ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.10.12 р. Справа № 5006/12/143пн/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального підприємства Будинкоуправління Донської селищної ради, с.м.т. Донське Донецької області
до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми «Олімпіакос», с.м.т. Донське Донецької області
про звільнення та повернення нежитлового приміщення.
за участю представників сторін:
від позивача: Рослік Т.Г. (наказ №113 від 15.09.2010р.), Романенко Т.С. (за довіреністю);
від відповідача: Міщенко А.М. - директор;
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Комунальним підприємством Будинкоуправління Донської селищної ради, с.м.т. Донське Донецької області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Олімпіакос», с.м.т. Донське Донецької області про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 73,9кв.м., розміщене по вул. Леніна, 4 в с.м.т. Донське Волноваського району Донецької області та стягнути неустойку в сумі 1000,00грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5 від 16.05.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання, у разі припинення договору, повернути об'єкт оренди орендодавцю. Строк дії спірного договору сплив 17.04.2012р., позивач листами неодноразово попереджував відповідача, що не має наміру продовжувати договір, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, однак відповідачем на день подання позову орендоване ним майно не повернуто, у зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути передане йому в оренду нежитлове приміщення та стягнути неустойку у розмірі 1000,00грн. за невиконання своїх обов'язків.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.09.2012р. проти позову заперечує повністю та зазначає, що позивачем порушені строки попередження відповідача про намір використовувати орендоване майно для власних потреб. Також відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» тільки власник майна має право відмовитися від продовження договору оренди, однак позивач у даному випадку не є власником спірного приміщення, а є його балансоутримувачем, а отже на думку відповідача, він не має право розпоряджатися орендованим майном. Крім того відповідач зазначає, що він є добросовісним орендарем та належним чином виконує свої обов'язки за договором.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :
Між Будинкоуправлінням Донської селищної ради (Орендодавець) та ПВЕФ «Олімпіакос» (Орендар) 16 травня 2009р. було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №5.
За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне індивідуально визначене нежитлове приміщення, площею 73,9кв.м., розміщене за адресою: с.м.т Донське, вул. Леніна, 4, що перебуває на балансі Будинковолодіння.
Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою торгівельної діяльності.
Згідно п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі та не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
За приписами пунктів 3.1, 3.4 договору орендна плата за перший місяць становить 538,56грн., за кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 5.9. договору встановлено, що у разі припинення договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно, в належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 16.05.2009р. до 16.04.2012р. включно.
За приписами п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Пунктом 10.6. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до п.10.8. договору у разі припинення договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 1000,00грн. за користування майном за час прострочення (п.10.10. договору).
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
До укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 05.09.2009р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення за адресою: с.м.т. Донське, вул. Леніна, 4. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
15 лютого 2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано листа №42 від 15.02.2012р. з повідомленням, що Комунальне підприємство «Будинкоуправління Донської селищної ради» заявляє про припинення договору оренди №5 від 16.05.2009р., про намір використовувати орендоване майно для власних потреб та про відсутність наміру щодо укладання договору оренди на зазначене майно. Як доказ надіслання даного листа на адресу відповідача позивачем було надано фіскальний чек №3694 від 15.02.2012р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.
12 березня 2012р. позивач вдруге надіслав на адресу відповідача листа №54 від 12.03.2012р. з повідомлення про припинення договору оренди №5 від 16.05.2009р. та про намір використовувати орендоване майно для власних потреб. Як доказ надіслання даного листа позивачем надано фіскальний чек №6065 від 13.03.2012р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.
Листом №103 від 14.04.2012р. позивач повідомив відповідача про припинення з 16.04.2012р. дії договору оренди №5 від 16.05.2009р. та про обов'язок відповідача повернути орендоване ним майно.
07 травня 2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №120/1 від 07.05.2012р. з вимогою звільнити орендоване приміщення, повернути його балансоутримувачу та сплати пеню в сумі 1000,00грн.
У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення, що належить до державної власності 16.04.2012р., позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 73,9кв.м., розміщене по вул. Леніна, 4 в с.м.т. Донське Волноваського району Донецької області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Приписами статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно вимог п.31 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до приписів ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; б) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.
Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.
Відповідно до приписів ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Частиною 2 ст.188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно приписів частини 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Позивачем надано лист №21 від 13.01.2012р. на який він посилається, що він відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» належним чином попередив відповідача про намір відмовитись від договору оренди. Зазначений лист не може бути прийнятим судом, як належний доказ завчасного попередження відповідача про відмову від договору оренди майна, оскільки, відповідно вимог передбачених ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З матеріалів справи вбачається, що орендар взагалі не має заборгованості по сплаті перед орендодавцем за оренду майна, що підтверджено платіжними документами та поясненнями у судових засіданнях , як позивачем , так і відповідачем.
Посилання позивача на те, що лист №21 від 13.01.2012р. він надав і його отримав один із співробітників відповідача не є переконливими для суду, оскільки, повідомлення позивача можна було б вважати належним чином надісланим, якщо б позивач дотримався вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N1149, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України19 грудня 2007 р. за N1383/14650 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів».
Між тим листи позивача №42 від 15.02.2012р., № 54 від 12.03.2012р, та №103 від 17.04.2012р. на які посилається позивач, про відмову від договору оренди направлені відповідачу поштою, але вже з порушенням строків які є спеціальними і передбачені частиною 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права відповідно до вимог частини 1 ст.761 ЦК України.
Рішенням Виконавчого комітету Донської селищної ради депутатів працюючих «Про організацію домоволодіння» №23 від 12.12.1973р. п.2 передбачено передати по акту на баланс домоволодіння наявний житловий фонд».
Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Наказу № 76 від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" Державного комітету з питань житлово-комунального господарства» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Зобов'язання передати на баланс, ще не означає, що майно належним чином знаходиться на балансі і саме позивач є балансоутримувачем або власником зданого в оренду майна, згідно доказів які надано позивачем.
У відомості відповідно до рішення Виконавчого комітету Донської селищної ради депутатів працюючих «Про організацію домоволодіння» №23 від 12.12.1973р. зазначено перелік будинків, які належало передати на баланс Домоуправління, але самі передаточні акти про зарахування на баланс зазначених будинків, в якому і розташоване орендоване майно в матеріалах справи відсутні, хоча Ухвалою суду про порушення провадження по справі позивача зобов'язано було надати правоустановчі документи на об'єкт оренди. Також в матеріалах позовної заяви та наданих письмових доказів відсутні і інші правоустановчі документі на об'єкт оренди, згідно яких, позивач має право розпоряджатись майном, тобто здавати його в оренду.
В наданих позивачем матеріалах відсутні докази того, що майно, яке знаходиться в оренді у відповідача належним чином знаходяться на балансі позивача, комунального підприємства будинкоуправління Донської селищної ради або воно є власністю позивача, або з інших підстав позивач має на то право розпоряджатись зазначеним майном.
Тобто з наданих позивачем письмових доказів не вбачається, що він, згідно приписів передбачених частино 1 ст.761 ЦК України має право належним чином розпоряджатись майном, а саме здавати його в оренду.
Відповідно до вимог передбачених ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час розгляду зазначеної справи судом не визнано даний договір недійсним, а тому він є правомірним і сторони правочину повинні виконувати свої обов'язки належним чином згідно умов зазначених в договорі оренди комунального майна.
Отже, дослідивши матеріали справи оцінивши всі надані докази суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У зв'язку із відмовою у позові про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 73,9кв.м., розміщене по вул. Леніна, 4 в с.м.т. Донське Волноваського району Донецької області за недоведеністю та необґрунтованість суд, також відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1000,00грн.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.142, 143 Конституції України, ст.ст.10, 12, 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.26, 29, 30 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Наказу № 76 від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" Державного комітету з питань житлово-комунального господарства», ст.ст.11-16, 202, 204, 626, 629, 632, 638, 759, 761- 763, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 174, 180, 188, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
У позові Комунального підприємства Будинкоуправління Донської селищної ради, с.м.т. Донське Донецької області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Олімпіакос», с.м.т. Донське Донецької області про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 73,9кв.м., розміщене по вул. Леніна, 4 в с.м.т. Донське Волноваського району Донецької області та стягнути неустойку в сумі 1000,00грн., відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2012р.
Суддя Тоцький С.В.