АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Коваль С.М., Єфімової О.І.

з участю прокурора Отроша В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві, з використанням відеоконферецзв'язку з Київським СІЗО, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, який навчається середній загальноосвітній школі № 266 в м. Києві, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до постанови, суд врахувавши ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 є неповнолітнім, продовжує навчання, раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом з матір'ю, яка є пенсіонером та інвалідом 3 групи і утримує двох неповнолітніх дітей, повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, дійшов висновку, що виключні обставини для обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в матеріалах справи відсутні.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду та направити матеріали подання на новий судовий розгляд. Вважає, що суд належним чином не обґрунтував своє рішення та не врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що передбачає його можливість переховування від слідства та суду. Також прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не працює, на утриманні неповнолітніх дітей немає і, перебуваючи на волі, може впливати на покази обвинувачених по справі, чим перешкоджатиме встановленню істини у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав апеляцію, пояснення обвинуваченого та захисника, які не підтримали апеляцію прокурора, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали судової та кримінальної справ, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальні справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 434 КПК України взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені ст.ст. 148, 150, 155 КПК України.

Розглядаючи подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд повинен перевірити чи підтверджується наведені у поданні факти наявності законних підстав, передбачених ст. 148 КПК України, для обмеження права неповнолітньої особи на свободу на час досудового слідства.

Зазначені вимоги закону при розгляді подання слідчого суд доримався.

Як вбачається з постанови суду, перевіряючи доводи подання слідчого на предмет наявності законних підстав для обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судом встановлено, що подання не містить конкретних, виняткових підстав для обрання щодо нього найсуворішого запобіжного заходу, а зазначені у ньому посилання на те, що ОСОБА_1 буде ухилитися від органів слідства і суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, мають стандартне формулювання, не проаналізовані в світлі обставин зазначеної кримінальної справи та не підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, дали суду всі підстави розцінювати доводи подання слідчого виключно як припущення, а як свідчать норми міжнародного та національного законодавства, лише припущення, що особа в майбутньому може ухилитися від слідства та суду, чи перешкоджатиме встановленню істини у справі без конкретизації на фактичні обставини не є законною підставою для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Тому, суд обґрунтовано дійшов висновку, що подання слідчого є немотивованим та його доводи не підтверджуються матеріалами справи.

В сукупності із вищезазначеними обставинами для вирішення справи у відповідності з законом, суд взяв до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_1, зокрема те, що він є неповнолітнім, продовжує навчання, раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом з матір'ю, яка є пенсіонером та інвалідом 3 групи і утримує двох неповнолітніх дітей та повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині.

На думку колегії суддів, зазначені дані свідчать про зменшення ризику ухилення ОСОБА_1 від правосуддя, а тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував їх при прийнятті рішення.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні подання слідчого, суд навів достатньо аргументів на користь того, що в матеріалах справи відсутні дані, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі буде ухилятися від слідства та суду чи перешкоджатиме встановленню істини у справі, та дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволені подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з яким в повному обсязі погоджується і колегія суддів.

Посилання прокурора в апеляції на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 хоча і є необхідною умовою для законності взяття особи під варту, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у право особи, яка є неповнолітньою, на свободу.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 не працює та не має на утриманні неповнолітніх дітей, як на підставу обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, є безпідставними, враховуючи те, що обвинувачений є сам неповнолітнім та ще навчається в школі.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 може перешкоджати встановленню істини у справі, шляхом впливу на покази обвинувачених по справі, є лише його припущенням, яке не містить в собі жодного обґрунтування, а тому не може бути підставою для обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що будь-яких підстав для задоволення апеляції прокурора немає.

Порушень норм КПК України, які могли б бути підставою для скасування постанови, судом не допущено.

Таким чином, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий:

Судді: