Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Мелінишин Г.П.
суддів: Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря: Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 18 липня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивували тим, що на праві спільної часткової власності членів колгоспного двору їм та ОСОБА_4 належало по 1/3 частині житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 Снятинського району. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на належну йому частину житлового будинку та господарських споруд. Спадкоємцем майна померлого за заповітом є ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що на час смерті спадкодавця не було визначено частки у спірному будинковолодінні, державним нотаріусом відмовлено у оформленні спадщини. Крім того, в Коломийському МБТІ свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння зареєстроване на ім'я ОСОБА_4 З цих підстав просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3, а за ОСОБА_2 - на 2/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, Снятинського району, Івано-Франківської області.
Рішенням Снятинського районного суду від 18 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначають, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми цивільного законодавства, яке регулює відносини щодо самовільного будівництва. При цьому суд не взяв до уваги, що спірне будинковолодіння зареєстроване у Підвисоцькій сільській раді та в Коломийському МБТІ, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок. Крім того відповідно до довідки сільської ради за спірним будинковолодінням закріплено земельну ділянку.
При вирішенні даного спору судом також не взято до уваги, що проживаючи станом на 15.04.1991 року у спірному будинковолодінні та беручи участь у веденні спільного господарства вони набули право спільної часткової власності у колгоспному дворі. Однак, у зв'язку з тим, що на час смерті спадкодавця не було визначено частки у даному будинку, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 в оформлені спадщини.
Крім того, відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З цих підстав просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення - до скасування з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних доказів того, що спірне будинковолодіння не є самовільно збудованим, прийняте в експлуатацію, належало спадкодавцеві і входило до спадщини. Крім того, до моменту державної реєстрації права на нерухоме майно спадкоємець не є власником цього майна. Відповідно його права не були порушені, оспорювані або невизнані, тому підстави для захисту їх в спосіб, передбачений вимогами ст. 392 ЦК України, відсутні.
Однак погодитися з такими висновками колегія суддів не може виходячи з наступного.
Зазначаючи як підставу для відмови в позові те, що позивач не надав доказів прийняття житлового будинку до експлуатації, тому в силу ст. 105 ЦК УРСР, чинної на час його будівництва, житловий будинок є самочинним, суд прийшов до висновку, який не оснований на нормі права та зроблений з порушенням норм процесуального права.
Як передбачено ст.126 ЦК ( в ред.1963р.) право на майно, що належало колгоспному двору і збереглося на час його припинення (15.04.1991р.), мають члени двору, які на цю дату не втратили права на частку в майні двору. При цьому розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 13.10.1990 року жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який зведений в 1931 році та розташований в АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 (а.с.4). Вказане свідоцтво зареєстроване в Коломийському бюро технічної інвентаризації 13.07.1990 року за № 48.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 15.04.1991 року в будинковолодінні зареєстровані та проживали ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 (а.с.5).
Рішенням виконкому Підвисоцької сільської ради від 23.03.2006 року внесено зміни у рішення виконкому сільської ради від 22.09.1989 року та вирішено оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - по 1/3 частки за кожним. Зобов'язано Коломийське МБТІ внести зміни в книгу державної реєстрації та видати свідоцтво на право власності на житловий будинок (а.с.6).
Проте, у встановленому законом порядку оформлено таке право власності не було та відповідно не було внесено зміни в книгу державної реєстрації.
Відповідно до довідки Підвисоцької сільської ради №235 від 09.02.2012 року за будинком закріплено земельну ділянку розміром 0,80 га. (а.с.17).
Наведені вище обставини спростовують факт самочинного будівництва спірного будинковолодіння, підтверджують виникнення права власності на житлові будинки, споруди незалежно від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації, а отже віднесення його до об'єкту нерухомого майна та об'єкту спадкування.
Тому судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми права, передбачені ст. 376 ЦК України та положення Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо необхідності державної реєстрації прав спадкодавця на нерухоме майно, які на них не поширюються.
Також в зв'язку з цим необґрунтованими є доводи суду щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України згідно ст. 360-7 ЦПК України, оскільки наведені рішення передбачають застосування правової норми з приводу спадкування прав, а не щодо виникнення права власності спадкодавця на майно.
З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 склав заповітне розпорядження, згідно з яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_2 (а.с. 8).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 складеного на ім'я ОСОБА_1 08.07.2011 року, та довідки про відповідність збудованого житлового будинку будівельним нормам та вимогам від 05.03.2012 року спірний будинок відповідає вимогам державних будівельних нормам і вимогам ( а.с.11, 13-16).
Встановлено, що в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно - 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами .
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений законом строк ОСОБА_2 звернувся до Першої Снятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька. На підставі цього було відкрито спадкову справу за № 377/201108. Дружина померлого ОСОБА_1 від одержання обов'язкової частки у спадщині та від видачі свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя після смерті чоловіка відмовилась.
Снятинською державною нотаріальною конторою для видачі свідоцтва про право на спадщину заявника зобов'язано подати документ, який би підтверджував право власності померлого на нерухоме майно, а також Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, який видається Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи судом встановлено неповно, висновки суду щодо відмови в позові суперечать зібраним та представленим сторонами доказам, невірно застосовані норми матеріального права, рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
На підставі наведеного, ст. 126 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 356, 392, 1233,1236 ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Снятинського районного суду від 18 липня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 Снятинського району вартістю 56527 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 вартістю 56527 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
О.Є. Меленко
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа №2/0914/1535/2012 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.
Провадження № 22ц/0990/1810/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 37