Судове рішення 0670/8503/11. від 25.10.2012

Судове рішення #25165002

справа № 0670/8503/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю прокурора, представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» (далі - ТОВ «Лабрадорит») звернулося до суду з позовом до відповідачів, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000092340/0 та № 0000111640/0 від 24.03.2011 р., № 0000141640 від 27.04.2011 р.; стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 370634 грн. та судові витрати у вигляді судового збору. Свої вимоги мотивував тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки від 10.03.2011 р. з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за жовтень 2010 р. та листопад 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 24.03.2011 р., згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 280677 грн.; за результатами позапланової виїзної перевірки від 17.03.2011 р. з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000111646 від 24.03.2011 р., згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31230 грн.; за результатами документальної невиїзної перевірки від 16.04.2011 р. з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 11.01.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141640 від 27.04.2011 р., згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58727 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що вони не відповідають нормам матеріального права. Крім того, зазначає, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на основі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

В процесі розгляду справи відповідача Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області замінено на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити.

Прокурор та представник відповідача - Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях, які приєднані до матеріалів справи.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, просив справу розглядати без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Лабрадорит» як юридична особа зареєстроване Коростишівською районною державною реєстрацією Житомирської області 06.02.2003 р. № 12881200000000011 та як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку в Коростишівській міжрайонній державній податковій інспекції, займається видобуванням каменю для будівництва, обробленням каменю, іншими видами оптової торгівлі, оптовою торгівлею будівельними матеріалами, брокерськими операціями з цінними паперами.

Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства ТОВ «Лабрадорит» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за жовтень та листопад 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., про, що складено акт № 89/01-13/23/32356128 від 10.03.2011 р., в результаті якої не підтверджено відображене ТОВ «Лабрадорит» у декларації поданій з жовтня по грудень 2010 р. на суму 280677 грн., в т.ч. по періодах на порушення п.п.7.7.1., п.п.7.7.2., п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7, п.п.7.2.1., п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 169/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закону) ТОВ «Лабрадорит» завищено суму ПДВ за листопад 2010 р. в сумі 280677 грн.

24.03.2011 р. на підставі акту № 89/01-13/23/32356128 від 10.03.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092340/0, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 280677 грн. (11 міс. 2010 р. - 140519 грн., 12 міс. 2010 р. - 140158 грн.).

З 25.02.2011 р. по 11.03.2011 р. Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Лабрадорит» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., про, що складено акт № 101/01-13/16/32356128 від 17.03.2011 р., в результаті якої не підтверджено відображене ТОВ «Лабрадорит» бюджетне відшкодування у декларації поданій за січень 2011 р. на суму 31230 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2010 р. - 2687 грн., листопад 2010 р. - 14018 грн., грудень 2010 р. - 14525 грн., на порушення п.п.7.7.1., п.п.7.7.2., п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7, п.п.7.2.1., п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону, яку платник заявив до відшкодування з бюджету згідно декларації поданої за січень 2011 р. в сумі 31230 грн.

24.03.2011 р. на підставі акту № 101/01-13/16/32356128 від 17.03.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000111640, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 31230 грн. (1 міс. 2011 р.).

З 14.04.2011 р. по 16.04.2011 р. Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ „Лабрадорит" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість, поданої за лютий 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.10.2010 р. по 11.01.2011 р., про, що складено акт № 15-115/3/16/32356128 від 16.04.2011 р., в результаті якої не підтверджено відображене ТОВ „Лабрадорит" бюджетне відшкодування у декларації поданій за лютий 2011 р. на суму 58727 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2010 р. - 1260 грн., листопад 2010 р. - 1984 грн., січень 2011 р. - 55483 грн., на порушення п.198.2., п.198.3. ст.198; п.200.1., п.200.3., п.200.4., п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі - ПК України) ТОВ «Лабрадорит» за лютий 2011 р. завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 58727 грн.

27.04.2011 р. на підставі акту № 15-115/3/16/32356128 від 16.04.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000141640, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 58727 грн. (2 міс. 2011 р.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації України в Житомирській області.

З 26.05.2011 р. по 30.05.2011 р. Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, поданої за листопад-грудень 2010 р., січень-лютий 2011 р., по результатах якої був складений акт від 02.06.2011 р. № 183/23/32356128.

