АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючого судді Приндюк М.В.
суддів Бартащук Л.В., Коваль С.М.
з участю прокурора Гуменюк Л.М.
підозрюваного ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 149-1 КПК України щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, обіймаючого посаду головного фахівця відділу організації туристично-екскурсійного обслуговування ПрАТ «Укрпрофтур», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., раніше не судимого,-
який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до постанови, суд при розгляді подання слідчого встановив, що наведені у поданні дані про необхідність обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не підтверджується матеріалами справи та не містять достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі чи виконанню процесуальних рішень, а тому дійшов висновку, що у задоволенні подання слідчого слід відмовити. Відмовивши у задоволенні подання, суд обрав щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, зазначивши, що такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, попередить вчинення ним інших протиправних діянь та забезпечить виконання процесуальних рішень.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а матеріали подання направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Прокурор вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки суд при розгляді справи неналежно оцінив обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, зокрема тих даних, що свідчать про умисність та цілеспрямованість дій підозрюваного. Також прокурор зазначає, що суд не дав належну оцінку тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та тим обставинам, що ймовірність доведення у встановленому законом порядку вини підозрюваного в сукупності з його обізнаністю про усіх осіб, причетних до вчинення інкримінованого злочину, дає обґрунтовані підстави вбачати наявність реальної можливості впливу підозрюваного на свідків по справі та ухилення від слідства та суду. Крім того, прокурор зазначає, що з урахуванням положень ст. 154-1 КПК України розмір застави, обраної відносно ОСОБА_1, є занадто малим по відношенню до предмету злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, обвинуваченого, який, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, захисника, який також просив відмовити в задоволенні апеляції прокурора, вивчивши матеріали судової та кримінальної справ, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Як вбачається з постанови суду, 08 серпня 2012 року постановою слідчого в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України. В цей же день ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні зазначеного злочину. 10 серпня 2012 року слідчий звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Постановою суду від 10 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні подання слідчого та обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 149-1 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», суд, розглядаючи подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинен врахувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
Зазначені вимоги закону суд при розгляді подання слідчого дотримався.
Перевіряючи доводи подання слідчого на предмет наявності законних підстав для обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судом встановлено, що подання слідчого не містить конкретних підстав для обрання щодо ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу та в ньому не наведено жодних фактичних даних, з посиланням на матеріали справи, що ОСОБА_1 вчиняв або має намір вчиняти дії, які б перешкоджали встановленню істини у справі чи здійсненню правосуддя.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано врахував при прийнятті рішення вищезазначені обставини, а тому дійшов правильного висновку, щодо недоцільності обмеження права ОСОБА_1 на свободу.
Пунктом 15 Рекомендацій R (80) 11 Комітету Міністрів державам - членам ради Європи передбачено обов'язок суду при вивчені можливості уникнути взяття особи під варту розглянути всі можливі альтернативні заходи для забезпечення належної процесуальної поведінки особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», коли єдиною підставою утримання під вартою є побоювання того, що обвинувачений зникне, його належить звільнити з-під варти, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки в суд (орган досудового слідства), наприклад через внесення застави.
Зазначені рекомендації в повній мірі виконані судом, оскільки з урахуванням позитивних даних про особу ОСОБА_1 та з метою забезпечити його належну процесуальну поведінку, суд обрав щодо ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід - заставу. Із вказаним рішенням погоджується і колегія суддів та вважає, що запобіжний захід у вигляді застави є достатнім стримуючим засобом, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, що випливають із змісту ч. 2 ст. 148 КПК.
Твердження прокурора, про те, що ОСОБА_1 впливатиме на свідків по справі та ухилятиметься від слідства та суду колегія суддів розцінює виключно як припущення, оскільки зазначені твердження не містять конкретизації з посиланням на фактичні обставини справи, а як свідчать норми міжнародного та національного законодавства, лише припущення щодо неналежної процесуальної поведінки особи не є законною підставою для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Тяжкість злочину, на яку посилається прокурор, хоча і є необхідною умовою для законності взяття особи під варту, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у право особи на свободу.
Доводи апеляції прокурора про те, що розмір застави визначений судом є занадто малим по відношенню до предмету злочину є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 154-1 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 4500 до 17000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому зміст зазначеної норми не пов'язує розмір застави із розміром предмету злочину, який, до речі, відповідно до матеріалів справи було вилучено органом досудового слідства.
Тому, розмір застави, а саме: 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень, судом визначено правильно, у відповідності до вимог закону.
Порушень норм КПК України, які могли б бути підставою для скасування постанови, судом не допущено.
Таким чином, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення
Керуючись ст.ст. 154-1,165-2, 362, 365, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень та покладено обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий:
Судді: