СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року Справа № 5002-3/1485-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурор, Бойко Віталій Миколайович, посвідчення № 26 від 15.08.12, прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України;

представник позивача, Лебедков Валерій Володимирович, довіреність № 220/742/д від 16.11.11, Міністерство оборони України;

представник позивача, Лебедков Валерій Володимирович, довіреність № 9/185 від 30.01.12, Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України;

представник позивача, не з'явився, Військова частина А-2506;

представник відповідача, Кордончик Олександр Володимирович, довіреність № б/н від 21.08.12, приватне підприємство "Артек-Союз";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 10 липня 2012 року у справі № 5002-3/1485-2012

за позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону (вул. Пушкіна, 35,м.Євпаторія,97427)

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

2. Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35,Євпаторія,97400)

3. Військової частини А-2506 (вул. Адм. Кантура, 5,Новоозерне, м. Євпаторія,97491)

до приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2А, офіс 3,Сімферополь,95006)

до відома: Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27 , Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 140871,37 грн. за договором № 36/10э від 13.05.2012 р. на використання електроенергії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся до відповідача із позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 140971,37 грн., заборгованість за договором на використання електроенергії від 13.05.2010 року №36/10э, у тому числі: заборгованість за використану електричну енергію -137880,32 грн., пеню -1679,12 грн., 3% річних -1311,93 грн.

Позовні вимоги прокурор мотивує тим, що 13.05.2010 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, Військовою частиною А-2506 та приватним підприємством „Артек-Союз" укладено трьохсторонній договір №36/10э на використання електроенергії, згідно якого відповідач частково використовує для своїх об'єктів електричну енергію, яка одержується Військовою частиною А2506 від Євпаторійського РЕМ відповідно договору №753 від 04.06.2006 року.

Оплата електроенергії за вказаним договором здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок Євпаторійської КЕЧ району.

Відповідно до пункту 2 договору №36/10э від 13.05.2010 року, військова частина А2506 та Євпаторійська КЕЧ району виконували взяті на себе зобов'язання, так як вчасно та у повному обсязі надавали відповідачу електричну енергію.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто оплату за спожиту електроенергію у встановлені строки не здійснював, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість по розрахункам, що і стало підставою для звернення прокурора із позовом до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства „Артек-Союз" 137882,32 грн. заборгованості. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство „Артек-Союз" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки електричної енергії №39/10э, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.08.2012 року суддю Рибіну С.А. замінено на суддю Дмитриєіва В.Є.

Розпорядженням секретаря судової палати від 17.10.2012 року суддю Дмитріва В.Є. замінено на суддю Борисову Ю.В.

На адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, яким просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 17.10.2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.06 р. між ВАТ „Крименерго" (постачальником) та Військовою частиною А2506 (споживачем) був укладений договір № 753 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії споживачу, а споживач - сплачувати спожиту електроенергію на визначених договором умовах (том 1,а.с.13-23).

13.05.10 р. між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району (платником), Військовою частиною А2506 (споживачем) та ПП „Артек-Союз" (субспоживачем) був укладений договір № 36/10є на використання електроенергії, яким сторони погодили, що споживач одержує електричну енергію від Євпаторійського РЕМ на підставі договору № 753 про постачання електричної енергії від 04.06.12 р, а субспоживач частково використовує електричну енергію на перелічених договором об'єктах, а саме: Військове містечко № 5

- їдальня (ГП №5/2), загальна площа - 1125,3 кв. м.;

- комплексна будівля (ГП№ 5/3), загальна площа - 281,99 кв. м.

Військове містечко №4

- їдальня (ГП №4/12) загальна площа - 42,0 кв. м.

Оплата спожитої електроенергії субспоживачем здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків, виписаних платником (том 1, а.с. 24- 26).

Відповідно до пункту 1.3 договору № 36/10є оплата електроенергії за даним договором здійснюється Субспоживачем на розрахунковий рахунок Постачальника за фактично отриману електроенергію на підставі рахунків, виписаних Платником, що відновлює лімітну статтю КЕКВ 1163 Споживача.

Крім того, у пункті 1.4 вказаного договору сторони передбачили, що у разі неможливості перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Платника.

Плата за використання електричної енергії складається з тарифу, встановленого ВАТ „Крименерго", з врахуванням ПДВ (п. 2.8 договору).

Отже, згідно з пунктом 1.4 договору № 32/10є, суд приходить до висновку, що плата за електричну енергію повинна вноситися відповідачем - ПП „Артек -Союз" на розрахунковий рахунок саме Євпаторійської КЕЧ району, як Платника.

Як свідчать матеріали даної справи, відповідачем не були сплачені рахунки:

№ 282 від 14.04.2011 року на суму 42403,57 грн.;

№ 335 від 17.05.2011 року на суму 52756,49 грн.,

№ 398 від 15.06.2011 року на суму 31959,51 грн.,

№ 502 від 15.07.2011 року на суму 44191,69 грн.,

№ 590від 15.08.2011 року на суму 55735,00 грн.,

№ 661 від 19.09.2011 року на суму 65377,16 грн.,

№ 737 від 19.10.2011 року на суму 76438,16 грн.,

№ 824 від 15.11.2011 року на суму 79738,60 грн.,

№ 115 від 03.02.2012 року на суму 92096,48 грн.,

№ 70 від 03.02.2012 року на суму 127232,51 грн.,

№ 240 від 16.03.2012 року на суму 137880,32 грн.,

№ 130 від 20.02.2012 року на суму 106932,17 грн., а всього на загальну суму 137880,32 грн. (том 1, а.с. 27-38).

Відповідно до пункту 2.8 Договору на використання електричної енергії № 32/10є Субспоживач зобов'язаний здійснювати обов'язкову оплату за отриману електричну енергію від споживача, з урахуванням ПДВ. Плата за користування електричною енергію складається з тарифу, встановленому ВАТ „Крименерго" , з урахуванням ПДВ.

Судова колегія вважає, що відповідачем - ПП „Артек-Союз" належними та допустимими доказами не доведено факту оплати спожитої ним електроенергії на підставі виставлених Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району вищевказаних рахунків на загальну суму 137880,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача підтвердив факт часткового використування електричної енергії, отриманої Євпаторійської КЕЧ району від Євпаторійського РЕМ, на енергопостачання своїх об'єктів, але вважає , що ПП „Артек -Союз" не повинен сплачувати її вартість, посилаючись на Окремі доручення Міністра оборони України від 07.07.11 р. та 13.10.11 р, у яких йдеться про те, що у третьому та четвертому кварталах оплату послуг з тепло, електро, водо, газо, постачання, що споживаються суб'єктами господарювання, здійснювати за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерства оборони України.

Судова колегія встановила, що заперечення відповідача, посилання його на окремі доручення Міністра оборони України не відповідають умовам договору на використання електричної енергії від 13.05.10 р. за № 35/10є, вимогам діючого законодавства, а тому не можуть бути прийняти до уваги.

Як вбачається з частини 1 статті 275 Господарського Кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Враховуючи всі обставини справи, суд першої інстанції правомірно вирішив позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 137880,32 грн. так як вони підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

При цьому судова колегія вважає, що договір на використання електричної енергії № 32/10є від 13.05.10 р. не розірваний, не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому умови такого договору є обов'язковими для виконання його сторонами.

На думку судової колегії, питання дійсності чи недійсності зазначеного договору не має принципового значення для вирішення спору, предметом якого є стягнення коштів за фактично спожиту відповідачем та оплачену іншою особою електроенергію.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1679,12 грн., та 3 % річних у сумі 1311,93 грн. то суд першої інстанції правомірно вирішив, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.5 Договору на використання електричної енергії № 32/10є встановлено, що субспоживач здійснює 100% оплату за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від Платника.

Пунктом 6.7 Договору на використання електричної енергії № 32/10 є передбачено, що за порушення строків оплати за спожиту електроенергію Субспоживач сплачує платнику заборгованість у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Це не звільняє Субспоживача від виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи положення пункту 6.5 такого договору, відносно якого субспоживач здійснює 100% оплату за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від Платника, в матеріалах справи не має належних доказів того, коли субспоживач (відповідач) фактично одержав такі рахунки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія встановила, що відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1679,12 грн. та 3 % річних у сумі 1311,93 грн.

З урахуванням всіх матеріалів справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 137880,32 грн.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Артек-Союз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року у справі № 5002-3/1485-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді К.Г. Балюкова

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону (вул. Пушкіна, 35,м.Євпаторія,97427)

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

3. Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (вул. Пушкіна, 35,Євпаторія,97400)

4. Військова частина А-2506 (вул. Адм. Кантура, 5,Новоозерне, м. Євпаторія,97491)

5. Приватне підприємство "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2А, офіс 3,Сімферополь,95006)

6. Військовий прокурор Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27 , Севастополь, 99011)