Відповідно до зазначеного акту податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Лабрадорит»:

- на порушення п.п.7.2.6. п.7.2., п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.7.1. п.7.7., п.7.2.8., п.7.2., п.7.7.2. п.7.2. ст.7 Закону завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 р. на 140519 грн. та від'ємного значення у сумі 5796,67 грн.;

- на порушення п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.7.1. п.7.7., п.7.2.8., п.7.2., п.7.7.2. п.7.2. ст.7 Закону завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 р. на 140158 грн.;

- на порушення п.201.10., п.201.14. ст.201, п.198.3. ст.198, п.200.4. ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 р. на 31230 грн. та від'ємного значення у сумі 6804 грн.;

- на порушення п.201.10., п.201.14. ст.201, п.198.3. ст.198, п.200.4. ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 р. на 58727 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 24.03.2011 р.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.7.1., п.п.7.7.2., п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7, п.п.7.2.1., п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону за листопад 2010 р. завищено податковий кредит на суму ПДВ 145972 грн. До суми податкового кредиту за жовтень-листопад 2010 р. включено суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від НТП «Надія-Алком», ТОВ «Перспектива-Коростишів», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Вітал-Інтер», ТОВ «Хайтед Україна», ТОВ МГНК, ПП «Гірник», ПП ОСОБА_3, ТОВ Інтертелеком, ТОВ Делфіс-Плюс, ТОВ «Акцентбуд». ТОВ «Лабрадорит» за листопад 2010 р. завищено податковий кредит на суму ПДВ 134705 грн. по отриманим товарам (послугам) від контрагентів НТП «Надія-Алком», ТОВ «Перспектива-Коростишів», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Вітал-Інтер», ТОВ «ЕВН», ТОВ «Хайтед Україна», ПП «ОСОБА_4», ФОП «Медведик Олександр Володимирович», ТОВ МГНК, СПД ОСОБА_5, ПП Гірник, ТОВ «Атлас Копко Україна», ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_7, ТОВ «Електропромсервіс», ТОВ Інтертелеком, ТОВ Делфіс-Плюс, ТОВ «Акцентбуд», оскільки акти виконання з зазначеними підприємствами не надавалися, а тому перевіряючий прийшов до висновку, що відносини між ТОВ «Лабрадорит» та контрагентами-покупцями та постачальниками не спричиняють реального настання правових наслідків.

Такий висновок контролюючого органу суперечить змісту самого акту перевірки № 89/01-13/23/32356128 від 10.03.2011 р., у п.3.1.2. якого зазначено, що перевірка здійснювалась на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт, виписок банку, реєстру отриманих податкових накладних, копії оборотно-сальдової відомості та ін.

Також даною перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту включено суми ПДВ згідно податкових накладних від ВАТ «АТП 11854», ПП «ОСОБА_8», ПП «Сіт Торгова Компанія», ТОВ «Термінал-Сервіс», ТОВ «Житомиравтотехцентр», ВАТ «Київ завод зварювального обладнання», ПП «НВФ Росана», ТОВ «Промпродгруп», «ДГЦ Україна», ПП ВТФ «Пролісок», ВАТ ЕК «Житомиробленерго», ДТ ГО Південно-Західна залізниця, ТОВ «Континент нафтотрейд», ТОВ ВІП Авто-Груп, ТОВ «ВВ-Житомир ВКФ філія», ТОВ «Євроукрбуд», ТОВ ДЕТ-ЮА, МПП «Лінкс», МПП «Нафтосоюз», ТОВ «РЦ», ТОВ «Альба СКЦ», ТОВ «Укравтозапчастини», ФОП «ОСОБА_10», ФОП «ОСОБА_11», ТОВ «Коростишівський комунальник», ПП «Елітбуд-1», ФОП «ОСОБА_12», ТОВ «Держекологічна інспекція», ПАТ «МТС Україна», «Торгово-промислова палата», ВАТ «Укртелеком ЦЕЗ № 5», ТОВ «Інтелектуальні комунікації», ЗАО «Елгран», ТОВ «Стан-Комплект», ТОВ «Базальт», ПП «ОСОБА_13», ПП «ОСОБА_14», ТОВ «Електропромсервіс», ТОВ «Електросталь-Полісся Сервіс», ПП «ОСОБА_15», ТОВ «Яркон», ПП «ОСОБА_4», ТОВ «Сефлекс», Житомирський експерт. тех. центр, ПАТ «Житомир-Авто», ФОП «ОСОБА_9», ТОВ «Житомиравтотехцентр», ТОВ «Форсайд-Груп», ПП «Оптторгсервіс», УПК ТОВ «Крок», ПП «ОСОБА_14», ПП «ОСОБА_16», КП «Містобудівна політика», ЗАО «Елегран», ТОВ «ОЛДІ-Житомир», ДП «Фокстрот Житомир», ТОВ «Автогазсервіс МВС», ЗАТ «Агропрпомтехніка», «ДГЦ Україна», ПП ВТФ «Пролісок».

На думку перевіряючого ТОВ «Лабрадорит» порушено п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону, оскільки не надані для перевірки документи, що підтверджують відношення придбаних товарів та послуг до господарської діяльності підприємства. А тому перевіряючий дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 140519 грн.

Також перевіркою встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Лабрадорит» до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції податкової декларації за грудень 2010 р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 140158 грн. Перевіркою показників відображених у рядках 1-9Декларації за листопад 2011 р. встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення експортних операцій. Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 10-17 Декларації в сумі 65216 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 10-17 Декларації на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт, виписок банку, реєстру отриманих податкових накладних, копій оборотно-сальдових відомостей та ін.

Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду справи позивач мав господарські відносини з вказаними контрагентами.

Відповідно до п.1.7. - 1.8 ст.1 Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ч.1 ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Проте, відповідач, наполягаючи на залишенні без задоволення адміністративного позову, під час розгляду справи судом жодним чином не спростував реального здійснення господарських операцій між цими суб'єктами, на підставі яких визначено суми податкового кредиту позивача.

Окрім того, відповідно до приписів п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.

Будь-яких зауважень представників податкового органу, що проводили перевірку, до порядку оформлення податкових накладних в змісті акту перевірки не зазначено.

В процесі розгляду справи представниками позивача надано копії договорів, рахунків, податкових та видаткових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., платіжних доручень, реєстрів платіжних доручень до декларацій за жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., актів здачі-приймання, надання послуг, виконаних робіт, передачі матеріалів на виробництво, списання матеріалів, МШП та паливно-мастильних матеріалів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

За таких обставин висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючого інспектора і не обґрунтовуються належними та допустимими доказами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000111640 від 24.03.2011 р.

Приписами п.п.14.1.18. п.14.1. ст.14 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 р. передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Відповідно до п.198.1. - 198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіряючим встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Лабрадорит» податковою декларацією за січень 2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 31230 грн., що включає суми ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: жовтень 2010 р. - 2687 грн., листопад 2010 р. - 14018 грн., грудень 2010 р. - 14525 грн.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2010 р. встановлено, що основними постачальниками позивача були ДТГО «Південно-західна залізниця», ТОВ «Промпродгруп», НТП «Надія-Алкон», ТОВ «Вітал-Інтер». Щодо постачальника ТОВ «Промпродгруп» перевірячий встановив, що останній має ознаки сумнівності, а тому згідно ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст. ст.215, 218 ЦК України зазначена угода має ознаки нікчемності, а тому дійшов висновку за даними перевірки, що податковий кредит по ТОВ «Промпродгруп» за жовтень 2010 р. завищено на 14981,4 грн., за листопад 2010 р. на 12172,32 грн.

Такий висновок є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. N 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем із вищезазначеним контрагентом ТОВ «Промпродгруп» суд встановив, що при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано вимог ст. ст.215, 228 ЦК України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Укладені між ТОВ «Промпродгруп» та ТОВ «Лабрадорит» угоди не віднесено законом до нікчемних, при цьому до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промпродгруп» підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту виконання угод між вказаними контрагентами відповідачем не надані, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обов'язком.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2010 р. на 2926,24 грн. та за листопад 2010 р. на 1482,14 грн., за грудень 2010 р. на 5855,71 грн. по накладних ТОВ «Континент Нафто Трейд» з придбання бензину Mustang 95.

В процесі розгляду справи представниками позивача надано копії договору оренди транспортного засобу від 07.05.2010 р., оборотно-сальдової відомості по рахунку: 10 Основні засоби, подорожніх листів службового легкового автомобіля, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів списання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Також перевіркою встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1 та п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону ТОВ «Лабрадорит» завищено податковий кредит у сумі 1070 грн., оскільки ФОП ОСОБА_17 не задекларовано податкові зобов'язання по відносинах з позивачем на суму 1070 грн., а тому неможливо підтвердити факт сплати підприємством-постачальником податку на додану вартість.

Зважаючи на зміст наведених норм необхідно також зазначити, що Закон не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Податок на додану вартість, який включений до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості за листопад 2010 р. по рахунках 68.5.1 «Расчеты с прочими кредит. - 20%, 63.1.1 «Расчеты с отечествен поставщиками-20% та реєстру платіжних доручень до декларацій за грудень 2010 р. та січень 2011 р. ТОВ «Лабрадорит» не сплаченою залишається сума 5508,15 грн. по контрагентах ТОВ «Вітал-Інтер» на загальну суму 3648 грн., в т.ч. ПДВ 608 грн., КП Житомиртеплокомуненерго на загальну суму 1423,74 грн., в т.ч. ПДВ 237,29 грн., ПП ОСОБА_2 на загальну 13310 грн., в т.ч. ПДВ 2218,33 грн., приватне НТП «Надія-Алкон» на загальну 1261,31 грн., в т.ч. ПДВ 210,22 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 2509,19 грн., в т.ч. ПДВ 418,2 грн., «Торгово-промислова палата» на загальну суму 2296,66 грн., в т.ч. ПДВ 382,78 грн., ПП ОСОБА_3 на загальну суму 2180 грн., в т.ч. ПДВ 363,33 грн., СПД ОСОБА_17 на загальну суму 6420 грн., в т.ч. ПДВ 1070 грн.; відповідно до реєстру платіжних доручень до декларації за січень 2011 р. не сплаченою залишається сума 10039,57 грн. по контрагентах ТОВ «Аеро-Еспрес» на загальну суму 592,22 грн., в т.ч. ПДВ 12,47 грн., ВІП «Автогруп» ТОВ на загальну суму 12409,64 грн., в т.ч. ПДВ 2068,27 грн., ПП «Гірник» на загальну суму 1300 грн., в т.ч. ПДВ 216,67 грн., ПАТ «Житомир-Авто» на загальну суму 223,2 грн., в т.ч. ПДВ 37,2 грн., МТС Україна ПАТ на загальну суму 9429,81 грн., в т.ч. ПДВ 1571,64 грн., МТС Україна ПАТ 2 на загальну суму 707 грн., в т.ч. ПДВ 117,83 грн., ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 7029,78 грн., в т.ч. ПДВ 1171,63 грн., Пролісок ПП ВТФ на загальну суму 2280 грн., в т.ч. ПДВ 380 грн., Торгово-промислова палата Житомир на загальну суму 1372,2 грн., в т.ч. ПДВ 228,7 грн., ТОВ Барви 2007 на загальну суму 681,3 грн., в т.ч. ПДВ 113,55 грн., МТС Україна ПАТ 2 на загальну суму 707 грн., в т.ч. ПДВ 117,83 грн., ЗАО «Елгран» на загальну суму 14580 грн., в т.ч. ПДВ 2430 грн., ФОП ОСОБА_19 на загальну суму 915 грн., в т.ч. 152,5 грн., СІТ Торгова компанія на загальну суму 848,29 грн., в т.ч. ПДВ 141,38 грн., Таймер фірма ТзОВ на загальну суму 818,41 грн., в т.ч. ПДВ 136,4 грн.

Такий висновок відповідача є безпідставним і спростовується копіями платіжних доручень та реєстрами платіжних доручень до декларацій, які знаходяться в матеріалах справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000141640 від 27.04.2011 р.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Лабрадорит» податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 58727 грн., яка за даними платника виникла в таких звітних періодах: жовтень 2010 р. - 1260 грн., листопад 2010 р. - 1984 грн., січень 2011 р. - 55483 грн.

Перевіряючий дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п.п.198.3. ст.198 ПК України завищено податковий кредит за січень 2011 р. на 1689,21 грн. по накладних ТзОВ «Континент Нафто Трейд» з придбання бензину Mustang 95 та на 50,83 грн. по накладних ТОВ «Альянс Холдинг» з придбання бензину V-Power, оскільки даний товар не призначений для використання у господарській діяльності платника.

Крім того, перевіряючим зазначено, що контрагент ТзОВ «Континент Нафто Трейд» має ознаки сумнівності та зазначив про порушення позивачем п.201.1., п.200.3. та п.200.4. ст.200 ПК України та завищення податкового кредиту за січень 2011 р. на суму 819,34 грн. по контрагентах ПП ОСОБА_11 та ВТФ «Пролісок» у зв'язку з тим, що відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України ВТФ «Пролісок» не може надавати послуги митного оформлення, а ПП ОСОБА_11 не може надавати послуги з поставки бензину, постачальники з якими сформовано податковий кредит за січень 2011 р. в загальній сумі 384,35 грн. мають ознаки сумнівності, а саме ТзОВ «Еліт Нафта», ТОВ «НК-Синтез», ЗАТ «Агропромтехніка».

Такий висновок є помилковим так, як відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами та не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом досліджено та приєднано до матеріалів справи копії первинних та інших документів (податкові та видаткові накладні, платіжні документи), які доводять факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факти сплати суми ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг).

Фіктивність або безтоварність даних операцій не встановлено. Більше того, фактичне здійснення господарський операцій відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Висновок відповідача про те, що відповідно до оборотно-сальдової відомості за січень 2011 р. та грудень 2010 р. по рахунках 68.5.1. «Расчеты с прочими кредит. - 20%», 63.1.1. «Расчеты с оточествен. поставщиками - 20 %» ТОВ «Лабрадорит» не було включено до графи «обороти за період», а саме придбання та сплата за місяць (Дебет та Кредит) в сумі 27393,42 грн. по контрагенту «Фосдайк Груп», тобто надані послуги по податкових накладних не були оплачені, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування в сумі 27393,42 грн. є безпідставним і спростовується реєстром платіжних доручень до декларацій та копіями платіжних доручень.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем із ПП «Гірник» суд встановив, що при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано вимог ст. ст.215, 228 ЦК України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Укладені між ПП «Гірник» та ТОВ «Лабрадорит» угоди не віднесено законом до нікчемних, при цьому до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Гірник» підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази на спростування факту виконання угод між вказаними контрагентами відповідачем не надані.

Враховуючи вимоги п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Крім того, є безпідставним посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на те, що на підприємстві не забезпечено ведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

- визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Судом встановлено і, не спростовано відповідачами, факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.

При встановленні суми податку, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по податку на додану вартість та заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Суми податку на додану вартість, сплаченого на протязі перевіряємого періоду, підтверджено наданими суду документами, які приєднані до матеріалів справи.

Крім того, такі документи надавались позивачем в ході проведення перевірок, що підтверджується листами позивача.

Податковим органом в процесі розгляду справи не доведено суду правомірності прийнятих ним вказаних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Щодо бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 р.

Згідно п.п.7.2.3., 7.2.4. п.7.2. ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно п.200.1. - 200.4. ст.200 ПК України також сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податків.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Сумніву щодо належного оформлення документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту між позивачем та його контрагентами - у відповідача не було.

Законне формування податкового кредиту підтверджується матеріалами справи.

Абзацом 1 підпункту 7.7.4. пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Аналогічні положення містить і п.200.7. ст.200 ПК України згідно якого платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав Коростишівській міжрайонній державній податковій інспекції податкові декларації з податку на додану вартість:

- за листопад 2010 р. у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 140519 грн.,

- за грудень 2010 р. у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 140158 грн.,

- за січень 2011 р. у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 31230 грн.,

- за лютий 2011 р. у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 58727 грн.

Виходячи з аналізу п.п.7.7.5., 7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.200.10. - 200.11 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12. ст.200 ПК України).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість підлягає, а саме: за листопад 2010 р. в сумі 140519 грн., за грудень 2010 р. в сумі 140158 грн., за січень 2011 р. в сумі 31230 грн., за лютий 2011 р. в сумі 58727 грн.

Вказані суми бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перераховані в строки передбаченні чинним законодавством та складають бюджетну заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про протиправність рішень Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції, оскільки обґрунтованих доводів щодо недостовірного нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 р., січень-лютий 2011 р. відповідач не надав, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а заявлені в деклараціях суми бюджетного відшкодування - стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 1710 грн. 20 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000092340/0 та № 0000111640 від 24.03.2011 р., № 0000141640 від 27.04.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за листопад 2010 р. в сумі 140519 грн., за грудень 2010 р. в сумі 140158 грн., за січень 2011 р. в сумі 31230 грн., за лютий 2011 р. в сумі 58727 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1710 грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Панкеєва

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2012 р.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація