АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ-03680, вул. Солом'янська, 2а

Справа №22-ц/2690/10422/12

Головуючий у 1-й інстанції - Чередніченко Н.П.

Доповідач -Кирилюк Г.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарях: Мурзі М.В., Шияні М.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представників відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника третьої особи Самусь Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про відібрання дитини, зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дітей , за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року,

встановила:

13.03.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень від 18.04.2012 р., просила суд відібрати сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька та передати їй, зобов'язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та у вихованні шляхом надання згоди на продовження навчання дітей на території Англії. Також просила визначити місце проживання дітей за місцем проживання матері.

Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем було досягнуто згоди щодо місця проживання дітей та їх навчання на території Англії. Діти більше двох років успішно навчались у школі Sunningdale, адаптувались до англомовного середовища, могли здобути престижну європейську освіту.

Відповідач, знехтувавши інтересами дітей, переслідуючи свої особисті інтереси, в кінці лютого 2012 року перервав їх навчання, до закінчення терміну дії графіку опіки над дітьми, підписаному сторонами, таємно вивіз їх до свого місця проживання та заборонив спілкуватись з матір'ю, чинить перешкоди у вихованні матір'ю дітей.

Своєю поведінкою батько дає підстави сумніватись в безпеці дітей та створює умови для штучного формування негативного іміджу матері в очах дітей, порушує права матері на спілкування з дітьми та права дітей на материнське піклування. Відповідач має іншу сім'ю, в якій є малолітні діти. Нова дружина відповідача може негативно ставитись до її дітей, що в свою чергу негативно вплине на їх стан здоров'я.

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей з тих підстав, що остання систематично чинить перешкоди у навчанні дітей в учбових закладах, наполягає на тому, що діти повинні повернутися в Англію попри їх волі, таким чином свідомо створює перешкоди щодо отримання дітьми освіти. Жорстока поведінка матері полягає в її психологічному насильстві над дітьми. Син ОСОБА_8 відчуває страх і стурбованість щодо перспективи повернення до матері, яка не прислуховується до його точки зору, бажань та буває агресивна. Враховуючи ставлення матері до виконання своїх обов'язків, а також бажання дітей проживати в сімейному колі, де їм комфортніше та спокійніше, просив визначити місце проживання дітей разом з батьком.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено відібрати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_4 та передати дитину матері. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні шляхом надання згоди на продовження їх навчання на території Англії. Визначено місцем проживання дітей за місцем проживання їх матері. Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини та передачі її матері.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове рішення, яким визначити місце проживання сина ОСОБА_9 з матір'ю, а сина ОСОБА_8 - з батьком. В задоволенні вимог про відібрання дитини, зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми відмовити.

Зазначив, що судом не були враховані особисті якості, поведінка та ставлення батьків до дітей, прив'язаність дітей до одного з батьків. Клопотання про виклик опікуна дітей в період їх навчання в Англії, дільничного інспектора, дитячого психолога тощо в якості свідків було безпідставно відхилено. Необґрунтовано відхилено також клопотання про з'ясування думки дітей з приводу питань, які стосуються їх життя та навчання. На підставі неправильної оцінки доказів по справі суд дійшов хибного висновку про порушення відповідачем умов укладеної домовленості між сторонами щодо проживання та навчання дітей. Висновок Печерської районної у м. Києві державної адміністрації при відсутності його оригіналу не відповідає вимогам ст. 58 ЦПК України. Є необ'єктивним висновок суду про самовільне вивезення без згоди матері дітей на територію України, порушення права матері на спілкування з дітьми та на отримання дітьми освіти. Відповідач на правах батька, вільно та відкрито 23.02.2012 р. забрав дітей зі школи та вивіз з Англії, що неодноразово вчиняв в період канікул. Судом ухвалено рішення лише за результатами розгляду первісного позову, що стало наслідком не встановлення істотних обставин, що мають значення для справи. Останнє ґрунтується на неналежних доказах, неперевірених поясненнях сторін, містять оціночні поняття, що є порушенням ст.ст.57,58,60 ЦПК України. На день розгляду справи не існувало висновку органу опіки та піклування Голосіївського району м. Києва, наявність якого є обов'язковим для розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав. Просять визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_9, 1999 року народження з матір'ю, а малолітнього сина ОСОБА_8, 2001 року народження - з батьком. В решті позовних вимог за первісним та зустрічним позовом відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Самусь Т.М. просить постановити рішення відповідно до поданого ним висновку.

Інші особи, що брали участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів визнала можливим розглянути справу в їх відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, думку малолітнього ОСОБА_8, допитавши свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1999 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: синів ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2009 року шлюб між сторонами розірвано.

Спір між сторонами з приводу визначення місця проживання дітей виник на початку 2009 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року затверджено мирову угоду та визначено місце проживання дітей сторін наступним чином: по черзі перший та третій тиждень кожного календарного місяця з батьком, а другий та четвертий тиждень - з матір'ю (а.с. 27 т.1).

У зв'язку зі зміною обставин, а саме проживання та навчання дітей у школі в Англії, а також проживання матері у Сполученому Королівстві за адресою: АДРЕСА_3, сторони між собою погодили, що діти будуть відвідувати школу-пансіонат Sunningdale до тих пір, поки кожен з них не зможе на підставі успішності чи досягнутого віку перейти в іншу школу. Будь-яка зміна, пов'язана з навчанням у школі одного з дітей, повинна бути письмово погоджена батьками. Місцем постійного проживання дітей є Англія. Батьки повинні повідомляти один одного про виїзд з дітьми з місця проживання (а.с.37 т.1).

Першим додатком до цієї мирової угоди є розклад спільної опіки, який включено до тексту мирової угоди. Другим додатком є копія додаткового договору про патронат над дітьми від 05.07.2011 р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2011 року вказану мирову угоду визнано судом (а.с.36 т.1).

ОСОБА_4 23 лютого 2012 року, без погодження з позивачкою, забрав дітей зі школиSunningdale, та повернувся з ними до України, що стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду Великобританії.

Суд встановив в діях останнього порушення ст. 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей ( далі - Конвенція), яка була підписана державами-учасницями 25 жовтня 1980 року в Гаазі, до якої Україна приєдналась 11 січня 2006 року, і яка є чинною для України з 1 вересня 2006 року.

Цілями Конвенції є : а) забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримання у будь-якій з Договірних держав; б) забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших договірних державах.

Згідно зі ст.. 3 Конвенції переміщення або утримання дитини розглядаються як незаконні, якщо : при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримання; та у момент переміщення або утримання ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Отже, у розумінні зазначеної норми перевезення та утримання дитини відповідачем в Україні без згоди позивачки є протиправним, оскільки порушуються права матері на піклування про дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.91 р., держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Відповідно до принципу 6 цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Згідно ч.2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно ч.1 ст.161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.171 цього Кодексу дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Ухвалюючи рішення про відібрання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька та передачу його матері, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови мирової угоди щодо проживання та навчання дітей в школі на території Англії.

Визначаючи місце проживання дітей разом з матір'ю, суд першої інстанції виходив із ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильності дітей до кожного з них, а також потреби дітей проживати разом у спокійних та звичних для них умовах, недоцільності їх роз'єднання.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині, оскільки воно відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 23 лютого 2012 року, в односторонньому порядку, без погодження з матір'ю дітей ОСОБА_1, ОСОБА_4 було порушено розклад спільної опіки, що є невід'ємною частиною умов мирової угоди, визнаної судом.

Доводи ОСОБА_4 в тій частині, що порушення розкладу спільної опіки, згідно якої в період з 20 лютого до 09 березня 2012 року діти повинні були навчатися в школі, було викликано об'єктивними причинами, а саме хворобою його батька, суду не доведені.

Як зазначив сам ОСОБА_4 в позовній заяві, в лютому 2012 р. йому стало відомо про те, що за заявою позивачки в провадженні суду Англії знаходяться справи стосовно визначення місця перебування дітей та повне обмеження його батьківських прав, а тому повернення дітей в Україну було необхідною мірою захисту його батьківських прав.

Разом з тим ОСОБА_4 не навів суду доводів в чому саме полягала загроза його батьківським правам. Факт передання спору на вирішення суду не може сам по собі свідчити про наявність такої загрози.

