ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3984/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В. О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача -Парахіної В.В. (дов. №01-62юр/5421 від 12.07.12р.),

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3077 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.12р. у справі № 5023/3984/12

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків,

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення коштів в сумі 130119,65 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2012р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача суму невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130119,65 грн. та 2602,40 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати" встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначена постанова не передбачає виключень, тому, на думку апелянта, визначені цією постановою норми пільгового споживання житлово-комунальних послуг поширюються на всі категорії громадян, які відповідно до законодавства мають право на пільги.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№8040 від 15.10.2012р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України, енергопостачальна організація отримала роз'яснення від Міністерства палива та енергетики України листом вих.№32-01/6-2125 від 12.08.2008 року, що після 22.05.2008 року обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення), тобто розрахунки з вищезазначеними категоріями пільговиків повинні проводитися без застосування норм на пільгове споживання електроенергії. При цьому зазначив, що на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" (зі змінами та доповненнями) саме Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень надає роз'яснення щодо визначення обсягів пільгового споживання електричної енергії громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії. Крім того, посилається на те, що розрахунок не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій, які підлягають відшкодуванню відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про електроенергетику», сформований на підставі розрахунків, щомісячно наданих позивачем відповідачу та актів звіряння розрахунків за відповідний період, які підписані у двосторонньому порядку та завірені печатками.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але надав заяву (вх. №8042 від 15.10.2012р.), в якій просить розглянути справу без його участі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", а саме: частину четверту ст. 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, частину 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N107Л/І (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(107-17), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року (надалі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

При вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України", відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, чим порушено права АК "Харківобленерго".

Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з пунктом 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року) у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

При застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України" відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість посилань на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, з огляду на те, що положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку" та "Про державну кримінально-виконавчу службу України" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Відповідно частини 4 статті 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує свої позовні вимоги двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС, та пільгам за соціальною ознакою між Північним РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради станом на 01.05.2012 року, по формі №3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003 року за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку. Тобто відповідно до форми "№ 3-пільга" позивачу не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій станом на 31.12.2011 року в розмірі 188037,29 грн., з них 57917,64 грн. підлягають до стягнення з управління праці та соціального захисту населення Дзержинської райради в м. Харкові відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2010 року № 58/350-09, яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 року залишено без змін.

Отже, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року - енергопостачальнику не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 130 119,65 грн., які і складають позовні вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 130 119,65 грн. за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 17.09.12р. у справі № 5023/3984/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.12р. у справі № 5023/3984/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В. О.