ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-51477/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
на постанову Господарського суду Миколаївської областi від 19.10.2007
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009
у справі № 7/547/07
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Миколаївської областi від 19.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, задоволено позов про скасування податкового повідомлення-рішення № 0160117100/0 від 09.08.2007.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, складений акт № 290/17-107/НОМЕР_1 від 31.07.2007, в якому встановлено порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (Далі Указ № 727/98) та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та листа від 25.04.2007 № 2987 "Відносно можливості застосування в поточному році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, в випадку перевищення минулому році максимально дозволеного обсягу виручки", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями, а саме: сума перевищення обсягу виручки по єдиному податку (802998,00 грн. - 500000,00 грн. = 302998,00 грн.) не була включена в декларацію про отримані доходи за 2006 рік, податок з доходів фізичних осіб не сплачувався. Перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб з суми перевищення єдиного податку в розмірі 29542,30 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0160117100/0 від 09.08.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 29542,30 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки помилково дійшов висновку, що позивач повинен був включити суму перевищення обсягу виручки по єдиному податку в декларацію про отримані доходи за 2006 рік та донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб з суми перевищення єдиного податку в розмірі 29542,30 грн.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними висновками судів, беручи до уваги наступне.
В п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Згідно з п. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
При цьому, обов'язкове повернення розглядається як санкція за порушення вимог, що пред'являються до платників єдиного податку, а повернення до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності можливе лише з наступного календарного року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 №507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №450), у ст.1 Указу від 03.07.1998р. №727 (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. №746) під словом „рік" розуміється календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня.
У зв'язку з перевищенням позивачем обсягу граничного розміру річної виручки від реалізації продукції, колегія суддів погоджується з відповідачем, що позивач повинен бути платником податку з доходів фізичних осіб та повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Пунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності (п.9.12.2).
Згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26 грудня 1992року зі змінами, з урахуванням п.22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 зі змінами та доповненнями, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (обсяг виручки у грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з твердженням податкового органу, що оскільки позивач не перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, декларацію про доходи до податкового органу не надав, чим порушив ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 зі змінами, п.п."б" п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення №0160117100/0 від 09.08.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 29542,30 грн.
Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.
Постанову Господарського суду Миколаївської областi від 19.10.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль