АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого-судді: Маліновського О.А.,

суддів: Гладія С.В., Юденко Т.М.,

захисника: ОСОБА_1,

скаржника: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали по скарзі приватного обвинувачення відносно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

цією постановою відмовлено в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України.

Як вказано у постанові, у поданій скарзі ОСОБА_2 просив порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України, оскільки останній самовільно, всупереч встановленому Законом України «Про поховання та похоронну справу» порядку, умисно вчинив самоправні дії, зокрема, 06.09.2011 року в офісі ФОП «ОСОБА_4», що знаходиться АДРЕСА_1, замовив та оплатив роботи по демонтажу споруди, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності над могилою його батьків та заподіяв ОСОБА_2, як власнику споруди та користувачеві родинного місця поховання значної шкоди на суму 20000 гривень.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що не вбачається достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки він діяв в інтересах свого довірителя - рідної доньки похованих, за її кошти, тобто в його діях не було умислу на протиправне внесення змін по благоустрою могили і він не передбачав і не міг передбачити, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадян.

В поданій апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову, а скаргу приватного обвинувачення направити на новий розгляд.

Вважає, що постанова суду винесена без урахування дійсних обставин справи та постановлена помилково. Суд поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку добутим щодо справи доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу постанови поклав припущення, внаслідок чого ухвалив постанову, що суперечить обставинам справи.

Вказує, що відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» він

є користувачем місця поховання його матері ОСОБА_5, а ст. 25 цього Закону забороняється встановлення надмогильних споруд без згоди користувача місця поховання.

Висновок суду щодо існування спору між братом і сестрою за порядком влаштування місця поховання батьків зроблений на основі безпідставних доводів, викладених у клопотанні захисника ОСОБА_3, жоден факт в якому не має об'єктивного підтвердження.

Вважає, що ОСОБА_3 діяв свідомо, оскільки знав про його категоричні своєчасні заперечення, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В запереченнях на апеляцію ОСОБА_3 просить залишити постанову суду без змін, а апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.

Вважає, що судом першої інстанції було дотримано вимоги кримінально-процесуального закону, а висновок суду про відсутність в його діях складу злочину є правильним. Для вимог ОСОБА_2 про приведення могили у попередній стан і зняття встановленої плитки з могили встановлено цивільно-процесуальний порядок захисну прав, аніж звернення зі скаргою про порушення кримінальної справи. Крім того, вважає безпідставним посилання ОСОБА_2 на те. що він є одноособовим користувачем місця поховання батьків, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають рівні права щодо догляду за могилою батьків. Вказує, що коли він на прохання ОСОБА_8, за її кошти, замовляв роботи по оздобленню могил її батьків у нього не було умислу у завданні значної шкоди ОСОБА_2, характер цих робіт не передбачав можливості погіршення стану благоустрою могили, а також йому було відомо про згоду ОСОБА_2 на такі роботи. Крім того, укладення плитки не є проведенням капітальних робіт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення скаржника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, захисника ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

За змістом ст.251 КПК України попередній розгляд в справах, які порушуються за скаргою потерпілого про порушення кримінальної справи за одним із злочинів, зазначених у частині першій ст. 27 КПК України, суддя здійснює одноособово та за результатами розгляду скарги приймає одне з рішень, визначених у частині другій ст. 251 КПК України.

Приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен керуватися вимогами статті 6, 94, 99 КПК України.

Відмовляючи в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ст.. 356 КК України, суддя вказаних вимог закону не дотримався, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, суд фактично провів судове слідство по справі, вдався до аналізу доказів по справі, встановлення винуватості особи, що притягується до відповідальності, що не передбачено законом при попередньому розгляді справи.

При цьому суддя допустив однобічність і неповноту, взявши до уваги лише пояснення ОСОБА_3, які ґрунтуються лише на його припущеннях, а не на матеріалах справи, так як в матеріалах справи відсутня довіреність ОСОБА_8 на вчинення будь-яких дій щодо благоустрою місця поховання її батьків, на яку посилається суддя, відсутні такі пояснення ОСОБА_8 щодо усного доручення на вказані дії. Наявність такого доручення оспорює скаржник, доводи його скарги судом не досліджені і не спростовані. Суд не вказав чому приймає до уваги лише доводи особи, що притягається до відповідальності, і не враховує доводи скаржника.

Оскільки скаржник ОСОБА_2 наполягає на захисті свого права в порядку кримінального судочинства і притягненні конкретної особи до кримінальної відповідальності, висновок суду, що даний спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства є не законним, не відповідає скарзі і матеріалам справи, не може бути підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

Як вбачається з протоколу попереднього розгляді справи в порушення вимог закону попередній розгляд справи не був розпочатий з доповіді скаржника, який обґрунтовує висунуті в скарзі вимоги, і до прийняття рішення скаржнику не було роз'яснено гарантоване йому законом право на примирення з особою, на яку подано скаргу, що свідчить про порушення прав ОСОБА_2

Крім того, в мотивувальній і резолютивній частині постанови суду не вказано, з яких підстав, зокрема передбачених ст. 6 КПК України, в порушенні справи відмовлено.

При таких обставинах постанова суду не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з направленням справи на новий попередній судовий розгляд.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 356 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку ст. 251 КПК України в той же суд в іншому складі суду.

Судді:

Маліновський О.А. Гладій С.В. Юденко Т.М.