ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2012 р. Справа № 18/1117/12
за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2", вул. Калініна, буд.14, м. Полтава, 36021
до Полтавського обласного виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008
про зобов'язання відповідача виключити п.5.2.8. з змісту договору № 201 від 01.05.2012р.
Суддя Погрібна С.В.
Представники:
До перерви:
від позивача: Мкртчян Є.М. - довіреність від 26.04.2012 року;
від відповідача: Міняйло Г.Ю. - довіреність від 19-04/25 від 04.01.2012 року.
Після перерви:
від позивача: Мкртчян Є.М. - довіреність від 26.04.2012 року;
від відповідача: Міняйло Г.Ю. - довіреність від 19-04/25 від 04.01.2012 року.
Рішення прийнято після перерви, оголошеної в судовому засіданні від 02 серпня 2012 року.
У судовому засіданні 03.08.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.
СУТЬ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" звернулося до суду із позовною заявою про зобов'язання відповідача виключити п. 5.2.8. зі змісту Договору № 201 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.05.2012 року (надалі - "Договір").
Через канцелярію суду відповідач супровідним листом № 19-01/5098 від 01.08.2012 року (вх. № 10160д від 02.08.2012 року) надав копію виписки щодо відповідача станом на 09.07.2012 року.
Через канцелярію суду позивач супровідним листом № 1019/02 від 30.07.2012 року (вх. № 10050д від 31.07.2012 року) надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача станом на 27.07.2012 року, копію статуту позивача, акт приймання-передачі основних засобів, копію листів відповідача від 22.05.2012 року № 19-17/4118 та № 19-17/4119, заперечення на відзив та доповнення до відзиву.
У запереченні на відзив та доповнення до відзиву відповідач зокрема вказує, що "ЖЕО №2" відповідно до п. 4 ст. 181 ГК України підписано та направлено на адресу відповідача проект договору № 201 від 01.05.2012 року із запереченнями відносно п. 5.2.8. у вигляді пропозиції "додаткової угоди". З посиланням на ст. 625 ЦК України зазначає, що Договір містить істотні умови, які є підставою для визнання п. 5.2.8. Договору недійсним та виключення його з зазначеного Договору, а саме: Договір є Типовою формою, тому не може містити умови про переведення боргу; між відповідачем та КП "ЖЕО № 5" існує по даний час договір № 186 від 08.10.2010 року про надання послуг з постачання тепла у вигляді гарячої води, по якому рахується заборгованість, визначена у п. 5.2.8. Договору № 201 від 01.05.2012 року; між КП "ЖЕО № 5" та сторонами у справі договір про перевід боргу не укладався, відповідно до Рішення двадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16.03.2012 року позивачу передані лише основні засоби без боргів.
Підсумовуючи наведене, позивач просить суд визнати недійсним та виключити п. 5.2.8. з договору № 201 від 01.05.2012 року, отже фактично заявив про зміну предмету позову.
У судовому засіданні представник позивача просить суд визнати недійсним та виключити п. 5.2.8. з договору № 201 від 01.05.2012 року з підстав, викладених у запереченні на відзив та доповнення до відзиву.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України право на зміну предмету позову може бути реалізоване позивачем до початку розгляду справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, передбачених ст. 57 названого кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Початок розгляду справи по суті має з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог (п.3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Розгляд даної справи по суті розпочався у судовому засіданні, яке відбулося 24.07.2012 року.
Враховуючи те, що заява про зміну предмету позову, викладена у запереченні на відзив та доповнення до відзиву, подана позивачем до суду 31.07.2012 року, тобто після початку розгляду справи по суті та до заяви не додано доказів надіслання її копії та копії доданих до неї документів відповідачу, зміна предмету позову судом не приймається, а розгляд справи продовжується за вимогами, що первісно заявлені позивачем у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву на позов, де зокрема зазначає що договір № 201 від 01.05.2012 року підписаний позивачем без застережень та зауважень, підстави для внесення змін в цей договір відсутні, заборгованість, зазначена у п. 5.2.8. Договору № 201 від 01.05.2012 року утворилась за позивачем внаслідок невиконання зобов'язань з оплати наданих відповідачем послуг за договором № 186 від 18.10.2010 року, укладеним між КП "ЖЕО № 5" та відповідачем, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, що не відповідає приписам ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Розглянувши матеріли справи, заслухавши представників сторін, суд, встановив.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідно до Рішення двадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16.03.2012 року з 01.04.2012 року (а.с. 28) КП "ЖЕО №2" визначено балансоутримувачем житлових будинків, споруд і прибудинкових територій, які належать територіальний громаді міста, та знаходились на балансах комунального підприємства "ЖЕО № 4", комунального підприємства "ЖЕО № 5", комунального підприємства "ЖЕО № 8", ГЖЕД № 6, ГЖЕД № 7, ГЖЕД № 11.
Позивач також вказує, що при узгодженні між сторонами проекту Договору № 201 від 01.05.2012 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води по об'єктах, що знаходяться у м. Полтаві по вул. М. Бірюзова, 94 та вул. М. Башкірцевої, 35, між сторонами виникли суперечки в частині п. 5.2.8. Договору, зміст якого полягає у наступному: "Споживач визнає заборгованість, що склалася станом на 01.05.2012 року в сумі 66 455,95 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 95 коп.) по вул. М. Бірюзова, 94 та заборгованість в сумі 2 104,00 грн. (дві тисячі сто чотири грн. 00 коп. по вул. М. Башкірцевої, 35 та зобов'язується її сплатити".
Позивач зазначає, що у зв'язку з наведеним, проект Договору № 201 від 01.05.2012 року був підписаний ним з додаткової угодою № 1 від 10.05.2012 року (яку у тексті позову позивач визначає як "протокол розбіжностей") та вказує, що ним запропоновано відповідачу виключити п. 5.2.8. з проекту Договору № 201 від 01.05.2012 року шляхом надіслання відповідачу Додаткової угоди № 1 від 10.05.2012 року (а.с. 9).
За твердженням позивача, у процесі спільного розгляду згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 22.05.2012 року (яким позивач вважає лист відповідача № 19-17/4116 про відмову від підписання додаткової угоди № 1 від 10.05.2012 року (а.с.10)), сторони не прийшли згоди в частині виключення з тексту Договору пункту 5.2.8., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача виключити п. 5.2.8. з змісту Договору № 201 від 01.05.2012 року.
Позовні вимоги з урахуванням наданих пояснень та заперечень позивач зокрема мотивує наступним:
- заборгованість, визначена у п. 5.2.8. Договору виникла на підставі договору № 186 від 18.10.2010 року про надання послуг з постачання тепла у вигляді гарячої води, укладеним між КП "ЖЕО № 5" та відповідачем за послуги надані КП "ЖЕО № 5" по об'єктах, що знаходяться у м. Полтаві по вул. М. Бірюзова, 94 та вул. М. Башкірцевої, 35 та передані на баланс позивачу відповідно до Рішення двадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16.03.2012 року;
- КП "ЖЕО № 5" є самостійною юридичною особою, не підпорядковане позивачу, не ліквідоване та не визнане банкрутом;
- між КП "ЖЕО № 5" та сторонами у справі не підписано договір про переведення боргу, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати заборгованості, визначеної у п. 5.2.8.Договору.
У подальшому в запереченні на відзив та доповнення до відзиву позивач просить суд визнати недійсним п. 5.2.8. Договору та виключити його з договору.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
1. Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що Договір № 201 від 01.05.2012 року підписано позивачем із протоколом розбіжностей, оскільки наявність такого протоколу позивачем доказово не підтверджена. Підписання позивачем Договору № 201 від 01.05.2012 року із застереженням, що Договір підписано з додатковою угодою, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 181 ГПК України. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем проект Договору № 201 від 01.05.2012 року підписано без застережень та зауважень, які б свідчили про те, що договір є неукладеним.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення.
Отже, суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішення суду, а не зобов'язанням відповідача виключити з тексту договору пункт договору, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішення, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає матеріально правовим способам захисту встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Позивач не навів інших положень закону, якому відповідає визначений ним спосіб захисту порушеного права. Зазначений спосіб захисту також не передбачений Договором № 201 від 01.05.2012 року.
3. Крім цього позивачем також не враховано наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не довів наявність передбачених законом або договором підстав для зміни Договору № 201 від 01.05.2012 року у судовому порядку.
Згідно положень ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і запереченнями поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України (п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Повне рішення складено 08.08.2012 року.
Суддя Погрібна С.В.