Судом встановлено, що на час вивезення діти більше двох років разом навчались у школі Sunningdale, весь час виховувались батьками разом.

За таких підстав колегія погоджується з доводами позивачки в тій частині, що розлучення братів та визначення їх місця проживання окремо один від одного може негативно вплинути на їх подальші стосунки та призвести до розірвання братерських зв'язків.

Згідно акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_8 від 08.10.2012 р. , під час бесіди з дитиною з'ясовано, що дитина сумує за старшим братом (а.с. 197 т.2).

В суді апеляційної інстанції малолітній ОСОБА_8, 2001 року народження, пояснив, що проживає в родині батька разом з його дружиною та їх дочкою ОСОБА_16, якій два з половиною роки. Няня йому готує їжу. Він відвідує спортивні секції. Повідомив, що дуже сумує за своїм братом ОСОБА_9.

Письмові пояснення ОСОБА_8 з приводу того, що він має бажання проживати з батьком, а їхати в Англію та Португалію боїться, оскільки не хоче щоб мама його сварила та била,надані суду 05.09.2012 р. (а.с. 109 т. 2), колегія суддів оцінює критично.

При цьому суд враховує вік дитини, вірогідність впливу на її думку з боку дорослих, з ким вона в даний час проживає, а також те, що в судовому засіданні дитина не повідомляла про своє небажання жити з мамою, а також про своє негативне ставлення до неї.

Про наявність такого впливу на дитину свідчить і зафіксований у висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.2012 р. факт поводження дітей під час спілкування з членами комісії.

Так, ОСОБА_9 під час спілкування вів себе розкуто, був в гарному настрої, цілував і обіймав маму. ОСОБА_8 при спілкуванні вів себе стримано, постійно питав дозволу піти, розказував членам комісії, який позов до суду подала мама. Про цей позов розповідав йому батько (а.с. 137 т.2).

Відповідач суду не довів, що після тривалого часу проживання та навчання дітей в Англії саме діти виявили бажання змінити школу, а також, що таке бажання дітей відповідало їх інтересам.

Як вбачається з надісланого 26.09.2012 р. електронного повідомлення стосовно вступу до Ітонського коледжу, ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_8 хоче навчатися в Ітоні ( а.с. 240 т.2).

Згідно витягу з протоколу №10 засідання комісії з питань захист прав дитини Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 08.05.2012 р., зі слів ОСОБА_8 всі його друзі поїхали навчатися за кордон. Батько теж не заперечує проти навчання ОСОБА_8 у майбутньому за кордоном. Під час обговорення питання визначення місця проживання дітей, виходячи з інтересів дітей, члени комісії дійшли до одноголосної думки визначити місце проживання дітей з матір'ю (а.с.194 т. 2).

Згідно висновку від 15.05.2012 року №1444/В-12 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.

При цьому орган опіки та піклування виходив з того, що ОСОБА_9 проживає разом з матір'ю у АДРЕСА_2, де для дитини створені всі необхідні умови проживання та повноцінного розвитку. ОСОБА_8 проживає разом з батьком, громадянською дружиною батька та їх малолітньою дочкою ОСОБА_16 у АДРЕСА_1. В будинку також створені всі необхідні умови проживання та повноцінного розвитку. Під час бесіди з членами комісії ОСОБА_9 виявив бажання проживати з мамою та навчатися в Англії. ОСОБА_8 виказав бажання проживати з батьком, зустрічатися з мамою та братом, навчатися в Україні, а в майбутньому - за кордоном (а.с.135 -138 т.2).

Згідно витягу з протоколу №11 засідання комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.05.2012 р. вищевказаний висновок комісії залишено без змін (а.с. 195 т.2).

Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація в своєму висновку від 06.06.2012 р. №02/1542 також вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю. При цьому було встановлено, що малолітній ОСОБА_9, 1999 року народження, проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, а малолітній ОСОБА_8 , 2001 року народження, разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1. Під час бесід ОСОБА_9 виявив бажання проживати з мамою та навчатись в Англії, ОСОБА_8 виказав бажання проживати з батьком, в Україні, а з матір'ю та братом зустрічатись (а.с. 139 -140 т.2).

Згідно акту обстеження 01.03.2012 р. житлово-побутових умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, в будинку батька по АДРЕСА_1 створено належні умови для проживання дітей. Протягом спілкування з дітьми було з'ясовано, що вони однаково прихильно ставляться як до батька, так і до матері (а.с. 69 т. 2).

Згідно висновку психологічного обстеження від 27.03.2012 р., у ОСОБА_8 спостерігається емоційна прихильність до батька і матері,а також бажання спілкуватися з обома батьками (а.с. 70 т. 2).

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками органів опіки та піклування Голосіївської та Печерської районних в м. Києві державних адміністрацій про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.

Доказів жорстокого поводження матері з дитиною або фактів не піклування про неї, а також підстав, передбачених ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, які роблять неможливим передачу дітей для проживання з матір'ю, суду не надано.

Не встановлено таких обставин і з показів допитаних в судовому засіданні свідків.

Так свідок ОСОБА_15 суду показала, що її чоловік знайомий з батьком відповідача, працювали в одному регіоні. У зв'язку з цим вони часто спілкувались з родиною відповідача, підтримували дружні стосунки. Відповідач був другом для своїх дітей, проводив з ними час, виховував справжніми чоловіками. Зі слів останнього їй відомо про випадок, коли відповідачка залишила дітей на три тижні з їх бабусею.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що працює в компанії, засновником якої є відповідач. Їй відомо про домовленість сторін про те, що діти будуть навчатися за кордоном. Вона допомагала складати графік опіки над дітьми та контролювала його виконання. Позивачка неодноразово порушувала графік опіки, в серпні 2011 р. не віддала дітей на літні канікули батьку. В лютому 2012 р. вона надіслала позивачці лист з пропозицією розглянути новий графік здійснення опіки над дітьми, проте відповіді не отримала.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що працює старшим дільничним інспектором Голосіївського РУ ГУ МВС України а м. Києві. Йому відомо про звернення відповідача в січні 2009 р. до міліції з заявою про погрози фізичної розправи з боку дружини ОСОБА_1 Остання була ним попереджена про недопустимість систематичної віктимної поведінки, що може призвести до учинення насильства в сім'ї. Весною 2012 р. між сторонами також виник конфлікт з приводу опіки над дітьми, який був ним опрацьований та переданий за належністю.

Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.01.2009 р., реальних підстав побоюватися здійснення погроз ОСОБА_1 немає, між подружжям ОСОБА_1 склалися цивільно-правові відносини на ґрунті розірвання шлюбу та поділу майна (а.с. 217 т.1).

Оскільки виключних обставин, за яких дитина може бути розлучена з матір'ю, судом не встановлено, доказів протиправної поведінки або байдужості з боку будь-кого з батьків до дитини не надано, роз'єднання дітей з урахуванням їх віку та ставлення один до одного є недоцільним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині визначення місця проживання дітей окремо, старшого сина - з матір'ю, а молодшого з батьком.

При цьому суд враховує і те, що в сім'ї відповідача на даний час виховуються і інші малолітні діти, мати яких не повідомляла про свою згоду з таким варіантом вирішення спору.

Крім цього, за наявності тих стосунків, які склалися між сторонами, їх небажання спілкуватись між собою та хоча б намагатись вирішувати спірні питання мирним шляхом, у суду відсутні підстави вважати, що останні будуть робити все можливе для підтримання між братами, які будуть проживати окремо, родинних дружніх відносин.

Колегія суддів визнає також обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. ОСОБА_4 також погодився з ухваленим по справі рішенням в цій частині, а тому воно підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідача не чинити позивачці перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом надання згоди на продовження навчання дітей на території Англії, суд першої інстанції виходив лише з того, що відповідач самовільно вивіз дітей на територію України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Зобов'язання ОСОБА_4 надати згоду на продовження навчання дітей на території Англії не відповідає також визначеним ст.16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому судом не встановлено, в якому навчальному закладі на території Англії будуть навчатися діти, чи погоджено це питання з адміністрацією цього навчального закладу за відсутності згоди між батьками, на який термін вимагається від батька надати свою згоду на продовження навчання.

Рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги в іншій частині висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого по справі рішення та відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не можуть бути підставою для його скасування, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 309, 313, 314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1 та у їх вихованні шляхом надання згоди на продовження навчання дітей на території Англії скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: