ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 63456/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 13.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги,-

встановила:

У травні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щорічної допомоги.

Позивачка свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалась.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Оскарженою постановою позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 16, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була зупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Твердження апелянта, що управління Пенсійного фонду України не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, тому не може бути належним відповідачем у даній справі, є безпідставним, оскільки згідно п.2.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.

Крім того, згідно ст. 46 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року пенсія виплачується за минулий час лише нарахована і невиплачена. В даному випадку пенсія позивачу не нараховувалася, а тому підстав для її стягнення за минулий час немає. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт наполягає на застосуванні строків звернення до суду.

Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період 09.07.2007 року по 23.11.2007 року.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 13.12.2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс