ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/50784/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
при секретарі -Гончар Н.О.
за участю представників:
позивача -Куклева Л.Ю., Матвєєв С.Є.,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012
у справі № 2а-6223/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансАльянс"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012, задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2010 №0001300702/0, №0001290702/0, від 10.12.2010 №0001300702/1, №0001290802/1.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права.
В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складений акт від 15.09.2010 №134/07-02/32380847, в якому встановлено, що в порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума ПДВ, що віднесена ТОВ «Транс Альянс»до податкового кредиту підлягає зменшенню за березень 2010 року на 531175,00 грн.; за квітень 2010 року на 2239996,00 грн.; за травень 2010 року на 2368196,00 грн.; за червень 2010 року на 2200031,00 грн. У зв'язку з порушенням позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заявлена ТОВ «Транс Альянс»сума ПДВ до відшкодування з бюджету підлягає зменшенню в повному обсязі: за березень 2010 року на 32597,00 грн.; за квітень 2010 року на 204288,00 грн.; за травень 2010 року на 786327,00 грн.; за червень 2010 року на 659349,00 грн. та підлягає донарахуванню до бюджету сума ПДВ в розмірі 4332963,00 грн., в тому числі по декларації за березень 2010 року в розмірі 294290,00 грн., по декларації за квітень 2010 року в розмірі 1453669,00 грн., за травень 2010 року в розмірі 1708847,00 грн., за червень 2010 року в розмірі 876157,00 грн.
На підставі акта перевірки, 15.09.2010 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001300702/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1682561 грн., та №0001290702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 6033327 грн., у тому числі основний платіж 4332963 грн., штрафні (фінансові) санкції 1700364 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Скарги задоволені не були та за наслідками їх розгляду відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0001300702/1 та від 10.12.2010 року №0001290702/1 аналогічного змісту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Еко -Сервіс»та ТОВ «Торговий дім «Гарант».
Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.
В обґрунтування заниження позивачем суми податку на додану вартість та суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, орган державної податкової служби посилається на те, що ТОВ «ТрансАльянс»у періоді, що перевірявся, декларувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Еко-Сервіс»та ТОВ «Торговий дім «Гарант».
Згідно листа Білгород-Дністровської ОДПІ від 02.09.2010 №7915/23 щодо відпрацювання взаємовідносин між ТОВ «Еко-Сервіс»та ТОВ «Транс Альянс», в ході перевірки встановлена відсутність поставок товарів у березні між ТОВ «Еко-Сервіс» та його контрагентами.
З наявного в матеріалах справи акта невиїзної документальної перевірки №2841/23-219/31214258 від 04.08.2010 вбачається, що основним постачальником ТОВ «Еко-Сервіс»є ТОВ «Анкор-Інтермресурс», однак, відсутні дані стосовно перевізників товару від постачальника, умови зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, документальне оформлення їх руху), у зв'язку з чим перевіркою було поставлено під сумнів отримання ТОВ «Еко-Сервіс»таких ТМЦ від постачальника ТОВ «Анкор-Інтермресурс».
Крім того, згідно облікової бази (картки платника податків) встановлено, що стан платника ТОВ «Анкор-Інтермресурс»- 4 (порушено провадження у справі про банкрутство), від 19.08.2010 року №7/296-10-3172 був знятий з обліку.
Також, під час аналізу «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»в ланцюгу постачання ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлена розбіжність між податковим кредитом ТОВ «ТрансАльянс»та зобов'язанням ТОВ «ТД «Гарант», тобто, не встановлено надмірної сплати до бюджету. Тому, відповідач дійшов висновку, що оскільки під час перевірки ТОВ «ТрансАльянс»та його контрагентів не вдалось встановити, яким чином товар, що був предметом господарських операцій, зберігався, яким чином транспортувався, відвантажувався, відповідно, вказані операції мають безтоварний характер, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.
Так, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тим фактам, що ТОВ «ТД «Гарант», відповідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, обліковується стан 4 «порушено провадження у справі про банкрутство».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 06.07.2011, щодо ТОВ «ТД «Гарант»внесено відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011 № 38/5005/7106/2011 ТОВ «ТД «Гарант»визнано банкрутом.
Також, слід зазначити, що підприємство ТОВ «Транс Альянс»мало взаємовідносини з ТОВ «ТД «Гарант»протягом квітня - липня 2010 року, отримало податкові накладні про поставку мазуту М - 100. Відповідно до проведеного аналізу показників податкової звітності, ТОВ «ТД «Гарант» не є виробником реалізованого мазуту М - 100. Залишки запасів, відповідно до декларації з податку на прибуток від 05.05.2010 за 1 квартал 2010 року не обліковуються.
Судами попередніх інстанцій не враховано наведені вище обставини та не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами та доказів, які б це підтверджували; не встановлено факт надмірної сплати податку на додану вартість платником в ціні придбаного товару, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль