ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/2838/2012
16 серпня 2012 року 11год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Никонець Д.А.,
відповідача: представник Коритнюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПСК "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат"
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат " (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001642342, №0001632342 від 13.04.2012 року.
Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача викладеними ним в акті перевірки від 30.03.2012 року №57/22-100/01733288 (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безтоварність та нікчемність господарських операції позивача з ТОВ «Перун» по ланцюгу постачання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались, в підтвердження названих обставин позивач надав первинні і облікові документи, податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких здійснив формування сум податкового кредиту та товаросупровідні документи на переміщення придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач, згідно наданих суду заперечень, проти задоволення позову заперечує. Позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та зокрема зазначав, що господарські операції позивача з ТОВ «Перун», що відображені у первинних документах наданих на момент проведення перевірки - є безтоварними, оскільки згідно інформації яка надійшла на адресу Державної податкової інспекції у м. Рівному та акту Дубенської ОДПІ №07/23/21090355 від 05.01.2012 року встановлено відсутність необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей у ТОВ «Перун». У зв'язу із чим зроблено висновок про те, що діяльність вказаного підприємства направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності. Зокрема в даному випадку даних податкової звітності - ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат».
Відтак, представник відповідача вважає, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ сформованих за наслідками операції з ТОВ «Перун».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. На обґрунтування позовних вимог навів обставини аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги позивача - ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат» задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень навів обставини аналогічні викладеним у письмових запереченнях, які були надіслані суду. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав:
Як встановлено судом, Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ "Перун"(код ЄДРПОУ 21090355) за період грудень 2010 року.
За наслідками проведеної перевірки було складено акт №57/22-100/01733288 від 30.03.2012 року.
Перевіркою ПСК «Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат» встановлено порушення:
- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19500,00 грн. в тому числі за грудень 2010 року - 19500,00 грн.
- п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в наслідок завищення валових витрат у розмірі 97500,00 грн. в тому числі у ІV кварталі 2010 року у розмірі 97500,00 грн. що призвело до заниження податку на прибуток на суму 24375,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 24375,00 грн.
На підставі обумовленого акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0001632342 від 13.04.2012 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на 13466,75 грн.;
- №0001642342 від 13.04.2012 яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 24375,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової інспекції у м. Рівному, Державної податкової служби у Рівненській області, Державної податкової служби України - скаргу позивача залишено без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Разом з тим з такими висновками податкового органу суд не може погодитися з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки №57/22-100/01733288 від 30.03.2012 року, про безпідставне включення позивачем до валових витрат вартості придбаного у ТОВ "Перун" цукру-піску, а також податкового кредиту - сум ПДВ у складі його вартості, оскільки такі господарські операції фактично не здійснювалися.
Як встановлено судом, висновок контролюючого органу ґрунтується на акті Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.01.2012 р. №07/23/21090355, з питань неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун» з платниками податків за період з 01.11.2010 року по 31.08.2011 року. Згідно вказаного акта враховуючи відсутність підприємства за його місцем реєстрації - Дубенською ОДПІ зроблено висновок щодо відсутності у ТОВ «Перун» трудових ресурсів, складських приміщень та виробничої потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Враховуючи наведене у зв'язку із наявністю податкових ризиків по взаємовідносинах з «сумнівними» контрагентами по ланцюгу постачання, ТОВ «Перун» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів за перевіряємий період.
Саме з огляду на такі обставини Державна податкова інспнеція у м. Рівному прийшла до висновку про безпідставне формування позивачем податкових зобов'язань з ТОВ «Перун» у грудні 2010 року.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень судом враховано, що порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011 року визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).
З 01.01.2011року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.
В силу пп. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.4 п.7.4. ст.. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону №334/94-ВР - до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Однак ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.
Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ТОВ «Перун» на підставі податкових та видаткових накладених, перелічених в акті перевірки позивача (копії яких містяться в матеріалах даної справи).
Крім того в судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що отриманий від ТОВ "Перун" цукор-пісок був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, яка полягає в виробництві фруктових та овочевих соків; переробленні та консервуванні овочів та фруктів. Що підтверджується звітами про рух сировини за грудень 2010 року які були надані працівникам ДПІ м. Рівному під час проведення перевірки.
Обставини щодо фактичного надходження, оприбуткування та використання позивачем отриманих цінностей (за спірними операціями) у господарській діяльності відповідачем не заперечувались та не спростовувались.
Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. А саме: копія видаткової накладної №П-00001525 від 10.12.2010 року; копія податкової накладної №1530 від 10.12.2010 року; копія податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року від 29.12.2010 року; копія подорожнього листа №955 від 11.12.2010 року; копія сторінки з журналу реєстрації довіреностей.
Перелічені первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
З приводу заявленої позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції з ТОВ "Перун", суд вважає за необхідне також зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом, відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.
Крім того урішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із ТОВ "Перун" носили реальний характер.
В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки №76/22-23304346 від 26.03.2012 року, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000000182340, №0000172340 від 04.04.2012 року слід скасувати та визнати протиправними.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суд'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001642342, №0001632342 від 13.04.2012 року.
Присудити на користь позивача ПСК "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 548 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.