АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого-судді: Маліновського О.А.
суддів: Гладія С.В., Юденко Т.М.,
з участю прокурора: Гуменюк Л.М.,
захисника: ОСОБА_1,
засудженого: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія, грузина, громадянина
Грузії, з середньою освітою, який не одружений, працює
обвальником м'яса в ПП «Фрі Лайн Київ», проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язок протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 3093 (три тисячі дев'яносто три) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 20.08.2011 року приблизно в 02 години 30 хвилин, знаходився в приміщенні нічного магазину, розташованого на території ТК «Борщагівський» по вул. Зодчих, 58-А в м. Києві, де він неофіційно працював охоронцем і в його обов'язки входило охорона вищевказаного магазину і розташованого поряд кафе «Пивна хата». В цей час в приміщення магазину зайшла ОСОБА_5, яка працює в кафе «Пивна хата», яка повідомила ОСОБА_2, що група молодих людей біля входу у вищевказане кафе вживає спиртні напої і попросила навести порядок. Після цього ОСОБА_2 вийшов з приміщення магазину і підійшов до компанії людей, які знаходилися біля кафе «Пивна хата», серед яких був і раніше йому не знайомий ОСОБА_4, та зробив їм зауваження і при цьому скинув на землю пляшку горілки, що стояла на столику біля стіни кафе. В результаті чого між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла словесна сварка. В ході сварки ОСОБА_2, відчуваючи до ОСОБА_4 раптово виниклу неприязнь, використовуючи невстановлений слідством металевий предмет, що має колюче-ріжучі властивості, умисно наніс ОСОБА_4 удар в область задньої поверхні шиї, тим самим заподіявши останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта від 11.11.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Після скоєння злочину ОСОБА_2 з місця злочину втік, однак в подальшому був затриманий працівниками міліції.
Потерпілий ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить вирок змінити в частині задоволення цивільного позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4: витрати по втраченому доходу внаслідок втрати працездатності у розмірі 16720 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок з подальшим відшкодуванням щомісячно відповідного розміру мінімальної заробітної плати до повного одужання; в рахунок відшкодування витрат на лікування стягнути 5581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) гривню 16 (шістнадцять) копійок з подальшим відшкодуванням затрат при призначенні подальшого лікування; на відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень; за витрати на юридичну допомогу 500 (п'ятсот) гривень.
Вважає рішення суду в оскаржуваній частині таким, що постановлений за умов невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, невірного визначення розміру матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджується з висновком суду про те, що цивільний позов підлягає задоволенню частково у зв'язку з тим, що станом на 20.08.2012 року ОСОБА_4 ніде не працював, а тому відшкодуванню підлягає сума виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в період з 20.08.2011 року по лютий 2012 року у сумі 6 420 (шість тисяч чотириста двадцять) гривень, проте відповідно до довідки МСЕК, потерпілому було встановлено інвалідність ІІІ групи до грудня 2012 року. За таких обставин сума витрат потерпілого по втраченому доходу внаслідок втрати працездатності мала б скласти на дату постановлення вироку суму 16720 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок з подальшим відшкодуванням щомісячно відповідного розміру мінімальної заробітної плати до повного видужання.
Крім того, не погоджується з висновком суду про те, що станом на постановлення вироку підлягали до стягнення витрати на лікування потерпілого у розмірі 2974 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 31 (тридцять одна) копійка, оскільки курс лікування, який він пройшов у 2011 році не є остаточним, він потребує періодичного проходження курсу медикаментозного профілактичного лікування, яке потребує матеріальних витрат близько 1000 (однієї тисячі) гривень за курс, тому він просив суд стягнути із засудженого у відшкодування витрат на лікування у розмірі 2974 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 31 (тридцять одну) копійку з подальшим відшкодуванням затрат при призначенні подальшого лікування.
Відповідно до призначеного лікарями повторного курсу лікування, який він пройшов у першій половині 2012 року, витрати на лікування склали 1306 (одна тисяча триста шість) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок, що підтверджується фінансовими чеками.
Таким чином, загальна сума до відшкодування витрат на лікування станом на 15.06.2012 року склала 4281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одну) гривню 16 (шістнадцять) копійок, проте не є остаточною, оскільки за рекомендаціями лікарів до кінця 2012 року йому необхідно пройти ще курс лікування, витрати на який складуть щонайменше 1300 (одну тисячу триста) гривень.
Виходячи з вищевикладеного, сума до відшкодування витрат на його лікування складає 5 581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) гривню 16 (шістнадцять) копійок.
Не погоджуючись з висновком суду про часткове задоволення його вимоги про стягнення моральної шкоди у зв'язку з матеріальним станом засудженого, який не має майна, достатнього для відшкодування заподіяної шкоди, вказує, що вчинений щодо нього злочин спричинив йому значну моральну шкоду, що полягає у глибоких душевних стражданнях, психологічному стресі та стані загальної депресії, настанням інвалідності у молодому віці, порушенні життєвих зв'язків внаслідок перенесеної фізичної та психологічної травми із членами сім'ї, у тому числі з малолітньою донькою, відсутністю можливості жити повноцінним життям, працювати, допомагати та підтримувати свою непрацездатну матір. Цим обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки.
Вказує, що неможливість виконання засудженим зобов'язань з відшкодування йому моральної шкоди у заявленому ним розмірі та зобов'язання з відшкодування матеріальної шкоди , що були враховані судом першої інстанції, не могли вплинути на визначення судом розміру компенсації завданої йому моральної шкоди, а саме зменшення судом її розміру до 5000 (п'яти тисяч) гривень.
В запереченнях на апеляцію потерпілого захисник засудженого - ОСОБА_1 просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Вказує, що засуджений ОСОБА_2 протягом досудового та судового слідства не перешкоджав встановленню істини у справі, щиро розкаявся, написав явку з повинною, сприяв встановленню істини по справі, добровільно та в повному обсязі відшкодував завданий матеріальний збиток в сумі 10 800 грн, що складається з витрат на лікування та відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та 1001 гривню у відшкодування моральної шкоди. Після винесення вироку, засудженим було перераховано через його ОСОБА_6 1001 гривню у відшкодування моральної шкоди, залишилось невідшкодованою 2093 гривні 96 копійок.
Крім того, ОСОБА_4 належним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо розміру спричиненої моральної шкоди та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень.
Розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, думку прокурора, засудженого та його захисника ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого та перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При визначенні розміру матеріальної і моральної шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, при винесенні вироку суд має керуватись відповідним положенням ЦК України.
Зокрема, ч.1 ст. 1195 ЦК України передбачає, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України, якщо на момент заподіяння шкоди особа не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір, що підлягає відшкодуванню визначається у відсотках від доходу, який мав потерпілий до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Задовольняючи позов потерпілого ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував ці вимоги закону, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки по справі не встановлено ступінь втрати потерпілим професійної або загальної працездатності, а тому розмір відшкодування визначено неправильно і суперечить вимогам закону.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції не достатньо врахував обставини справи, характер та обсяг страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, стан його здоров'я, кількість вимушених змін у його життєвих стосунках (їх тривалість, можливість відновлення), спричинення внаслідок злочинних дій каліцтва, внаслідок чого визначений судом розмір грошового відшкодування за моральну шкоду виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості є занижений, явно не співмірний із заподіяною шкодою.
При обґрунтуванні рішення в частині цивільного позову суд першої інстанції незаконно зменшив розмір відшкодування, врахував матеріальний стан засудженого, так як згідно ч.4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкода завдана внаслідок злочину.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову підлягає скасуванню із-за однобічності і неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду матеріалам справи та фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права в цій частині з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України в частині цивільного позову скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в частині цивільного позову в той же суд в іншому складі суддів.
СУДДІ:
Маліновський О.А. Гладій С.В. Юденко Т.М.