані: матеріальний склад з напівпідвалом, рампою (А-1), склад макулатури з напівпідвалом, рампою (Б-1), прохідна з вхідним ґанком (В-1), сховище (Г-1), матеріальний склад з навісами (Д-1), зарядна (Ж-2), гараж (З-1), шпалерне виробництво (К-1), вагарня (Л-1), склад паперу з рампами (Н-1), два протипожежні резервуари (Е, И), огорожа (№1, №2), замощення (I), залізниця (№3), які належать АБ "Український комунальний банк". Також на вказаній земельній ділянці розташовані дві металеві споруди складів, теплиця, що будується, очисна споруда, які знаходяться на балансі АБ "Український комунальний банк", та споруда альтанки, документи щодо належності якої не надані.
Згідно п. 8 договору річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5, тобто 250 відсотків земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки, у гривнях.
Щороку станом на 1 січня поточного року річна орендна плата попереднього року індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України. Якщо розрахований згідно цього порядку коефіцієнт менше чи дорівнює одиниці, індексація орендної плати не проводиться (п. 9 договору).
Відповідно до п. 11 договору орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У п. 15 договору сторони узгодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря справляється пеня у розміру пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення.
За твердженнями позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за землю за період з 01.12.09 по 31.03.12 у сумі 739605,22 грн., на яку позивач нарахував пеню за період з 01.02.10 по 31.07.10 у сумі 4225,88 грн. Судова колегія зазначає, що вказаний у рішенні суду період нарахування пені з 01.12.10 по 31.07.10 суперечить розрахунку позивача щодо періоду нарахування пені.
У зв'язку з такими обставинами Луганська міська рада звернулася до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про стягнення з ПАТ "Український комунальний банк" (правонаступник Акціонерного банку "Український комунальний банк") заборгованості з орендної плати та нарахованої пені.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Як встановили попередні судові інстанції, в матеріалах справи містяться довідки Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів про розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2010-2012 роки, згідно з якими нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 5107119,10 грн., а також зазначено приклад розрахунку орендної плати.
З огляду на такі обставини, позивач нарахував відповідачу орендну плату за період з 01.12.09 по 31.03.12 в сумі 739605,22 грн.
Проте, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати на підставі нормативно-грошової оцінки для її розрахунку у 2010-2012 роках, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили відповідність розрахунку заборгованості чинному законодавству, враховуючи те, що приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендну плату віднесено до істотних умов договору оренди, а також те, що ціна договору встановлюється за узгодженням сторін і у випадку недосягнення згоди відповідний спір вирішується в судовому порядку. Судами не встановлено наявність такого спору у 2009-2012 роках, тому правомірність нарахування саме такої суми орендної плати є передчасним.
Приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним банком "Український комунальний банк" та Приватним підприємством "Новий формат плюс" 17.11.06 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Луганськ, 2-й Оборонний проїзд, 7г та належать АБ "Український комунальний банк" на підставі рішення господарського суду Луганської області від 21.12.04 у справі №14/124пн, зареєстрованого Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 11.01.05 за №1842. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Боровіковим А.М. та зареєстрований в реєстрі за №3533.
Зі змісту п. 1.2 договору купівлі продажу випливає, що відчужувані за цим договором нерухомі об'єкти співпадають з об'єктами, які визначені у п. 3 договору оренди земельної ділянки як такі, що розташовані на орендованій земельній ділянці, та перебувають на балансі АБ "Український комунальний банк".
З матеріалів справи вбачається, що набувач нерухомого майна ПП "Новий формат плюс" звернувся до Луганської міської ради з листом №68 від 17.09.07 про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 2,5720 га за адресою: м. Луганськ, 2-й Оборонний проїзд, 7г.
Відповідач за первісним позовом також звернувся до Луганської міської ради з листом №3761 від 18.09.07 про припинення права оренди спірної земельної ділянки, в зв'язку з добровільною відмовою.
Суди встановили, що на підставі вищевказаних листів Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради підготувало комплексний висновок №01-14/4 від 21.11.07, яким визнано необхідним надати ПП "Новий формат плюс" дозвіл на реконструкцію будівлі цеху шпалерного виробництва, припинити право оренди АБ "Український комунальний банк" земельної ділянки площею 2,5720 га за адресою 2-й Оборонний проїзд, 7г, м. Луганськ, у зв'язку з добровільною відмовою від цього права, надати ПП "Новий формат плюс" згоду на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, суди також встановили, що Луганська міська рада не приймала відповідного рішення з цього питання.
Зі змісту ч.ч.1, 2 ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, переходить право на земельну ділянку, яке було у попереднього власника нерухомого об'єкта. Зокрема щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, як передбачено приписами ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 124, 126 ЗК України, право користування виникає виключно на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Одночасно слід враховувати положення ст. 31 Закону України "Про оренду землі" і ст. 141 ЗК України, які є причинно-наслідковими у виникненні обставин, передбачених ст. 120 ЗК України, при набутті права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на відповідній земельній ділянці.
На підставі вищевказаних норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивач за первісним позовом не довів факт користування спірною земельною ділянкою в період з 01.12.09 по 31.03.12 саме Публічним акціонерним товариством "Український комунальний банк", з огляду на що вимога про стягнення заборгованості та пені з відповідача за первісним позовом є безпідставною і задоволенню не підлягає.
З таким висновком господарських судів не можна погодитись з огляду на те, що попередні судові інстанції, посилаючись на договір купівлі-продажу, укладений 17.11.06 між ПАТ "Український комунальний банк" та ПП "Новий формат плюс", дійшли висновку про припинення користування відповідачем за первісним позовом спірною земельною ділянкою, не враховуючи встановлених законодавством вимог до порядку, з яким пов'язаний перехід прав на земельні ділянки (ст. 31 ЗУ "Про оренду землі", ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України). Отже чинне на момент відчуження відповідачем нерухомого майна законодавство не передбачало перехід права оренди на земельну ділянку без рішення відповідного органу, а судами не встановлено обставин припинення спірного в справі договору оренди землі в передбаченому законом порядку, на підставі заяви відповідача про добровільну відмову від користування відповідною земельною ділянкою.
З матеріалів справи та судових рішень не вбачається, що після звернення з листом до позивача про припинення права користування земельною ділянкою, відповідач скористався своїм правом припинити договір у судовому порядку. Одночасно, як свідчать матеріали справи та встановили суди, відповідач в період з 2007 по 2009 роки вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, відповідачем не спростовано обставини чинності спірного в справі договору на момент розгляду даного спору судами, як і обставини користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим висновок судів про недоведення позивачем факту наявності у відповідача статусу землекористувача цієї ділянки є передчасним.
Разом з тим, встановивши факт відчуження відповідачем нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці на користь Приватного підприємства "Новий формат плюс" за договором купівлі-продажу, що не оспорюється позивачем, суди залишили поза увагою обставини, які б свідчили про факт передачі ПАТ "Український комунальний банк" нежитлових будівель та споруд та момент припинення користування останнім спірною земельною ділянкою згідно законодавства та належного акту прийому-передачі нерухомого майна та земельної ділянки.
Обставини звернення ПП "Новий формат плюс" з листом до Луганської міської ради щодо оформлення права оренди, добровільна відмова ПАТ "Український комунальний банк" від права оренди та наявність позитивного Комплексного висновку №01-14/4 від 21.11.07 Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради не спростовують припинення користування спірною земельною ділянкою відповідачем та не доводять фактичного користування спірною земельною ділянкою новим набувачем нерухомого майна, згідно законодавства.
При розгляді справи суди залишили поза увагою та не з'ясували суттєві обставини, пов'язані з оформленням відповідачем права користування земельною ділянкою. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ще у 2006 році за договором купівлі-продажу від 17.11.06 вже відчужив право власності на нежитлові будівлі та споруди на користь ПП "Новий формат плюс". Тобто на момент прийняття 27.12.06 рішення Луганською міською радою та укладення 19.04.07 договору оренди землі, банк вже не був власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці. Тому підстави надання права оренди ПАТ "Український комунальний банк" слід встановити виходячи з вимог законодавства про оренду землі та реальних намірів відповідача набути права оренди та користуватись земельною ділянкою. Одночасно, прийнявши на себе зобов'язання орендаря, відповідач має виконувати прийняті на себе згідно договору оренди зобов'язання.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що вищевказаним Комплексним висновком №01-14/4 від 21.11.07 визнано за можливе, зокрема, надати Приватному підприємству "Новий формат плюс" дозвіл на реконструкцію будівлі цеху шпалерного виробництва, розміщеного на спірній земельній ділянці. Натомість, рішення Луганської міської ради №12/121 від 27.12.06 стосувалося передачі в оренду земельної ділянки під вже розміщені на ній нежитлові будівлі та споруди. У зв'язку з цим необхідним є також з'ясування обставин щодо мети, для якої була відведена спірна земельна ділянка, а відтак наявності підстав для застосування положень ст. 377 ЦК України та ст. 120, 123 ЗК України.
Відтак господарським судам слід було встановити, на підставі поданих доказів, наявність або відсутність користування спірною земельною ділянкою відповідачем за первісним позовом, правомірність розрахунку позивачем в односторонньому порядку заборгованості за орендну плату, а також правомірність дій відповідача щодо припинення плати за оренду земельної ділянки, за наявності відповідного рішення ради та договору оренди. Проте такі висновки у рішенні та постанові попередніх судових інстанцій відсутні. Не надавши оцінку таким суттєвим обставинам у справі, суди не виконали вимог законодавства, яке регулює правовідносини по платі за використання земель державної та комунальної власності.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення попередніх судових інстанцій по первісному позову прийняті передчасно за неповним з'ясуванням обставин справи.
Розглянувши зустрічний позов про визнання припиненим з 10.12.09 договору оренди землі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли по суті правильного висновку про невідповідність даної вимоги приписам ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст. 152 ЗК України. Одночасно судова колегія звертає увагу на те, що ст. 152 ЗК України також передбачає застосування інших, передбачених законом, способів захисту прав на земельні ділянки, зокрема, припинення договору оренди.
Вимога про визнання факту припиненим з 10.12.09 договору оренди земельної ділянки, як спосіб захисту прав на земельні ділянки, чинним законодавством не передбачена та не призводить до поновлення порушеного права, а відтак не може бути самостійним предметом позову у господарському суді. Враховуючи викладене, суди обґрунтовано відмовили відповідачу у задоволенні зустрічного позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні первісного позову як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.12 та рішення господарського суду Луганської області від 17.07.12 у справі №26/5014/1386/2012 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, а справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.12 та рішення господарського суду Луганської області від 17.07.12 залишити без змін.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький