АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Конієнко Т.Ю., Мосьондза І.А.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
при секретарі Довганюку А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Російської Федерації, Алтайського краю, міста Алейськ, громадянин Грузії, який має середню спеціальну освіту, працює менеджером ТОВ «Січ-Експорт», одружений, має малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст.76 КК України суд зобов'язав засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
За позовом потерпілого ОСОБА_6 постановлено стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 44 956 гривень 97 копійок та моральної в сумі 10 000 гривень, а всього в сумі 54 956 гривень 97 копійок.
За позовом прокуратури постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 на відшкодування витрат лікування потерпілого грошові кошти в сумі 4 279 гривень 95 копійок, а також стягнуто з нього на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві судові витрати - вартість проведеної експертизи № 89/ат від 24 квітня 2012 року в сумі 882 гривні 72 копійки.
Згідно з вироком, 18 лютого 2012 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Шевролет Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вулиці Нововокзальної в напрямку нерегульованого перехрестя з вулицею Протасів Яр в місті Києві та при проїзді вказаного перехрестя став виконувати маневр лівого повороту в напрямку вулиці Грінченка.
В цей час по нерегульованому пішохідному переходу, розташованому на перехресті, справа наліво відносно руху вказаного автомобіля «Шевролет Лачетті», проїзну частину вулиці Протасів Яр переходив пішохід ОСОБА_6 Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 10.5, 16.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України:
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України зі сторони водія ОСОБА_4 виявилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Шевролет Лачетті», неуважно стежив за дорожньою обстановкою, неправильно реагував на її зміни, тому, виконуючи маневр лівого повороту при виїзді з перехрещення проїзних частин, транспортний засіб під його керуванням опинився на смузі зустрічного руху та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_6 але водій не зменшив швидкість керованого ним автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом та не дав дорогу пішоходу, внаслідок чого навпроти будинку № 3 по вул. Протасів Яр в м. Києві вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 621/е від 19.04.2012 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого колінного суглобу - вдавлений внутрішньо суглобний перелом латерального виростку великогомілкової кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення вимог п.п.1.5, 2.3 підпункту «б», 1.5, 16.2, 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляції захисник просить вирок місцевого суду змінити, призначити його підзахисному покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що вирок суду в частині призначеного покарання з позбавленням засудженого керувати транспортними засобами є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.65 КК України і ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки він може втратити роботу.
Посилається також на те, що судом необґрунтовано призначено найсуворіше покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.1 КК України.
Також зазначає, що при призначенні покарання судом не було взято до уваги ті обставини, що його підзахисний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, ним частково відшкодована моральна шкода потерпілому, а тому вважає призначене покарання надто суворим.
Також посилається на те, що місцевим судом необґрунтовано залишено поза увагою клопотання трудового колективу ТОВ «Січ - Експорт» про незастосування щодо ОСОБА_4 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та фактичні обставини справи, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України просить звільнити засудженого від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Також прокурор зазначає, що судом недостатньо враховано, що протиправними діями ОСОБА_4 потерпілому спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, але засудженим не повністю відшкодовані заподіяні йому матеріальні та моральні збитки, що свідчить про те, що призначене покарання є недостатнім для виправлення засудженого.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції захисника, представника потерпілого, який погодився з доводами апеляції прокурора; захисника та засудженого, які підтримали свою апеляцію та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судове слідство в частині дослідження даних про особу засудженого та судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених у їх сукупності, і в апеляціях не оспорюється.
Що ж стосується призначеного засудженому покарання, то відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Як видно з вироку, суд належним чином умотивував рішення, чому він прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції його від суспільства.
При цьому суд врахував те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, має малолітню дитину, частково відшкодував заподіяну потерпілому моральну шкоду.
Судом враховано обставину, яка пом'якшує покарання - його щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання повністю відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстави для задоволення апеляції прокурора про скасування вироку через його м'якість та про постановлення нового вироку по справі відсутні.
Що стосується доводів апеляції захисника щодо того, що місцевим судом не були враховані пом'якшуючі обставини, то вони не відповідають матеріалам справи, оскільки в рішенні суду обґрунтовано викладені висновки про призначення засудженому саме такого виду покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Крім того, доводи захисника про те, що судом не враховано клопотання трудового колективу щодо незастосування відносно ОСОБА_4 додаткової міри покарання, є необґрунтованими, оскільки задоволення такого клопотання не є обов'язком суду.
Доводи апеляції захисника про те, що місцевий суд призначив засудженому найсуворіше покарання, яке передбачене за даний злочин, є необґрунтованими і спростовуються апеляцією прокурора.
Його доводи про призначення засудженому покарання без позбавлення права керувати транспортним засобами, на думку колегії суддів, є непереконливими.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений працює на посаді менеджера, а не водія. Крім того, з пояснень ОСОБА_4 в даному судовому засіданні вбачається, що з моменту постановлення вироку до початку даного засідання він з потерпілим не розмовляв, ні моральні, ні матеріальні збитки йому відшкодувати не намагався, в той час як представник потерпілого зазначив, що його довіритель ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому заподіяні йому в результаті даного злочину тілесні ушкодження дуже повільно підлягають лікуванню, для відновлення стану здоров'я потрібен тривалий час і кошти.
За таких обставин колегія суддів вважає, що засуджений не зробив для себе певних висновків після вчинення злочину, а тому підстав для пом'якшення призначеного йому покарання не вбачає.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 18 липня 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника засудженого - без задоволення.
Судді:
Полтавцева Г.А. Корнієнко Т.Ю. Мосьондз І.А.