ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 36/240 27.06.12

За заявою Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»

до Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Міністерство інфраструктури України

2) Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»

про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

Від прокуратури: Шокіна Т.В.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи 1: Глєбов С.В.

від третьої особи 2: Сімон І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»задоволено повністю: 1) встановлено сервітут Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" щодо наступних об'єктів нерухомості: - причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - береговий пірс місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - набережна - місце розташування м. Світловодськ, Кіровоградської області, (далі - Майно) з наступними умовами:

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває наступних прав щодо користування Майном:

- право безперешкодного користування майном щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у Статуті ВАТ "Кременчуцький річковий порт";

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-яких інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ "Кременчуцький річковий порт" з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ "Кременчуцький річковий порт"у зв'язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ "Кременчуцький річковий порт" має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд,

- вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого Майна:

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право взагалі вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ "Кременчуцький річковий порт" у зв'язку із зазначеним вище.

Сервітут встановити без визначення строку.

ВАТ "Кременчуцький річковий порт" вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 "Про портові збори".

Даний сервітут не підлягає відчуженню.

Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Збитки, завдані ВАТ "Кременчуцький річковий порт" власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах.

Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ВАТ "Кременчуцький річковий порт", встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.

2) Визнано право Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу;

3) Зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт" користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна;

4) Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. та Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. залишено без змін.

08.05.2012р. Дніпровський екологічний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, відповідно до якої прокурор просить суд переглянути рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій, за нововиявленими обставинами та скасувати його, а також прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Кременчуцький річковий порт»

В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, Дніпровський екологічний прокурор посилається на те, що внаслідок прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011р., стали відомі обставини, які підтвердили те, що органом управління майном, щодо якого суд встановив сервітут, є ( було на момент винесення рішення №36/240) Міністерство транспорту та зв'язку (нині - Міністерство інфраструктури України), а не Фонд державного майна України. Як вказує заявник, вищевказані обставини істотно впливають на оцінку доказів у справі №36/240 і виключають необхідність ВАТ "Кременчуцький річковий порт" встановлення сервітуту на об'єкти нерухомості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012р. суддя Бондарчук В.В. відновила Дніпровському екологічному прокурору строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, залучила до участі у розгляді заяви третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - 1) Міністерство інфраструктури України; 2) Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»та розгляд заяви призначила на 28.05.2012 р.

25.05.2012р. через загальний відділ діловодства Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький річковий порт»подало клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що копія заяви та доданих до неї документів на адресу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»не надходило, що позбавило останнього можливості підготуватися до судового засідання.

У судовому засіданні 28.05.2012р. прокурор підтримав подану заяву, а відповідач підтримав заяву прокуратури. Треті особи також підтримали подану прокуратурою заяву. Представники позивача у судове засідання не з'явилися.

Розгляд справи було відкладено на 19.06.2012 р.

У судовому засіданні 19.06.2012 р. представник Фонду державного майна України подав пояснення, в яких просив задовольнити подану прокурором заяву та пояснив, що на момент прийняття рішення по справі 36/240, суд не мав підстав щодо покладення сервітутних зобов'язань на Фонд державного майна України, оскільки з дня підписання акту приймання-передачі майна, управління об'єктами, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Кременчуцький річковий порт», здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України.

Розгляд справи неодноразаво відкладався через нез'явлення повноважних представників Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»та неналежним виконанням учасниками провадження у справі вимог суду.

У судовому засіданні 27.06.2012р. представник Міністерства інфраструктури України подав пояснення по справі, в яких просив скасувати рішення по справі №36/240 за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Кременчуцький річковий порт».

У даному судовому засіданні прокурор підтримав подану заяву.

Представники третіх осіб підтримали заяву подану прокурором.

Представники позивача та відповідача у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»задоволено повністю: 1) встановлено сервітут Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" щодо наступних об'єктів нерухомості: - причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - береговий пірс місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; - набережна - місце розташування м. Світловодськ, Кіровоградської області; 2) визнано право Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу; 3) зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт" користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна; 4) стягнуто з Фонду державного майна України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 мотивовано зокрема тим, що Закон України "Про управління об'єктами державної власності" визначає правомочності відповідних органів державної влади щодо володіння, користування і розпоряджання об'єктами державної власності, а право власності -цивільно-правовою категорією, він (Закон) є актом цивільного законодавства (ст. 4 ЦК України).

Повноваження Фонду державного майна України як одного з суб'єктів управління об'єктами державної власності, передбачені ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", до яких, у тому числі, належить право розпорядження майном (виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; приймає рішення про передачу до статутного фонду господарських організацій об'єктів державної власності, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного, тощо). За своїм правовим змістом сервітут є правом обмеженого користування. Поряд з правом оренди сервітут є також одним з речових прав, однак значно вужчий за обсягом своїх прав. На відміну від права оренди, яке встановлює володіння і користування майном протягом його дії виключно орендаря, сервітут тільки обмежує право власності особи, на майно якої встановлено сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї. Враховуючи, що оренда, як одне з речових прав, в порівнянні з сервітутом передбачає делегування більшого обсягу правомочностей щодо майна, відповідач в силу Закону уповноважений виступати орендодавцем майна, оренда та сервітут є подібними за змістом цивільними відносинами, суд при вирішенні питання наявності повноважень Фонду державного майна України розпорядження майном шляхом встановлення сервітуту дійшов висновку вважати за можливе застосувати до спірних відносин аналогію закону. Таким чином, повноваження відповідача на встановлення сервітуту, виходячи з аналогії закону, ґрунтується на передбаченому ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" праві виступати орендодавцем державного майна, оскільки останнє за своїм змістом є подібним до сервітуту.

Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XII ГПК.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" визначено, що скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", суд зазначає, що підставами для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є саме наявність нововиявлених обставин на час розгляду справи в суді, неможливості їх бути відомими особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи та їх істотність для вирішення спору, а не наявність будь-яких судових рішень. Наявність певного судового рішення, не є нововиявленою обставиною, але викладені у ньому обставини можуть вважатись нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, що жодним чином не суперечить правовій позиції, викладеній у вищевказаній Постанові.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р., було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008р., а у задоволенні позову ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" про визнання недійсними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку", а також спільний наказ Фонду державного майна України і Міністерства транспорту та зв'язку України № 1211/614 від 19.07.2007р. "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007р. № 1514/827) - відмовлено.

Так, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р., встановлено ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, яке регулює порядок передачі державного та комунального майна між органами уповноваженими управляти державним майном. Відповідно до п.5 даного Положення при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України. З ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" така передача не погоджувалась у зв'язку з тим, що погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Тому вимога щодо погодження з ВАТ "Київський річковий порт" та ВАТ "Кременчуцький річковий порт" передачі державного майна суперечить чинному законодавству України.

Постановою Верховного Суду України від 15.05.2012р. у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р. -відмовлено.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказаною постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р. було встановлено наступні обставини:

- в п.п. в) п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", чітко зазначено, що передача державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, здійснюється за рішенням засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України, тобто у даному випадку вимагається прийняття спільного рішення Фонду державного майна, як органу що передає майно, та Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно (зокрема і те, що було предметом спору в справі № 36/240) що і було ними здійснено в межах повноважень згідно спільного наказу № 1211/614 від 19.07.2007р. "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007р. № 1514/827);

- відповідно до п.5 Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно, тобто розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 306-р "Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" (зокрема і майна, яке було предметом спору в справі № 36/240) було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України.

Вказані обставини не були відомими Дніпровській екологічній прокуратурі на час розгляду справи № 36/240, оскільки зазначені вище обставини стали відомі лише з моменту винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 14.12.2011р., і вони є істотними для вирішення спору в справі № 36/240, оскільки вказують на те, що органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 36/240, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто орган, уповноважений управляти державним майном, який прийняв відповідне майно (зокрема і те, що було предметом в справі № 36/240) від Фонду державного майна України шляхом прийняття спільного наказу від 19.07.2007р. № 1211/614 (з відповідними змінами).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність істотних обставин для вирішення даної справи, які не були відомі заявнику на час винесення рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240, а отже вищенаведені обставини, встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011р. - є нововиявленими обставинами в розумінні ст. ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення Господарського суду міста Києва в справі № 36/240 від 22.07.2009 р. підлягає скасуванню, у зв'язку з чим підлягає прийняттю нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, зокрема і тим майном, що є предметом спору в справі № 36/240, є саме Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто орган, уповноважений управляти державним майном, який прийняв відповідне майно (зокрема і те, що було предметом в справі № 36/240) від Фонду державного майна України шляхом прийняття спільного наказу від 19.07.2007р. № 1211/614 (з відповідними змінами).

Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт»саме внаслідок порушення його сервітутних прав Фондом державного майна України - у суду відсутні.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 42,50 грн. за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 покладаються на позивача -Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький річковий порт», згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 27, 44, 49, 79, 86, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 -задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. у справі № 36/240 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт» (39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Флотська, буд. 2, код ЄДРПОУ 05428292) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

Повний текст рішення складено: 03.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.